Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 577/3878/21
провадження № 61-8759св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа - Виконавчий комітет Конотопської міської ради Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Кравченка В. О., та постанову Сумського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона тривалий час проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
Вказувала на те, що після припинення фактичних шлюбних відносин вони не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини.
Зазначала, що дитина зареєстрована та проживає з нею. Вона має своє житло, працює та займається доглядом за дитиною та її вихованням.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом із нею.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкування з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_1 перешкоджає йому у зустрічах та спілкуванні з сином, не виконує графік його побачень з сином, яких погоджений службою у справах дітей. З цього приводу йому довелося звернутися із відповідною заявою до поліції.
Також зазначав, що позов ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини є безпідставним, оскільки дитина і так проживає з матір`ю, а він ніколи не перешкоджав цьому і ніколи не оспорював цих обставин, а тому відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в частині заявленого ОСОБА_1 позову.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив:
- зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати його зустрічам та спілкуванню з малолітньою дитиною ОСОБА_3 ;
- визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 шляхом:
а) безперервного проведення часу з дитиною (спілкування та виховання дитини) в період літа (з 01 червня по 31 серпня) протягом п`яти календарних днів підряд кожного літнього місяця, в період зимових канікул протягом п`яти календарних днів; відвідування дитиною місця проживання батька здійснюється з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку на території України разом з дитиною;
б) безперервного проведення часу з дитиною (спілкування та виховання дитини) з 17 год 00 хв. п`ятниці до 20 год. 00 хв. неділі - один раз кожного календарного місяця (виключаючи літні місяці та час зимових канікул), з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку на території України разом з дитиною;
в) зустрічей з сином: кожного понеділка та п`ятниці з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. і суботи з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.
Зустрічі з дитиною та відвідування дитиною місця проживання батька проводяться за попереднім повідомленням матері дитини ОСОБА_1 засобами стільникового зв`язку (номер засобу зв`язку НОМЕР_1 ) СМС-повідомленням, повідомленням за допомогою мобільного додатку "Viber" або "Whats App", не пізніше ніж за три календарних дні до дати проведення зустрічі з дитиною.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня 2021 року об`єднано в одне провадження позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати, а саме: 454,00 грн судового збору та 4 000,00 грн - правової допомоги, всього 4 454,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином ОСОБА_3 :
- кожного понеділка та п`ятниці з 17.00 до 20.00 години та щосуботи з 10.00 до 20.00 години;
- кожної третьої п`ятниці місяця з 17.00 до 19.00 години суботи з обов`язковим інформуванням матері дитини в суботу до 10.00 години про стан здоров`я хлопчика.
Зустрічі проводити без присутності матері дитини ОСОБА_1, але за попереднім повідомленням останньої у будь-який спосіб не пізніше ніж за три календарних дні до дати проведення зустрічі з дитиною.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував висновки органу опіки та піклування, якими рекомендовано визначити місце проживання дитини з матір`ю та визначено спосіб участі батька в процесі виховання сина, виходив із інтересів самої дитини, її сталих соціальних зв`язків, місця навчання, психологічного стану.
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 квітня 2022 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визначене судом першої інстанції місце проживання дитини та порядок участі ОСОБА_2 у вихованні сина якнайкраще відповідає інтересам малолітньої дитини. При цьому судом ураховано її вік, особливості розвитку, місце проживання обох батьків, а також збережено принцип рівності прав батьків у вихованні дитини.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною. Апеляційний суд зазначив, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину та не сприяють якнайкращому задоволенню її інтересам, які мають пріоритет над інтересами батьків. Натомість існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батьку дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню того, що права кожного з батьків є рівними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі за первісним позовом закрити, а зустрічний позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судами порядок спілкування з дитиною порушує вимоги статей 141, 142, 153 СК України.
Суд першої інстанції надав однобічну оцінку доказам у справі на користь матері дитини, при цьому безпідставно не врахував докази батька дитини.
Крім того, рішення суду першої інстанції має формальний характер і не виконується матір`ю дитини, яка продовжує чинити постійні перешкоди йому у спілкуванні з сином, незважаючи на визначену мізерність часу спілкування батька з дитиною. Більш того, рішення не вказує, яким саме чином ОСОБА_1 зобов`язана не чинити перешкод йому у побаченні з дитиною.
Апеляційний суд, посилаючись на те, що він не надав докази щодо графіку його роботи, не врахував пояснення його представника про те, що він ( ОСОБА_2 ) є водієм, фізичною особою-підприємцем, який здійснює перевезення вантажів за кордон, його робота не має графіку.
При цьому суд апеляційної інстанції, наголошуючи на інтересах дитини, та вважаючи, що він формально обґрунтував дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини, фактично порушив права дитини, обмеживши сина у спілкуванні з батьком лише часом короткочасних побачень, та позбавивши його можливості брати належну участь у вихованні сина.
Визначений судами спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, оскільки для відновлення стосунків між батьком та дитиною необхідно більше часу проводити разом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про право батьків на спілкування з дітьми та важливість ролі батька в своїх рішеннях. У справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов`язана вживати заходів з метою возз`єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз`єднанню.
Вирішуючи спір, апеляційний суд не встановив негативних фактів його поведінки, які б могли зашкодити дитині, не звернув увагу на те, що він, який є батьком дитини та проживає окремо, виявляє піклування про сина, з його народження активно і наполегливо проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, є працездатним, забезпечений житлом.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що він у позові, зокрема, просив встановити можливість його спільного відпочинку із сином влітку та у зимовий період і можливість забирати дитину до свого місця проживання з ночівлею.
Обмежуючи в часі спілкування з дитиною, суди не навели підстав для обумовлення таких обмежень.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував, що факт проживання дитини з матір`ю він ніколи не оспорював, що неодноразово зазначав під час судових засідань судів першої та апеляційної інстанцій, а тому суд мав закрити провадження у справі за первісним позовом на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Апеляційний суд, посилаючись на те, що малолітній син сторін за попередньою домовленістю між ними проживав з матір`ю, а сам батько не перешкоджає цьому та не оспорює цих обставин, залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Позовна заява ОСОБА_1 не містить доказів на підтвердження наявності спору між сторонами про визначення місця проживання дитини з матір`ю. За таких обставин законний інтерес ОСОБА_1 під час звернення до суду з позовом був відсутній. Окреме рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю не є необхідним, оскільки між сторонами відсутній предмет спору, тобто відсутній "спір про право цивільне".
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 13 жовтня 2021 року у справі
№ 522/2593/19 (провадження № 61-5380св21), від 30 червня 2021 року у справі № 359/407/19 (провадження № 61-2403св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19 (провадження № 61-11331св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18 (провадження № 61-11892св21), від 08 червня 2022 року у справі № 753/26326/17 (провадження № 61-15474св21), від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), від 18 листопада 2020 року у справі № 200/21797/14-ц (провадження № 61-8175св19).
Судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог про зобов`язання не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька з дитиною не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Зупинено виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 квітня 2022 року та постанови Сумського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 4 454,00 грн до закінчення касаційного провадження у справі.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 січня 2014 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час спільного проживання без реєстрації шлюбу народився син ОСОБА_5, який постійно проживає і зареєстрований за місцем проживання матері - ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою, наданою Конотопською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 12, ОСОБА_5 навчається в 1-А класі Конотопської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 12. За роки навчання батько ОСОБА_2 у школі не з`являвся, навчанням та вихованням сина не цікавився.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради "Конотопська міська лікарня" від 22 жовтня 2021 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, періодично страждає на алергічний дерматит і потребує гіпоалергенної дієти та побуту.
Згідно з довідкою Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад" Міжрегіональна академія управління персоналом ЦДН від 19 жовтня 2021 року, ОСОБА_5 відвідує курси "програмування", на які записала матір ОСОБА_1 . Протягом всього навчання на курсах матір ОСОБА_1 приймає активну участь у засвоєнні та закріпленні дитиною матеріалу вдома. Цікавиться успішністю дитини та своєчасним відвідуванням курсів. Всі питання щодо перебування дитини на курсах викладач вирішує з матір`ю. Оплата за курси здійснюється своєчасно ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад" Міжрегіональна академія управління персоналом ЦДН від 10 жовтня 2021 року, ОСОБА_5 відвідує курси програмування. Протягом часу навчання дитини батько приводив та забирав дитину, цікавився досягненнями свого сина зі слів викладача.
Згідно з листом Конотопського РВП ГУНП в Сумській області від 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 у 2019 році зверталася до поліції за фактом протиправних дій з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2, а останній у 2021 році звертався до поліції з приводу того, що колишня дружина не дає спілкуватися з дитиною.
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Кондитероптторг" (далі - ТОВ ВКФ "Кондитероптторг") від 15 квітня 2021 року та характеристики ОСОБА_1, остання з 22 грудня 2013 року працює у відділі ТОВ ВКФ "Кондитероптторг" у м. Конотоп, з 07 лютого 2019 року працює на посаді оператора і за місцем роботи характеризується з позитивної сторони.
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та має самостійний дохід.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, станом на 28 вересня 2021 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Відповідно до висновку про визначення способів участі у вихованні дитини від 22 листопада 2021 року орган опіки та піклування Конотопської міської ради вважав за доцільне визначити такий порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- кожного понеділка та п`ятниці з 17.00 до 20.00 години та щосуботи з 10.00 до 20.00 години;
- кожної третьої п`ятниці місяця з 17.00 до 19.00 години суботи з обов`язковим інформуванням матері дитини в суботу до 10.00 години про стан здоров`я хлопчика;
- зустрічі проводити за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, ОСОБА_1, та без її присутності.
- якщо батько не зможе у визначений час спілкуватись з дитиною, то інший час для спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визначають за спільною згодою.
- зобов`язати ОСОБА_2 не порушувати графіку побачення, приділяти дитині увагу та турботу, виховувати її, матеріально допомагати.
- зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька, ОСОБА_2, з малолітньою дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з висновком про визначення місця проживання дитини від 07 лютого 2022 року орган опіки та піклування Конотопської міської ради вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.