ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/147/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі" (далі - Товариство, позивач) - Замлинський С.С. (адвокат),
відповідача - акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця, АТ "Укрзалізниця" відповідач, скаржник) - Лапій А.В. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Укрзалізниці
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 (головуючий - суддя Босий В.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (головуючий - суддя Мальченко А.О., судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)
у справі №910/147/22
за позовом Товариства
до Укрзалізниці
про стягнення 2 808 243,34 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулось до суду з позовною заявою про стягнення із Укрзалізниці на підставі статті 55 Закону 2 808 243,34 грн, що є подвійним розміром шкоди, завданої позивачу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом, у зв`язку з чим позивачу завдано шкоду у розмірі 1 404 121,67 грн. При цьому, Товариством на підставі статті 55 Закону заявлено вимогу про стягнення з Укрзалізниці 2 808 243,34 грн, що є подвійним розміром шкоди, завданої позивачу.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22, позов задоволено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Укрзалізниця, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції, скаржник у касаційній скарзі із посиланням на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 24.05.2018 у справі №922/2391/16, від 17.02.2021 у справі №914/1257/18, від 14.12.2021 у справі №910/7841/20, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18. При цьому скаржник посилається на застосування норм частини четвертої статті 75 ГПК України.
4.2. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо розгляду судами спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 55 Закону.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Укрзалізницею (перевізник) і Товариством (замовник) 08.02.2018 укладено договір про надання послуг №07853/ЛЗ-2018 (далі - Договір), відповідного до умов якого:
- предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору);
- перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною (пункт 1.2 Договору);
- замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.6 Договору);
- на виконання умов Договору, для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відповідачем для позивача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №5730340, присвоєно замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача 1192 (пункт 2.3.3 Договору);
- сторони погодили, що розрахунки за Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Укрзалізниці (пункт 4.1 Договору);
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначеної в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг; додаткових послуг за вільними тарифами та інше (пункт 4.5 Договору);
- щодобово, протягом періоду виконання Договору, перевізник надає замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів на електронну адресу, а у разі відсутності електронного зв`язку - у паперовому вигляді (пункт 4.6 Договору);
- розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками та тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (пункт 3.1 Договору);
- визначено, що розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:
плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до Договору;
плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки (пункт 3.2 Договору).
6.2. Пунктом 8 протоколу від 18.12.2018 №Ц-64/101 Ком.т. засідання правління Укрзалізниці затверджено та введено в дію Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ "Укрзалізниця", відповідно до якого:
- малодіяльна вантажна станція - це станція, у якої середньодобове загальне навантаження вагонів нижче аналогічного середнього показника усіх вантажних станцій підприємства в цілому по AT "Укрзалізниця" та становить менше 10% від нього (пункт 1.2);
- сформований перелік малодіяльних станцій надається Департаменту комерційної роботи та регіональним філіям для проведення додаткового аналізу, розрахунку фінансового результату та для підписання додаткових угод до договорів про надання послуг на послугу "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" (пункт 4.3).
6.3. Також пунктом 7.3 протоколу від 18.12.2018 №Ц-64/101 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" вирішено затвердити текст та умови додаткової угоди до договору про надання послуг, згідно якої суб`єкт господарювання зобов`язується компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею і забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою, встановленою у додатку 1 до договору.
6.4. АТ "Укрзалізниця" та Товариством 04.03.2019 укладено додаткову угоду №1/Лз до Договору, якою доповнено:
- розділ 2 Договору новим підпунктом 2.1.20 у такій редакції: "2.1.20. Компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у Додатку 1 до цього Договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: Рожище - 18 км";
- додаток 1 до Договору пунктом 13 в такій редакції: "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням; одиниця виміру - 1 вагон/ 1 км; ціна за одиницю після коригування - 170,38 грн. без ПДВ".
6.5. Рішенням Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 06.08.2020 №470-р у справі №130-26.13/102-19 (далі - Рішення АМК) визнано, що:
- Укрзалізниця протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займала монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків;
- дії Укрзалізниці, які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачою, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг AT "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;
- зобов`язано Укрзалізницю припинити порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК;
- за порушення, зазначене в пункті 2 Рішення АМК, на АТ "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400 грн.
6.6. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що оскільки розмір плати за перевезення вантажу згідно розділу 3 Договору визначався з урахуванням тарифної відстані, яка включала в себе відстань доставки вантажу від/до малодіяльної станції, то, відповідно, сплачені позивачем грошові кошти за цю послугу у розмірі 1 404 121,67 грн є прямими збитками. Таким чином, враховуючи приписи частини другої статті 55 Закону, відповідач зобов`язаний відшкодувати заподіяну порушенням законодавства про захист економічної конкуренції шкоду у подвійному розмірі, а саме 2 808 243,24 грн.
6.7. Так, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що на виконання пункту 4.6 Договору, відповідачем протягом періоду виконання Договору надавались позивачу в електронному вигляді Переліки, у яких відображено суму списаних коштів з особистого рахунку позивача, зокрема, за період з 28.02.2019 по 08.04.2020, Укрзалізницею списано 1 404 121,67 грн за надання послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням та вивантаженням", що не заперечується сторонами у справі.
6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Укрзалізниця зверталася до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним Рішення АМК.
6.8.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/15766/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та постановою Верховного Суду від 12.10.2021, у задоволенні позовних вимог АТ "Укрзалізниця" до АМК про визнання частково недійсним Рішення АМК відмовлено повністю.
6.9. Судом першої інстанції зазначено, що ним встановлено, що при розгляді справи №130-26.13/102-19 АМК було встановлено такі обставини:
- AT "Укрзалізниця" здійснює діяльність, зокрема, на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом - суміжному з природною монополією ринку (пункт 46 Рішення АМК);
- пунктами 48-50 Рішення АМК визначено, що товарними межами ринку є перевезення вантажів залізничним транспортом. При цьому, часовими межами є 2018 рік - 31 березня 2020 року, а територіальними межами ринку є територія України, тобто ринок є загальнодержавним. Основними покупцями послуги перевезення вантажів залізничним транспортом є вантажовласники та/або вантажовідправники, яким потрібна комплексна послуга - перевезення вантажів залізничним транспортом;
- АМК встановлено, що АT "Укрзалізниця" самостійно розроблено та впроваджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій AT "Укрзалізниця", яким визначено критерії включення (виключення) станцій до(з) переліку малодіяльних вантажних станцій та припинено обслуговування підприємств на малодіяльних станціях без підписання додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є надання послуги;
- АТ "Укрзалізниця" затвердило умови додаткової угоди до договору про надання послуг, предметом якої є подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій (далі - Послуга);
- умовами зазначеної додаткової угоди передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язується компенсувати перевізнику витрати, пов`язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій;
- листом від 24.06.2019 №Ц-2/6-27/1262-19 АТ "Укрзалізниця" надано розрахунок вартості Послуги, з якого вбачається, що до неї включені такі статті витрат: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на маневрову роботу, витрати на 1 вагоно-кілометр у складі поїзда, витрати на одиночне слідування локомотива, загальновиробничі витрати, виробнича собівартість, адміністративні витрати;
- за результатами аналізу статей витрат вартості Послуги, АМК дійшов висновку, що вона є економічно необґрунтованою, оскільки, вартість Послуги встановлена без урахування різних обставин, зокрема, щодо кількості вагонів, які подаються чи забираються, їх наповненості тощо;
- у разі якщо залізнична станція є і малодіяльною, і збитковою, Укрзалізниця разом з органами місцевого самоврядування вирішує питання її експлуатації, а в разі неприйняття органами місцевого самоврядування рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими станціями, AT "Укрзалізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць / станцій;
- чинним законодавством чітко визначено, що органи управління залізничним транспортом разом, зокрема, з відповідними органами місцевого самоврядування спільно вирішують питання експлуатації саме малодіяльних збиткових залізничних станцій;
- натомість, AT "Укрзалізниця" одноосібно, в безальтернативному порядку запровадило послугу, встановило вартість на неї, а також визначило підстави для її застосування;
- підписання додаткової угоди про надання послуги є умовою надання Укрзалізницею послуг перевезень вантажів з/на малодіяльні вантажні станції, яку неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За умов наявності конкуренції на ринку, суб`єкти господарювання мали б змогу відмовитися від підписання додаткової угоди до договору, яка призводить до суттєвого збільшення їх витрат, та обрати іншого надавача послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом;
- обмеження діяльності малодіяльних залізничних станцій для виконання вантажних операцій та/або їх закриття, збільшення вартості відправки вантажів призводить до зростання вартості продукції. При цьому, є продукція, яка може бути доставлена лише залізничним транспортом або така, реалізація якої є економічно і технологічно вигідною виключно за умови відвантаження залізницею;
- з огляду на викладене, АМК дійшов висновку, що дії АТ "Укрзалізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.
6.10. Суд першої інстанції зазначив, що із вказаним вище висновком погодився суд при розгляді справи №910/15766/20, а відтак, в силу приписів статті 75 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказує, що обставина протиправності поведінки відповідача, яка полягала у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України при визнанні малодіяльних вантажних станцій і запровадження спірної Послуги, є встановленою та повторному доведенню не підлягає.
6.11. Також, судами попередніх інстанцій вказано таке:
- разом з тим, визначаючи розмір збитків, позивач стверджує, що плата за перевезення вантажу згідно з розділом 3 Договору визначалася з урахуванням тарифної відстані, яка включала в себе відстань доставки вантажу від/до малодіяльної станції, а відтак, сплачені позивачем кошти у розмірі 1 404 121,67 грн. за вказану послугу є прямими збитками позивача;
- при цьому, факт сплати позивачем та отримання відповідачем коштів у розмірі 1 404 121,67 грн за отриману Послугу відповідачем визнається;
- більш того, під час розгляду справи №130-26.13/102-19 АМК залучено Товариство в якості третьої особи, оскільки рішення у такій справі могло суттєво зачепити його права та інтереси. В межах справи встановлено факт надання на дослідження АМК докази понесення позивачем у даній справі витрат у розмірі 1 404 121,67 грн;
- суду доведено факт завдання позивачу шкоди та наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
·протиправна поведінка заподіювана шкоди (займання монопольного становища та порушення АТ "Укрзалізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, встановлено Рішенням АМК);
· наявність шкоди (безпідставне справлення з позивача 1 404 121,67 грн плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням);
· причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (визначення відповідачем малодіяльних вантажних станцій і запровадженні на них послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості внаслідок зловживанням монопольним становищем та справляння цієї плати), встановлені у рішенні АМК;
·вина заподіювана шкоди (презумпція вини особи, яка допустила порушення).
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/147/22 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
7.5. Від Укрзалізниці 15.03.2023 на електронну адресу Суду надійшли письмові пояснення, які підписані кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 15.03.2023. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 15.03.2023.
7.6. Протокольною ухвалою від 16.03.2023 Суд долучив вказані пояснення до матеріалів справи, водночас вказані пояснення оцінюються у межах статей 42 та 300 ГПК України.
7.7. Ураховуючи волевиявлення представників сторін, протокольної ухвалою від 16.02.2023 вирішено розглядати справу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.