ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1201/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлинка Плюс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 січня 2023 року (головуючий - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) і додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 05 грудня 2022 року (суддя Янюк О.С.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлинка Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлинка Плюс"
про визнання права власності.
(у судовому засіданні взяли участь представники Позивача - Кравець Р.Ю. і Відповідача - Мазур І.О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Хронологія спору
1. У липні 2022 року Вишнева міська рада Бучанського району Київської області (далі "Позивач", Вишнева міськрада) звернулася у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлинка Плюс" (далі "Відповідач", ТОВ "Журавлинка Плюс"), у якому просила:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55197643 від 18.11.2020, 08:51:21, вчинене Тимошенко О.О. (Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської обл.);
- визнати за територіальною громадою Вишневої міськради право власності на гуртожиток, що знаходиться за адресою: вул. Освіти, 5, м. Вишневе, Київська область.
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 позовну заяву в частині спору про визнання права власності прийнято до розгляду.
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 позовну заяву Вишневої міськради залишено без розгляду на підставі положень пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
4. В подальшому, Відповідачем до місцевого господарського суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, а саме про стягнення з Позивача 239 850, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 заяву ТОВ "Журавлинка Плюс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Вишневої міськради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500, 00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
6. За наслідками перегляду вказаної додаткової ухвали в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 її залишено без змін.
7. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій у відмовленій частині вимог заяви просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Журавлинка Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі.
8. Скаржник стверджує, що ухвалюючи оскаржувані рішення судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та не враховано висновку Верховного Суду щодо її правильного застосування, який викладено у постанові від 21.12.2022 у справі № 357/9210/18. Крім того, Відповідач наполягає, що при ухваленні судових рішень судами було також порушено положення частини четвертої статті 126 ГПК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо його правильного застосування, які викладено у постановах від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.
9. Обґрунтовуючи наведене скаржник, зокрема, пояснює, що у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 357/9210/18 вказано, що гонорар адвоката може встановлюватись у фіксованому розмірі, при цьому такий розмір означає, що у разі настання визначеним договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає відшкодуванню, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правову допомогу.
10. Так, умовами укладеного між Відповідачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Голдрейн Партнерс" (виконавець) договору про надання правової допомоги № 138 від 11.07.2022 було чітко визначено, що вартість правової допомоги щодо представництва клієнта в суді першої інстанції щодо судової справи № 911/1201/22 становить еквівалент у гривні 3000 доларів США за курсом АТ КБ "Приватбанк" "продаж" на день виставлення рахунку. Додатково, клієнт зобов`язався сплатити виконавцю гонорар перемоги у розмірі еквівалента у гривні 3000 доларів США за курсом АТ КБ "Приватбанк" "продаж" на день виставлення рахунку, у разі якщо Господарським судом Київської області буде винесене позитивне для клієнта рішення. Такими позитивними рішеннями є, зокрема, ухвала про відмову у відкритті провадження та ухвала про залишення позову без розгляду. Оскільки у справі № 911/1201/22 місцевий господарський суд частково відмовив Позивачеві у відкритті провадження, а в подальшому взагалі залишив позов без розгляду, заявлені Відповідачем до стягнення з Відповідача суми (гонорар адвоката і гонорар успіху) витрат на професійну правничу допомогу є такими, що повністю відповідають умовам згаданого договору № 138 від 11.07.2022.
11. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19 у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Так, для подачі заяви про відмову у відкритті провадження у даній справі та подання відзиву на позов було опрацьовано значний об`єм матеріалів та судової практики, представник Відповідача брав участь у підготовчому засіданні суду, а отже, заявлений розмір витрат на правову допомогу (крім того, що повністю відповідає умовам договору про надання правової допомоги) є розумним, обґрунтованим, співмірним з виконаною роботою та складністю справи, що цілком узгоджується з вимогами ГПК України, в той час як протилежні висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є помилковими.
12. Скаржник також наполягає, що мотиви апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні поданої заяви з підстав перевищення заявлених до відшкодування витрат тим, які були наведені у попередньому розрахунку є помилковими, адже відповідно до статті 124 ГПК України попередній розрахунок судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Більше того, у даному випадку таке перебільшення взагалі було незначним.
13. Так само помилковими скаржник вважає висновки апеляційного господарського суду про те, що: (1) гонорар перемоги сторонами погоджено в акті виконаних робіт (оскільки таке погодження знайшло своє відображення у договорі про надання правової допомоги); (2) питання аналізу позовної заяви у справі № 911/1201/22 не вимагало значних затрат часу і зусиль з огляду на те, що представник Відповідача адвокат Мазур І.О. брала участь в іншій справі № 911/152/18 (оскільки у тій справі правова допомога надавалася іншому товариству, а ТОВ "Журавлинка Плюс" є самостійною юридичною особою і має право на самостійну позицію та бажаний результат вирішення справи); (3) витрачання коштів на забезпечення явки представника Відповідача в судове засідання було необґрунтованим з підстав розгляду у ньому заяви Позивача про залишення позову без розгляду (адже участь у судовому засідання є фундаментальним правом сторони у справі); (4) саме по собі посилання Відповідача на судову практику Верховного Суду зазначених висновків не спростовує (позаяк висновки щодо застосуванні норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм).
14. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти наведених у ній доводів, скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. У зв`язку з цим, у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
17. Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, у липні 2022 року Вишнева міськрада звернулася з позовом до ТОВ "Журавлинка Плюс" у даній справі.
18. В свою чергу ТОВ "Журавлинка Плюс" надіслало до суду заяву, у якій просило відмовити Позивачеві у відкритті провадження у даній справі, з підстав перебування у провадженні Господарського суду Київської області іншої справи № 911/121/22, де Вишневою міськрадою заявлено до ТОВ "Журавлинка Плюс" аналогічні вимоги з аналогічних підстав.
19. Місцевий господарський суд, встановивши, що ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/121/22 за позовною заявою поданою Києво-Святошинською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Вишневої міськради до ТОВ "Журавлинка Плюс" про, зокрема, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55197643 від 18.11.2020 з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Журавлинка Плюс" на гуртожиток загальною площею 6573,4 кв.м. (що знаходиться за адресою: вул. Освіти, 5, м. Вишневе, Київської області), відмовив Вишневій міськраді у відкритті провадження у справі № 911/1201/22 в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55197643 від 18.11.2020, 08:51:21, вчиненого Тимошенко О.О. (Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської обл.). В іншій частині позовну заяву залишив без руху (ухвала Господарського суду Київської області від 04.08.2022).
20. Далі, ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 позовну заяву Вишневої міськради в частині спору про визнання права власності прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1201/22.
21. 25.10.2022 від представника Позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
22. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022, зокрема, позовну заяву Вишневої міськради ради залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
23. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
24. В подальшому, 18.11.2022 до суду першої інстанції представником Відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій ТОВ "Журавлинка Плюс" просило стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 239 850, 00 грн.
25. В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Журавлинка Плюс" зазначала, що Вишнева міськрада при подачі позову вказувала, що не подавала позовних заяв до того самого Відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, натомість у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/121/22 з аналогічними підставами та предметом. За твердженнями Відповідача, Позивач спеціально створює штучні підстави для позову, зважаючи на наявність відповідного судового рішення у справі № 911/152/18, яким вирішено передати до комунальної власності Вишневої міськради відповідне нерухоме майно, право власності на яке просив визнати Позивач у даній справі.
26. 01.12.2022 представником Позивача подано до місцевого господарського суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якими Вишнева міськрада просила відмовити у задоволенні заяви Відповідача.
27. Під час розгляду заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Відповідач дійсно має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, однак заявлений ним розмір таких витрат (119 100, 00 грн та 120 750,00 грн "гонорар успіху") не відповідає критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК України, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою в суді та мають надмірний характер. За викладеного суд виснував, що прийнятною у цьому випадку сумою за добросовісне надання відповідних послуг адвоката є 3 500, 00 грн, в іншій же частині в задоволенні заяви Відповідача належить відмовити.
28. Суд апеляційної інстанції з наведеними висновками погодився.
29. Так, згідно з приписами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
30. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у випадку залишення позову без розгляду.
31. Так, відповідно до частин п`ятої - шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
32. Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень саме частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (див. правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).
33. Звідси, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
34. Господарський процесуальний кодекс не містять норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
35. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (див. правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 23.06.2022 у справі № 910/12184/20, від 21.09.2022 у справі № 909/229/21).
36. Надаючи оцінку діям Позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у статті 130 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі частини п`ятої вказаної статті ГПК України і спору між сторонами у цій частині немає.
37. Між тим, спірним у цьому провадженні лишилось питання розміру витрат, що мають бути компенсовані Позивачем Відповідачеві, з огляду на його зменшення судами попередніх інстанцій.