ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6210/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ПрАТ "Кріпта" - Арчакова Д.В., Рибарука М.М., Чабана Д.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 (в частині грошових вимог ОСОБА_1 )
у справі № 910/6210/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "Кріпта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар"; визнано грошові вимоги ПрАТ "Кріпта" до ТОВ "Піллар" у розмірі 14 749 035,70 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Піллар"; призначено розпорядником майна ТОВ "Піллар" арбітражного керуючого Гусара І.О.
21.12.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".
ОСОБА_1 звернувся з заявою про визнання кредитором на суму 69877271,00грн.
Вимоги обґрунтовані наявністю перед ним заборгованості ТОВ "Піллар": у розмірі 552 796,62 дол. США (станом на 15.01.2021 еквівалентно 15 511 970,67 грн) за виконання зобов`язань за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ; у розмірі 1 368 673,30 Євро (станом на 15.01.2021 еквівалентно 46 519 563,06 грн) за договором про виконання умов поруки від 29.10.2014 №20141029/1; у розмірі 7845737,20 грн за договором від 19.06.2014 №140619/1 про надання поворотної фінансової допомоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Щодо грошових вимог на суму 1368673,30 євро
06.04.2012 між ТОВ "Піллар" та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено Кредитний договір №186-СВ.
З метою забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Піллар" за Кредитним договором від 06.04.2012 №186-СВ, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Піллар" і ОСОБА_1, як поручителями, укладені договір поруки від 12.09.2014 №06.1-20/272, договір поруки від 30.09.2014 №06.1-20/272.1 та договір поруки від 30.09.2014 №06.01-20/273.
У пункті 1.1 договору поруки від 12.09.2014 № 06.1-20/272 сторони погодили, що у зв`язку із укладенням між Банком та позичальником кредитного договору від 06.04.2012 № 186-СВ (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього), поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в усіх існуючих та майбутніх грошових зобов`язань позичальника за Кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з Кредитним договором. Відповідальність поручителя за цим Договором обмежується сумою 132 000,00 Євро.
Пунктом 1.3 договору поруки від 12.09.2014 №06.1-20/272 визначено, що відповідно до умов цього договору, поручитель, як солідарний боржник, зобов`язується сплатити Банку суми, належні до сплати позичальником за Кредитним договором, у розмірі, що не перевищує 132 000,00 Євро в разі порушення Позичальником зобов`язання щодо сплати відповідної суми коштів за Кредитним договором, протягом 2 робочих днів з дати надіслання Банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимог, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань та утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки Банку, вказані у вимозі.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки від 30.09.2014 №06.1-20/272.1 у зв`язку із укладенням між Банком та позичальником кредитного договору від 06.04.2012 №186-СВ (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього), поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в усіх існуючих та майбутніх грошових зобов`язань позичальника за Кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з Кредитним договором. При цьому відповідальність Поручителя за цим договором обмежується сумою 1 260 000,00 Євро, з урахуванням зобов`язань ОСОБА_1 за договором застави майнових прав від 06.04.2012 №186-СВ/МС.
Згідно з п. 1.3 договору поруки від 30.09.2014 №06.1-20/272.1 (у редакції Додаткової угоди від 16.04.2015 №1) відповідно до умов цього Договору поручитель, як солідарний боржник, зобов`язується сплатити Банку суми, належні до сплати позичальником за Кредитним договором, у розмірі, що не перевищує 1 260 000,00 Євро в разі порушення позичальником зобов`язання щодо сплати відповідної суми коштів за Кредитним договором, протягом 30 робочих днів з дати надіслання Банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимог, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань та утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки Банку, вказані у вимозі.
У відповідності до п. 1.1 договору поруки від 30.09.2014 №06.1-20/273, у зв`язку із укладенням між Банком та позичальником кредитного договору від 06.04.2012 №186-СВ (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього), поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в усіх існуючих та майбутніх грошових зобов`язань позичальника за Кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з Кредитним договором. Відповідальність Поручителя за цим Договором обмежується сумою 132 000,00 Євро.
В п. 1.3 договору поруки від 30.09.2014 №06.1-20/273 зазначено, що відповідно до умов цього Договору, поручитель, як солідарний боржник, зобов`язується сплатити Банку суми, належні до сплати позичальником за Кредитним договором, у розмірі, що не перевищує 132 000, 00 Євро в разі порушення позичальником зобов`язання щодо сплати відповідної суми коштів за Кредитним договором, протягом 2 робочих днів з дати надіслання Банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимог, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань та утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки Банку, вказані у вимозі.
ОСОБА_1 у заяві кредитора вказує, що 29.09.2014, 28.10.2014, 17.04.2015 та 29.05.2015 ним на виконання грошових зобов`язань ТОВ "Піллар" перед ПАТ "Укрсоцбанк" згідно з Кредитним договором від 06.04.2012 № 186-СВ перераховано 1 524 000,00 Євро.
Також, 29.10.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ "Піллар" укладений договір про виконання умов поруки № 20141029/1, відповідно до якого ТОВ "Піллар" зобов`язувалось в строк до 06.04.2015 виплатити суму боргу в розмірі 264 000,00 Євро.
Додатковою угодою від 02.08.2018 №2 сторони внесли зміни до Договору про виконання умов поруки №20141029/1, відповідно до яких ТОВ "Піллар" зобов`язався до 31.12.2019 виплатити ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 1368673,30 Євро.
В матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження здійснення ОСОБА_1 сплати грошових коштів у заявленій сумі 1368673,30 Євро на погашення заборгованості ТОВ "Піллар" перед Банком за Кредитним договором від 06.04.2014 № 186-СВ.
У матеріалах справи наявна копія платіжного доручення в іноземній валюті від 16.04.2015 №1 на суму еквівалентну 27 181 980,00 грн.
На запит суду апеляційної інстанції оригінал відповідного платіжного доручення в іноземній валюті від 16.04.2015 № 1 на вказану суму ОСОБА_1 не надано.
Заявником надано Акт документальної перевірки ДФС від 11.07.2018, який, на його думку, підтверджує реальність існування первинних документів, відповідно до яких ОСОБА_1 виконав грошові зобов`язання перед АТ "Укрсоцбанк" згідно з кредитним договором від 06.04.2012 №186-СВ.
Щодо грошових вимог на суму 7 845 737,20 грн
19.06.2014 між ТОВ "Піллар" та ОСОБА_1 укладено договір №140619/1 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав ТОВ "Піллар" поворотну фінансову допомогу, а ТОВ "Піллар" зобов`язувався повернути грошові кошти в порядку та на умовах передбачених даним договором.
В силу п. 2.1 вказаного договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі до 4 000 000,00 грн, без ПДВ.
Додатковою угодою №3 до договору від 05.01.2017 сторони виклали п. 2.1 Договору в наступній редакції: " 2.1. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі до 10 000 000,00 грн, без ПДВ".
У відповідності до п. 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Додатковою угодою № 2 до договору від 31.12.2015 викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: " 2.3 Поворотна фінансова допомога надається із моменту підписання договору частинами та шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку засновника або шляхом внесення коштів в касу підприємства".
Крім того, додатковою угодою №3 до договору від 05.01.2017 викладено п. 2.4 договору в наступній редакції: " 2.4. Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги засновником, але у будь-якому разі таке повернення повинно відбутися у строк до 31.12.2018".
Як стверджує ОСОБА_1, відповідно до умов договору в період з 14.01.2015 по 20.11.2018 ОСОБА_1 надана ТОВ "Піллар" поворотна фінансова допомога на загальну суму 9 793 612,51 грн, з якої повернуто л суму в розмірі 1 947 875, 31 грн. Сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за яким станом на 31.12.2020 заборгованість ТОВ "Піллар" на користь ОСОБА_1 становить 7845737,20 грн.
Первинні документи щодо підтвердження надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги ТОВ "Піллар" у зазначеному в заяві розмірі - 9793612,51 грн, а також докази (первинні документи) суми заборгованості, яка повернута боржником ОСОБА_1 - 1 947 875,31 грн, в матеріалах справи відсутні.
Щодо грошових вимог на суму 552796,62 дол США
29.07.2015 між ПАТ "Перший інвестиційний банк" (Банк) та ТОВ "Піллар", як позичальником, укладено кредитний договір №03/1511-КЮ, відповідно до якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів та ведення статутної діяльності та встановлює кредитний ліміт в розмірі 100 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісію за кредитно-розрахункове обслуговування, в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором.
У відповідності до п 3.9 договору виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, що розміщені в ПАТ "Перший інвестиційний банк" згідно з Договором банківського вкладу "Універсальний" від 29.07.2015 №17574/22-У та належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ).
До договору сторони вносили зміни, зокрема, 17.01.2017 договором про внесення змін до Кредитного договору від 29.07.2015 № 03/1511-КЮ кредитний ліміт збільшено до 450 000,00 доларів США.
Пункт 3.9 кредитного договору № 03/1511-КЮ викладено в редакції, яка передбачає, що виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, що розміщені в ПАТ "Перший інвестиційний банк" згідно з договорами банківського вкладу "Універсальний" від 29.07.2015 № 17574/22-У, від 10.09.2015 № 17804/22-У, від 10.03.2016 №18093/1-У/ЛП та від 31.10.2016 №18869/1-У/ЛП, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Договором про внесення змін до Кредитного договору від 27.07.2017 №5 встановлено новий строк повернення кредиту до 26.07.2018 включно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 долучено до матеріалів справи Договір застави майнових прав від 29.07.2015 №14/1511-ЗЮ щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Піллар" за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ.
Водночас, судова колегія апеляційного суду звернула увагу на те, що в заяві, яка подана до суду першої інстанції 19.01.2021, ОСОБА_1 не зазначалось про укладення відповідного Договору застави майнових прав від 29.07.2015 №14/1511-ЗЮ щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Піллар" за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ.
Відповідний доказ з`явився в суді апеляційної інстанції під час первісного перегляду оскаржуваної ухвали.
Між тим, відповідний Договір застави майнових прав від 29.07.2015 №14/1511-ЗЮ підписано представником АТ "Перший інвестиційний банк" та ОСОБА_1 та не містить підписів та печаток позичальника - ТОВ "Піллар", позичальник не є стороною цього договору.
На підтвердження вказаних кредиторських вимог на суму 552 796,62 доларів США заявником надано суду довідку АТ "Перший інвестиційний банк", в якій зазначено, що 26.07.2018 здійснено перерахування грошових коштів з депозитних рахунків ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ, що підтверджується меморіальними ордерами №131920 на суму 165 000,00 доларів США, №131665 на суму 110 000,00 доларів США, №131860 на суму 110000,00 доларів США, №131932 на суму 110 000,00 доларів США, №131907 на суму 110 000,00 доларів США. Загальна сума списання з депозитних вкладів склала 605 000,00 доларів США. Загальна сума списання з депозитних вкладів склала 605000,00 доларів США. Грошові кошти в сумі 52 203,38 доларів США повернуто ОСОБА_1, а решта 552 796,62 доларів США направлена на погашення заборгованості по кредиту та нарахованим відсоткам.
Копії меморіальних ордерів на підтвердження списання грошових коштів подано разом з заявою про визнання вказаних кредиторських вимог.
31.07.2018 ОСОБА_1 пред`явив боржнику вимогу щодо повернення протягом 10 календарних днів коштів в сумі 552 796,62 доларів США.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20, зокрема, відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 69 877 271,00 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 69877271,00 грн врахував наступні обставини:
- ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Піллар" з часткою, якою безпосередньо володіє в розмірі 60,46%, і з рештою частки, якою володіє через Піллар Груп Б.В . Таким чином, ОСОБА_1 у розумінні частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства є заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Піллар", повністю здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства, тобто безпосередньо впливає на прийняті даним товариством рішення щодо ведення господарської діяльності,
- ОСОБА_1 до суду не надав належних доказів надання ТОВ "Піллар" в період з 14.01.2015 по 20.11.2018 за договором від 19.06.2014 №140619/1 поворотної фінансової допомоги у заявленому розмірі на загальну суму 9 793 612,51 грн, не надав документів повернення йому 1 947 875,31 грн. Натомість, фактично до матеріалів заяви ОСОБА_1 долучено докази надання фінансової допомоги в розмірі 2 610 500,00 грн, що свідчить про недостовірність викладених даних та штучне збільшення боргових зобов`язань ТОВ "Піллар";
- в матеріалах справи відсутні докази: розміру заборгованості ТОВ "Піллар" за кредитним договором від 06.04.2012 №186-СВ; звернення Банку до ОСОБА_1 як до поручителя з вимогами щодо сплати боргу за кредитним договором від 06.04.2012 №186-СВ; здійснення сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 368 673,30 Євро за вищевказаним договором.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/6210/20 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором скасовано частково та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_1 у загальному розмірі 27 849 144,70 грн, з яких: 4 540,00 грн вимоги першої черги; 27 844 604,70 грн - вимоги четвертої черги. В іншій частині кредиторських вимог відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 касаційну скаргу ПрАТ "Кріпта" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №910/6210/20 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова Касаційного господарського суду мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо правил оцінки доказів, адже визнання вимог ОСОБА_1 без аналізу обґрунтованості кредиторських вимог, без дослідження реальності здійснення господарських операцій з посиланням на відповідні докази, що надані заявником на підтвердження існування заборгованості боржника, свідчить про формальний підхід судом апеляційної інстанції при розгляді його заяви.
Під час нового апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції ухвалою від 23.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про долучення та витребування доказів у справі, поданих до Північного апеляційного господарського суду 10.08.2022. Відмовлено у поновленні строку на подання доказів у справі №910/6210/20. Відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку подання клопотання про витребування доказів у справі.
Апеляційний суд дійшов висновку, що в зазначеному клопотанні заявник не ставить питання та не обґрунтовує неможливість його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та не надає жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотання обставин.
За результатом нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 ухвалу попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 18.08.2021 в частині грошових вимог ОСОБА_1 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги відповідними належними доказами документально не підтверджені та є необґрунтованими.
Відмовляючи у визнанні грошових вимог на суму 1 368 673,30 євро суд апеляційної інстанції вказав на відсутність в матеріалах справи первинних документів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 сплати грошових коштів у заявленій сумі на погашення заборгованості ТОВ "Піллар" перед Банком за Кредитним договором від 06.04.2014 №186-СВ.
Суду апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 на запит суду оригінал відповідного платіжного доручення в іноземній валюті від 16.04.2015 № 1 на вказану суму не надав, чим не усунув сумнівів суду та іншого учасника справи щодо існування платіжного доручення, яке відповідає вимогам Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/1560 (у редакції, яка діяла станом на 17.04.2015).
Апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 на наявний в матеріалах справи Акт документальної перевірки ДФС від 11.07.2018 як доказ підтвердження існування первинних документів, відповідно до яких ОСОБА_1 виконав грошові зобов`язання перед АТ "Укрсоцбанк" згідно з кредитним договором від 06.04.2012 №186-СВ.
Апеляційний суд зауважив, що Акт документальної перевірки ДФС не є первинним документом, який підтверджує доведеність заявлених кредиторських вимог. Крім того, цей Акт містить суперечливі дані щодо надання на перевірку підтверджуючих документів.
Щодо стосується висновків в частині заявлених грошових вимог на суму 7845737,20 грн суд апеляційної інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи первинних документів в обґрунтування реальності вимог в цій частині, зокрема щодо підтвердження надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги ТОВ "Піллар" у зазначеному в заяві розмірі - 9 793 612,51 грн, а також доказів (первинних документів) суми заборгованості, яка повернута боржником ОСОБА_1 - 1947875, 31 грн.
З цих же підстав (відсутність первинних документів) апеляційним судом відхилено кредиторські вимоги на суму 2 610 500,00 грн, хоча фактичне долучення доказів на їх підтвердження було встановлено судом першої інстанції.
Апеляційний суд відхилив доводи заявника про підтвердження заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 19.06.2014 №140619/1 актом звірки, адже інформація, яка відображена в акті звірки не підтверджена первинними документами.
Висновки щодо грошових вимог на суму 552 796,62 дол. США обґрунтовані тим, що копії меморіальних ордерів, які подано разом з заявою про визнання вказаних кредиторських вимог до суду першої інстанції, на підтвердження списання грошових коштів з депозитних рахунків ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором від 29.07.2015 № 03/1511-КЮ, не підтверджують заявлених кредиторських вимог, адже одержувачем грошових коштів вказано АТ "Перший інвестиційний Банк", в призначенні платежів вказано: "дострокове повернення депозиту", в призначенні платежів на списання грошових коштів відсутнє посилання саме за кредитним договором від 29.07.2015 №03/1511-КЮ.
Довідка АТ "Перший інвестиційний банк", в якій зазначено, що 26.07.2018 здійснено перерахування грошових коштів з депозитних рахунків ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором від 29.07.2015 № 03/1511-КЮ, судом не визнана належним доказом, оскільки містить посилання на документи, які не підтверджують відомостей, зазначених у цій довідці.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.08.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні грошових вимог до боржника на суму 69 877 271,00 грн. Постановити у відповідній частині нове судове рішення, яким визнати кредитором у справі №910/6210/20 по відношенню до боржника - ТОВ "Піллар" ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 69 877 271,00 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Скаржник вважає, що оскаржувані ухвала Господарського суду м. Києва від 18.08.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №910/6210/20 не відповідають вимогам ст. 236 ГПК України, є незаконними та такими, що ухвалені (постановлені) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального та матеріального права, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як на підстави касаційного оскарження компанія ОСОБА_1 посилається на:
1) п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України:
- неправильне застосування норм матеріального права - п. З ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст.583 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про заставу", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, від 05.03.2019 у справі №910/23070/17, від 04.09.2019 у справі №487/4846/16-ц, від 23.10.2019 у справі №910/23070/17;
- неправильне застосування норм процесуального права - ст. 77 ГПК України у взаємозв`язку із нормами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19;
- неправильне застосування норми процесуального права - ст. 79 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17;
- неправильне застосування норми процесуального права - ст. 86, ч. 6 ст. 91 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц.
- неправильне застосування норми процесуального права - ст. 237 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20.
- неправильне застосування норми процесуального права - ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17;
2) п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України - порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин (ст. ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України), які мають значення для правильного вирішення справи,
- не досліджено зібрані у справі докази, а саме, акт Головного управління ДФС у м.Києві про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Піллар" від 11.07.2018 №437/26-15-14-02-05/16299604; лист AT "Перший інвестиційний банк" вих. №1970/0/2-18 від 07.09.2018 на ТОВ "Піллар" з повідомленням про погашення заборгованості ТОВ "Піллар"; банківську виписку AT "Перший інвестиційний банк" від 29.08.2018 по банківському рахунку;
- необґрунтоване відхилення ухвалою апеляційного суду від 23.11.2022 його клопотання про витребування та дослідження доказів.
До початку судового засідання ОСОБА_1 подав письмові пояснення (з урахуванням відзиву ПрАТ "Кріпта"), в яких підтримує вимоги касаційної скарги, просить її задовольнити в повному обсязі. У долученні відзиву на касаційну скаргу просить відмовити з посилання на порушення процесуального строку, встановленого на його подання.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
31.01.2023 ПрАТ "Кріпта" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заперечує проти її доводів з підстав, викладених у відзиві.
Вказаний відзив долучається до матеріалів справи як такий, що поданий з дотриманням процесуального строку на його подання, встановленого в ухвалі суду касаційної інстанції від 11.02.2023 - протягом 10 днів з дня отримання ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження.
Ухвала Касаційного господарського суду від 11.02.2023 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи, вручена представнику ПрАТ "Кріпта" 21.01.2023 (том 5 а.с. 61 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/6210/20 за апеляційною скаргою компанії ОСОБА_1).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
В судовому засіданні 01.03.2023 представником ОСОБА_1 подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми та необхідністю такої передачі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України.
Подане клопотання обґрунтовує наявністю у цій справі виключної правової проблеми, а саме:
- щодо доказів, якими підтверджуються вимоги кредиторів у справі про банкрутство (пункт 1 клопотання).
Стала судова практика Верховного Суду у справах про визнання грошових вимог до боржника у справах про банкрутство підтверджує актуальність правових висновків щодо: підтвердження таких вимог первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо); встановлення наявності/відсутності відповідного грошового зобов`язання шляхом дослідження первинних документів.
ОСОБА_1 вважає, що такий підхід не відповідає вимогам процесуальною законодавства, порушує право кредитора на справедливий розгляд його справи судом, покладає па кредитора надмірний тягар доказування його вимог, є несправедливим, адже покладає на сторону надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, та не передбачає жодних винятків навіть за виняткових обставин.
Звернення кредитора до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, по суті, є реалізацією права на судовий захист власних майнових прав, то в межах розгляду справ про банкрутство повинні бути дотримані ті ж гарантії, які характерні для розгляду справ в порядку позовного провадження.
- щодо виняткових обставин, які унеможливили подання всього обсягу первинних документів для підтвердження грошових вимог конкурсного кредитора (пункт 2 клопотання).
Встановлений сталою судовою практикою Верховного Суду стандарт доказування грошових вимог конкурсних кредиторів в межах справи про банкрутство, на думку скаржника, призвів до обмеження права на справедливий суд, оскільки незважаючи на наявність виключних обставин (неможливість надати відповідні первинні документи до суду у зв`язку з неправомірними діями ПрАТ "Кріпта" та ПАТ "Квазар", які заблокували доступ до приміщень ТО В "Піллар", де знаходились первинні документи на підтвердження наявності грошових вимог боржника), жодних альтернатив в допустимості доказів та їх оцінки у даній категорії справ судова практика не передбачає. Вказане призводить до порушення права на мирне володіння майном.
- щодо судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відповідно до якої факт господарської операції може бути підтверджений не первинними документами (пункт 3 клопотання).
Скаржник стверджує про наявність іншої правової позиції судів у межах господарських справ, які розглядаються в порядку позовного провадження, щодо доказування наявності господарських зобов`язань та факту здійснення господарських операцій, який не обмежується суто первинними документами, про що свідчить відповідна судова практика, зокрема, у постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19; Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 22/2115/19. Відтак, за доводами скаржника, будь-які інші докази, які можуть свідчити про факт здійснення господарської діяльності, є належними та допустимими доказами;
- щодо акта документальної перевірки ДФС від 11.07.2018 як доказу наявності грошових вимог (пункт 4 клопотання).
ОСОБА_1 вважає, що Акт Головного управління ДФС у м. Києві про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Піллар" від 11.07.2018 № 437/26-15-14-02-05/16299604 є документом, що прийнятий за результатами перевірки, в тому числі первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, а відтак у ньому зафіксовані відповідні відомості про здійснені боржником господарських операцій.
Вказане, на думку скаржника, свідчить про те, що цей Акт перевірки може бути належним доказом наявності грошових вимог кредитора до боржника під час розгляду вимог конкурсних кредиторів в межах справи про банкрутство. Однак, на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо питання можливості Акта документальної перевірки боржника податковим органом бути належним та допустимим доказом грошової заборгованості.
- щодо необхідності формування відповідної судової практики, відступу від висновків Верховного Суду та наявності виключної правової проблеми (пункт 5 клопотання).
ОСОБА_1 вбачає необхідність у формуванні правозастосовчої практики щодо можливості використання на підтвердження грошових вимог конкурсних кредиторів інших доказів (крім первинних документів), які можуть свідчити про реальність відповідних господарських операцій.
У зв`язку із чим, на думку заявника, існує необхідність приведення судової практики у справах про банкрутство в частині кола доказів, якими може бути підтверджено наявність грошових вимог до боржника, у відповідність до останньої судової практики в інших господарських справах, де вирішується питання про доведеність факту господарської операції, та яка відображена у постановах Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 та від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.
ОСОБА_1 також вбачає у даній справі наявність виключної правової проблеми: відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості підтвердження факту проведення господарських операцій або наявності грошових вимог іншими доказами, ніж первинні документи, якщо вони можуть підтверджувати реальних рух коштів (активів).
У зв`язку з чим постає актуальним питання щодо можливості використання Акта ГУ ДФС про результати планової документальної перевірки як самостійного доказу грошових вимог кредитора.
ПрАт "Кріпта" в судовому засіданні заперечувало проти клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена у ч. 5 ст. 302 ГПК України та передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 910/6210/201 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заперечення ПрАТ "Кріпта", суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на те, що аргументи та доводи, викладені у клопотанні, не відповідають критеріям, визначеним у ч. 5 ст. 302 ГПК України.
Доводи скаржника про невідповідність позиції Верховного Суду у справах про визнання грошових вимог до боржника у справах про банкрутство (такі вимоги можуть бути підтверджені виключно первинними документами) вимогам процесуальною законодавства, оскільки покладення на кредитора надмірного тягаря доказування його вимог, є несправедливим та не передбачає жодних винятків навіть за виняткових обставин, не спростовують усталену практику та правову позицію Верховного Суду щодо покладення на заявника таких вимог обов`язку підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошевих вимог у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство.
Адже, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у розумінні ч. 1 ст. 1 КУзПБ є заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки є учасником ТОВ "Піллар" з часткою, якою безпосередньо володіє в розмірі 60,46%, і з рештою частки, якою володіє через Піллар Груп Б.В., повністю здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства, тобто безпосередньо впливає на прийняті даним товариством рішення щодо ведення господарської діяльності.
Відтак, судами попередніх інстанцій у даному конкретному випадку цілком правомірно застосовано обов`язок підвищеного стандарту доказування ОСОБА_1 грошових вимог до боржника.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, щодо доказування наявності господарських зобов`язань та факту здійснення господарських операцій, який не обмежується суто первинними документами, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з того, що наведені в них висновки стосуються застосування норм матеріального та процесуального права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Вказані справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.
Посилання скаржника на Акт Головного управління ДФС у м. Києві про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Піллар" від 11.07.2018 №437/26-15-14-02-05/16299604, стосується його характеристики як доказу на підтвердження грошових вимог у конкретній справі, та не стосується обґрунтувань наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Доводи скаржника про те, що наявність у цій справі виключної правової проблеми і передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є необґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний засвідчує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 906/677/19).
Клопотання скаржника не містить належного обґрунтування щодо існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не доведена відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не зазначено про існування різних позицій у застосуванні норм права.
Натомість, на даний час існує усталена практика та правова позиція Верховного Суду у спорах про визнання грошових вимог до боржника у справах про банкрутство щодо покладення на заявника кредиторських вимог обов`язку підвищеного стандарту доказування у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутами обґрунтованості таких кредиторських вимог.
Аналогічне стосується й існування усталеної судової практики та правової позиції Верховного Суду щодо підтвердження первинними документами або рішенням юрисдикційного органу грошових вимог у спорах про визнання таких грошових вимог до боржника у справах про банкрутство, про що зазначено самим скаржником у клопотанні.
З огляду на те, що аргументи та доводи, викладені у клопотанні ОСОБА_1 не відповідають критеріям, визначеним у ч. 5 ст. 302 ГПК України, адже не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи
01.03.2023 до Верховного Суду до початку судового засідання від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник ОСОБА_1 не може взяти участь у засіданні у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні в цей же день.
Верховний Суд відхиляє подане клопотання з огляду на відсутність підстав для його задоволення, адже представник скаржника з`явився в судове засідання Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п.п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.