ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 340/4638/21
адміністративне провадження № К/990/19070/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 340/4638/21
за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Кіровоградської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Суховаров А.В.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Господарського суду Кіровоградської області (Господарський суд), Державної судової адміністрації України (ДСА України) у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320,00 грн згідно з частиною третьою статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (Закон № 294-IX) із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (Закон № 553-IX);
- зобов`язати відповідачів провести перерахунок, нарахування та виплату суддівської винагороди за спірний період, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон № 1402-VIII) (виходячи з базового щомісячного розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, як судді який здійснює правосуддя у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, з урахуванням доплати за вислугу років за наявності стажу більше 5 років - 20 відсотків посадового окладу), та виплатити недоотриману частину з відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що працює на посаді судді Господарського суду Кіровоградської області, проте суддівську винагороду за спірний період їй нараховано та виплачено не у повному обсязі відповідно до Закону № 1402-VIII, а на підставі статті 29 Закону № 294-IX, що призвело до порушення її прав на належне матеріальне забезпечення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
3. Позивач займає посаду судді Господарського суду міста Кіровоградської області та має право на отримання суддівської винагороди, розмір якої визначається відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII.
4. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553-IX, відповідно до якого розмір суддівської винагороди було обмежено розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
5. Вказане обмеження припинене з 29 серпня 2020 року у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.
6. Таким чином, у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року (спірний період) суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу з урахуванням обмеження, установленого Законом № 553-IX, а не на підставі положень статті 135 Закону № 1402-VIII.
7. Відповідно до довідки Господарського суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року №84, загальна сума обмеження суддівської винагороди (10 розмірами мінімальної заробітної плати) складає за спірний період 120 114,82 грн.
8. Вважаючи дії відповідачів щодо виплати суддівської винагороди у обмеженому розмірі протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
10. Визнано протиправними дії Господарського суду Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону № 294-IX.
Стягнуто з Господарського суду Кіровоградської області на користь позивача нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за спірний період в розмірі 120 114,82 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
11. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Господарський суд при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди повинен був керуватися виключно спеціальним Законом № 1402-VIII, а застосування ним статті 29 Закону № 294-IX (застосування при виплаті 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати) прямо суперечить приписам статті 130 Конституції України.
12. Суд першої інстанції зауважив, що питання щодо невідповідності Законів нормам Конституції України, яким зменшувалась суддівська винагорода, було неодноразово предметом розгляду Конституційним Судом України, а також він неодноразово висловлювався щодо зупинення законами про Державний бюджет України на відповідний рік дії інших чинних законів України.
13. Обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону № 294-IX, всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів.
14. Також цей суд зазначив, що Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність.
15. За висновком суду першої інстанції не має підстав для визнання дій ДСА України протиправними, оскільки не надано доказів щодо невиділення Господарському суду коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) за спірний період у належному розмірі (передбаченому статтею 135 Закону № 1402-VIII).
16. Урахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 березня 2021 року в справі №340/1916/20 суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з Господарського суду на користь позивача нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди у розмірі (обмеження) - 120 114,82 грн (довідка від 28 вересня 2021 року №84).
17. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
18. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання суддівської винагороди у розмірі визначеному статтею 135 Закону № 1402-VIII та про необхідність компенсувати відповідними виплатами установлені обмеження суддівської винагороди.
19. Разом з тим, установивши з наданих до суду апеляційної інстанції відомостей, що головним розпорядником бюджетних коштів (ДСА України) у спірний період не було здійснено відповідного фінансування для виплат суддівської винагороди, зазначив, що Господарський суд, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мав можливості здійснити виплату винагороди у належному розмірі, відтак у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
20. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції покликався на врахування ним висновків висловлених Верховним Судом у справах №340/1916/20 та №520/13343/2020.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
21. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року.
22. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20 та від 05 серпня 2021 року у справі №160/6089/20, в яких зазначено про необхідність з`ясування причин невиплати суддівської винагороди в повному розмірі протягом спірного періоду, а спосіб захисту повинен співвідноситись/пов`язуватись з цими діями та їх наслідками. Зазначене не враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.
23. На думку скаржника суд апеляційної інстанції на підставі неіснуючих доказів (механічно скопійовано дані з іншого судового рішення) встановив обставини щодо нездійснення ДСА України відповідного фінансування для виплат суддівської винагороди у спірний період та дійшов помилкового висновку, що за такої умови Господарський суд не міг здійснити належну оплату суддівської винагороди позивачу.
24. Таким чином, на думку скаржника, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось питання щодо обсягів фінансування витрат на оплату суддівської винагороди протягом спірного періоду.
25. Як указує скаржник, відсутній остаточний висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що склалися у зв`язку із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону №294-ІХ.
26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Загороднюка А.Г., Єресько Л.О. ухвалою від 23 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
27. Від Господарського суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що ним було здійснено видатки Господарського суду лише в межах бюджетних асигнувань, затверджених ДСА України, як головним розпорядником бюджетних коштів в кошторисі на 2020 рік із змінами. Тож суд апеляційної інстанції правильно встановив усі обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
28. ДСА України надала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. На обґрунтування зазначає, що прийняття 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційним Судом України рішення (про неконституційність положень статті 29 Закону № 294-IX) не є підставою для нарахування та виплати позивачу недонарахованої суддівської винагороди у спірний період (з 18 квітня по 27 серпня 2020 року), оскільки зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення (рішення КСУ не має ретроактивності).
29. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 16 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
30. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
31. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
32. Згідно з преамбулою Закону №1402-VIII він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
33. Відповідно до частин першої - другої статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
34. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
35. Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII обумовлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
36. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
37. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 553-ІХ, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут йдеться про редакцію Закону № 294-IX, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).