У Х В А Л А
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 344/4117/20
провадження № 14-16зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Сахновського Валентина Аркадійовича, про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року та ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та завданої майнової шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та завданої майнової шкоди.
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 23 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 23 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 99 050,00 грн, витрати пов`язані з оплатою інженерно-транспортного дослідження у розмірі 1 537,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 93 600,00 грн, витрати пов`язані з оплатою інженерно-транспортного дослідження у розмірі 1 477,06 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зобов`язано ОСОБА_3 після отримання повного відшкодування вказаної шкоди від ОСОБА_1, передати ОСОБА_1 залишки пошкодженого автомобіля VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані в якому він був після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 30 травня 2019 року.
У січні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сахновський В. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Ржищівського міського суду Київської області від 23 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сахновський В. А., на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та завданої майнової шкоди відмовлено.
Суд мотивував ухвалу тим, що ця справа є малозначною згідно з вимогами закону, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню судом не встановлено.
У лютому 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Сахновський В. А., звернувся до Великої Палати Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року та ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення Ржищівського міського суду Київської області від 23 грудня 2021 року.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали скарги, зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).