П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 640/20919/22
Провадження № 11-7заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 03 січня 2023 року (суддя Шишов О. О.) у справі № 640/20919/22 за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання незаконним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Етичної ради, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 01 листопада 2022 року № 59 "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя".
2. Позов мотивовано тим, що Етична рада отримала копії документів ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від з`їзду суддів України та своїм рішенням від 21 липня 2022 року № 33 допустила його до співбесіди. Оскаржуваним рішенням відповідач визнав кандидата на посаду члена ВРП ОСОБА_1 таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП.
3. На переконання позивача, рішення Етичної ради від 01 листопада 2022 року № 59 не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки містить лише припущення, здійснені без урахування чинного національного законодавства на основі виключно власного суб`єктивного ставлення, внаслідок чого участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття посади члена ВРП було протиправно припинено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 09 грудня 2022 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання незаконним і скасування рішення передав до Верховного Суду.
5. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 січня 2023 року відмовив у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
6. Судове рішення мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 не лежить у площині правовідносин, визначених пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (далі - Закон № 1635-IX) та пунктом 3 розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону № 1635-IX. Відтак Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що спір, якого стосується зазначений позов, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). Такий висновок суду першої інстанцій обґрунтований правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/120/22.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
7. Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд неповно з`ясував обставини в частині визначення ознак публічно-правового спору, наявності негативних наслідків для позивача від оскаржуваного рішення Етичної ради та визначення залежності підсудності справи від права на судовий захист, а також неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права в частині забезпечення реалізації права на судовий захист порушених прав позивача, який не має іншого ефективного способу захисту.
8. Скаржник вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення помилково не врахував, що предметом спору в цій справі є оскарження рішення як індивідуального акта (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України), яке винесене "іншим подібним органом" (пункт 9 частини першої статті 19 КАС України) в межах конкурсу при формуванні складу державного органу - ВРП (пункт 10 частини першої статті 19 КАС України) з приводу прийняття позивача на публічну службу у ВРП (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України) та яке є обов`язковим для Ради суддів України в частині неможливості голосування за позивача як кандидата на посаду члена ВРП (пункт 9 частини першої статті 19 КАС України), що відповідає ознакам публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
9. На думку позивача, суд першої інстанції також не врахував, що Етична рада є органом, який уповноважений державою приймати рішення щодо оцінювання відповідності членів ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, ухвалювати висновки щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також складати списки кандидатів, рекомендованих для обрання (призначення) на посаду члена ВРП, невключення до яких припиняє участь кандидата у конкурсі на посаду члена ВРП. Висновки Етичної ради про невідповідність кандидатів на посаду члена ВРП указаним критеріям зумовлюють самостійні правові наслідки, оскільки позбавляють кандидатів права претендувати на зайняття посади члена ВРП, мають для них остаточний характер та не вимагають подальшого затвердження або погодження іншими державними органами.
10. ОСОБА_1 указав на те, що оскаржуване рішення Етичної ради впливає на забезпечення позивачу права на участь в інших конкурсах без упередженого ставлення, адже цим рішенням установлені факти щодо негативного оцінювання таких його критеріїв як професійна етика та доброчесність, а неможливість оскаржити вказане рішення позбавляє позивача права спростувати негативні відомості, що ним установлені під час проходження іншого конкурсу. З огляду на пункт 166 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11, оскаржуване рішення Етичної ради, на думку скаржника, за всіма ознаками є втручанням у приватне життя позивача в сфері його ділових та професійних стосунків, а тому підлягає судовому контролю.
11. Позивач також указав на те, що спору щодо оскарження кандидатом на посаду члена ВРП рішення Етичною радою про невідповідність цього кандидата критеріям професійної етики та доброчесності дійсно немає в переліку, наведеному у частині четвертій статті 22 КАС України і ці правовідносини не визначені у пункті 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1635-IX і пункті 3 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, однак відсутність такого спору в зазначених нормах, які визначають лише інстанційну підсудність, не свідчить про відсутність права на судовий захист взагалі. На переконання скаржника, ця справа не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, про що він зазначав і в позовній заяві, та це єдиний наслідок, який слідує із зазначених вище норм, адже відсутність норми про спеціальну підсудність не свідчить про те, що справа не може бути розглянута судом, оскільки існують загальні норми, які визначають порядок підсудності справи, незалежно від складу її учасників. Відтак висновок суду в частині залежності права на захист від наявності спеціальних норм про підсудність є помилковим і таким, що здійснений з порушення процесуальних норм.
12. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 03 січня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позиція інших учасників справи
13. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 січня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 03 січня 2023 року, а ухвалою від 01 лютого 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і не з`ясовує та не оцінює фактичних обставин справи з огляду на практику ЄСПЛ про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
16. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
17. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
18. За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звʼязку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
19. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
20. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
21. Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина четверта статті 22 КАС України в редакції Закону № 1635-ІХ, який набрав чинності 05 серпня 2021 року).
22. Законом № 1635-ІХ доповнено розділ VII "Перехідні положення" КАС України пунктом 3, відповідно до якого Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів ВРП відповідно до Закону № 1635-IX.
23. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції покликався на правові висновки Великої Палати, за якими Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів ВРП. Цим органом є Етична рада як стосовно власне такого оцінювання, так і стосовно сприяння органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Проте, як виснувала Велика Палата, це не означає, що всі спори з Етичною радою належать до предметної юрисдикції адміністративного суду.