ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 185/7875/21
провадження № 51-3396км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000587, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки
с. Миколаївки Петропавлівського району Дніпропетровської області, жительки
АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 300 000 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд також вирішив питання щодо накладеного на майно арешту, речових доказів,
а також процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду, 07 серпня 2021 року приблизно о 16:45 ОСОБА_6 керувала технічно справним автомобілем "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_1, по правій смузі автодороги М04 "Знам`янка - Луганськ - Ізварине", яка на цій ділянці проходить через населений пункт с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області. У цей час ОСОБА_8, керуючи автомобілем "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись в попутному напрямку по тій же смузі, ввімкнув покажчик лівого повороту і почав виконувати маневр обгону мікроавтобуса "Mercedes Benz Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_3, що рухався в попутному напрямку по правій смузі руху, та виїхав на зустрічну смугу руху, збільшуючи швидкість руху автомобіля "Chevrolet Lacetti".
Під час здійснення автомобілем "Chevrolet Lacetti" маневру обгону водій автомобіля "Volkswagen Passat" ОСОБА_6 також почала виконувати маневр обгону мікроавтобуса "Mercedes Benz Sprinter" та, збільшуючи швидкість руху керованого нею транспортного засобу, виїхала на зустрічну смугу руху. Далі, продовжуючи рух по зустрічній смузі руху зі швидкістю не менше ніж 84 км/год, ОСОБА_6 перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхала на ліве узбіччя автодороги, по якому продовжила рух, збільшуючи швидкість і випереджаючи автомобіль "Chevrolet Lacetti" з лівого боку, внаслідок чого допустила зіткнення правою передньою частиною керованого нею автомобіля з передньою частиною електровелосипеда "Rover Vortex Vent" під керуванням ОСОБА_9, який у цей час рухався в зустрічному напрямку по лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.2 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Після зіткнення з електровелосипедом ОСОБА_6, намагаючись повернутися на проїзну частину автодороги, допустила подвійне зіткнення правою бічною частиною автомобіля "Volkswagen Passat" з лівою бічною частиною автомобіля "Chevrolet Lacetti".
Своїми діями ОСОБА_6 грубо порушила вимоги підпункту "б" пункту 2.3, пунктів 1.3, 1.5, 10.1 ПДР. Порушення нею п. 10.1 ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, зокрема і такі, що за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, і такі, що призвели до смерті потерпілого на місці ДТП та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 26 липня 2022 року вирок суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про повне визнання вини і щире каяття засудженої, не взявши до уваги того, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 не визнавала своєї вини в порушенні правил безпеки дорожнього руху, яке призвело до смерті потерпілого, не вибачалася та лише під час судових дебатів зазначила, що визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і шкодує, що загинула людина. Проте суд не пересвідчився в щирості пояснень засудженої та висловленого нею каяття і співчуття. Крім того, засуджена не надавала жодної матеріальної допомоги родичам померлого і лише після звернення потерпілого з цивільним позовом під час судового розгляду повністю відшкодувала заявлену майнову шкоду в розмірі 53 612 грн, натомість компенсувати спричинену моральну шкоду в повному обсязі відмовилася.
Вважає, що суди прийняли невмотивоване рішення, яке не ґрунтується на положеннях закону. Наявність на утриманні засудженої малолітньої дитини та часткове відшкодування нею завданих збитків не можуть бути визнані належними підставами до застосування положень ст. 75 КК. Законним, справедливим і таким, що сприятиме виправленню ОСОБА_6 та попередженню вчинення нею нових кримінальних правопорушень, на думку потерпілого, буде покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Як зазначає потерпілий, суди також не врахували, що дружина загиблого повністю була на утриманні останнього, на його ім`я було отримано кредити, а також залишили поза увагою думку потерпілого про необхідність призначення засудженій реального покарання у виді позбавлення волі. Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги потерпілого, суд не надав належної оцінки цим доводам.
У касаційній скарзі також наведено доводи про необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій у частині визначення розміру моральної шкоди, спричиненої засудженою. На переконання потерпілого, суди неправильно визначили розмір моральної шкоди, вимога про її стягнення в сумі 500 000 грн є цілком обґрунтованою, враховуючи наведені ним мотиви, належної оцінки яким суди не надали.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала викладені в касаційній скарзі доводи, просила задовольнити скаргу частково, скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Від засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_10 надійшли клопотання про здійснення провадження за їх відсутності, де вони також просили оскаржені судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого - без задоволення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Потерпілий висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК не оспорює.
Викладені в касаційній скарзі потерпілого доводи зводяться до незгоди із застосуванням до засудженої положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, серед інших, позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, зміст протиправної поведінки. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, її соціально-демографічні властивості, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
Суд першої інстанції, призначаючи засудженій покарання, врахував дані про її особу, зокрема те, що ОСОБА_6 за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, а також обставину, яка пом`якшує покарання, - часткове відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Свій висновок про можливість застосування ст. 75 КК і звільнення засудженої від відбування основного покарання з випробуванням суд першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_6 вчинила тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, визнала вину повністю, відшкодувала в повному обсязі матеріальну шкоду, утримує малолітнього сина ОСОБА_11, народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, потерпілий подав апеляційну скаргу, де вказував, зокрема, на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування судом положень ст. 75 КК за відсутності підстав для цього.
Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою потерпілого, погодився з висновками місцевого суду, визнав їх законними й обґрунтованими, а призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК справедливим за видом та розміром і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Однак суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для звільнення засудженої ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів розглядає доводи щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність через необґрунтоване звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК в контексті того, що положення вказаної норми у їх взаємозв`язку з приписами статей 50, 65 КК вимагають від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до обґрунтування висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.