ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 127/813/21
провадження № 51-3294км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1, ч. 1 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді 120 годин громадських робіт; за ст. 126-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 з 2010 по 2017 рік перебував у шлюбі з ОСОБА_8, з якою вони разом проживали та виховували спільних малолітніх дітей. При цьому ОСОБА_6 систематично вчиняв щодо ОСОБА_8 психологічне та фізичне насильство, в тому числі у присутності дітей, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя, що виражалось у майже щоденному, постійному вчиненні погроз завдання шкоди її здоров`ю та погроз фізичною розправою. Вказані протиправні дії продовжились і після розлучення зазначених осіб та припинення спільного проживання.
Так, 15 березня 2019 року ОСОБА_6, перебуваючи в квартирі, що належить потерпілій ( АДРЕСА_2 ), безпричинно, у присутності дітей, почав висловлювати ОСОБА_8 погрози фізичною розправою та побиттям, штовхав останню та завдав їй хаотичні удари, що спричинило емоційне пригнічення та погіршення психологічного самопочуття потерпілої.
Крім того, 23 вересня 2019 року ОСОБА_6, перебуваючи у вищезгаданій квартирі, безпричинно, у присутності дітей, з метою здійснення психологічного тиску, розпочав висловлювати погрози потерпілій щодо завдання шкоди її здоров`ю та здоров`ю їхніх дітей, а також підпаленням її будинку.
Також, 15 квітня 2020 року ОСОБА_6, перебуваючи у вищезгаданій квартирі, безпричинно, у присутності дітей, з метою здійснення психологічного тиску, розпочав висловлювати погрози потерпілій фізичною розправою.
2 листопада 2020 року ОСОБА_6, перебуваючи у вищезгаданій квартирі, знову почав вчиняти відносно потерпілої фізичне та психологічне насильство, а саме застосовав фізичне насильство у виді ударів долонями по голові ОСОБА_8, чим заподіяв останній легких тілесних ушкоджень (синці та садно на голові).
Окрім цього, 20 грудня 2020 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6, перебуваючи на вул. Замостянській у м. Вінниця (поблизу будівлі 34а), знову почав вчиняти відносно ОСОБА_8 фізичне та психологічне насильство, а саме застосував фізичне насильство у виді спричинення удару долонею по голові потерпілої та стискання її шиї долонями своїх рук, в результаті чого останній було заподіяно легких тілесних ушкоджень (синці на обличчі та задній поверхні шиї).
Також, 3 лютого 2021 року приблизно об 11:00 ОСОБА_6, перебуваючи за адресою, де проживає з дітьми його колишня дружина ОСОБА_8, вживав спиртні напої, в ході чого почав словесно ображати потерпілу, після чого почав штовхати її та тягнути за одяг. Далі ОСОБА_6, діючи з мотивів особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення шкоди здоров`ю потерпілої, усвідомлюючи, що він діє у присутності неповнолітньої дитини, завдав ОСОБА_8 декілька ударів по обличчю, в результаті чого вона впала на підлогу, а засуджений взяв її обома руками за шию та почав її стискати, далі засунувши пальці їй у ротову порожнину, почав тягнути за язик. Після чого намагався викрутити потерпілій обидві руки. Внаслідок таких дій засудженого, потерпілій було заподіяно легких тілесних ушкоджень (крововилив та садна в ділянці язика, садно на шиї, синці на обличчі, задній та боковій поверхні грудної клітки, в ділянці плечового суглоба, сінець та садно в ділянці ліктьового суглобу).
Крім того, 3 лютого 2021 приблизно о 00:30 ОСОБА_6, перебуваючи неподалік місця проживання колишньої дружини, побачив ОСОБА_8 на вулиці та почав вигукувати до неї нецензурними висловлюваннями, тим самим створювати конфліктну ситуацію. Тоді ОСОБА_8 разом із сином зайшли до будинку, де вона продовжила розмовляти по мобільному телефону із подругою. У цей час до будинку зайшов засуджений, побачив у руках у потерпілої телефон і у нього виник умисел на відкрите викрадення цього телефон. Далі ОСОБА_6, застосувавши погрози, висловив вимогу надати йому телефон, на що потерпіла відмовилась та з метою збереження майна, передала телефон сину, який перебував разом з ними у кімнаті, щоб він його сховав. Помітивши це ОСОБА_6 попрямував за дитиною до його кімнати та пригрозивши, наказав віддати телефон, інакше він забере ще і його телефон. Після чого ОСОБА_6, попри заборони власниці, відкрито заволодів її мобільним телефоном та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на суму 2335, 70 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, наявні в матеріалах справи докази за трьома першими епізодами (від 15 березня, 23 вересня 2019 року та 15 квітня 2020 року) не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні відносно потерпілої дій, які можна у сукупності кваліфікувати як домашнє насильство. Також, захисник вважає, що навіть за наявності доказів на обґрунтування винуватості засудженого ще за двома епізодами (від 2 листопада та 20 грудня 2020 року), то лише ці два епізоди не утворюють систематичність таких дій, що є обов`язковим для їх кваліфікації за ст. 126-1 КК. Відтак дії ОСОБА_6 за вказаною статтею судом кваліфіковано неправильно. Також захисник вказує на неналежну якість звукозапису судового засідання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги, захисник не оспорює доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 186 КК, проте не погоджується з кваліфікацією дій засудженого за ст. 126-1 КК.
Так, ст. 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.
Словосполучення "систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства" описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. Шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена ст. 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст. 126-1 КК, не охоплюється поняттям "фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи".
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався, на показання допитаної у суді потерпілої ОСОБА_8 . Зокрема, потерпіла пояснила, що із засудженим постійно виникали сварки, ініціатором яких був ОСОБА_6 . Він постійно принижував та ображав дітей, застосовуючи при цьому нецензурну лайку. Також засуджений постійно ображав, принижував, погрожував та бив її, через що потерпіла неодноразово викликала працівників поліції.
Так, ОСОБА_8 пояснила, що із засудженим у них четверо спільних дітей і протягом всього часу спільного проживання у шлюбі та після його розірвання, ОСОБА_6 постійно її принижував, бив і ображав. Вона неодноразово, в тому числі й 15 березня 2019 року, зверталась з цього приводу до поліції. Заяву, від цього числа забрала під тиском засудженого, котрий також здійснював на неї тиск, щоб вона забрала і всі інші заяви.
Крім цього пояснила, що 23 вересня 2019 року їй зателефонував ОСОБА_6 та почав принижувати і погрожувати, а коли вона прийшла додому, почався конфлікт, оскільки засуджений вимагав дати йому грошові кошти. Потім почав погрожувати спалити квартиру разом з сусідами, підпалив штору та кинув їй на ногу. Також, 15 квітня 2020 року ОСОБА_6 прийшов в квартиру та почав ображати і погрожувати їй, в результаті чого старший син викликав працівників поліції. 2 листопада 2020 року ОСОБА_6 почав ображати її нецензурною лайкою, через те, що вона не приділяє йому уваги, потім підійшов і почав шарпати за куртку, внаслідок чого порав її. Потім вдарив рукою по обличчю і по голові та зняв з неї куртку. На наступний день вона звернулась до лікаря. Крім того, щодо подій 20 грудня 2020 року потерпіла пояснила, що їй зателефонував засуджений і повідомив, що їм необхідно зустрінить, проте він не мав права до неї наближатись через заборонний припис. Направляючись додому, вона зустріла ОСОБА_6, котрий почав слідувати за нею і вимагав дати її телефон, через що між ними виник конфлікт. Тоді ОСОБА_6 схопив її за шию і вдарив рукою по лицю, від чого впали та розбились окуляри потерпілої, і тоді вона побігла додому. Засуджений також зайшов до квартири щоб подивитись на дітей та сказав, що чіпати потерпілу не буде. Проте перебуваючи в квартирі, ОСОБА_6 постійно її ображав. Потерпіла викликала працівників поліції, потім вона поїхала до лікарні. Зазначила, що від дій засудженого в неї на шиї був синець.