ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 197/319/22
провадження № 51-4078 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046610000044 від 21 квітня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вишневого Широківського району Дніпропетровської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 3 вересня 2021 року (з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України) ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 днів.
Згідно з вироком ОСОБА_6, який 3 вересня 2021 року засуджений вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування кримінального покарання у виді громадських робіт і попередженим про наслідки його ухилення, з метою ухилення від відбування призначеного за вироком суду покарання та з мотивів зневажливого ставлення до правосуддя умисно не виконав встановлених обов`язків і не прибув для відбуття 120 годин громадських робіт.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 3 червня 2022 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує, що підписував згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності без участі захисника. Стверджує, що йому не були роз`яснені наслідки підписання такої згоди, які передбачені положеннями ст. 382 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Наголошує, що суд не дотримався вимог ст. 20 КПК України. Крім того, вважає себе невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 КК України, оскільки, на його думку, повністю відбув призначене за вироком суду покарання у виді громадських робіт, що підтверджується документально.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити оскаржені судові рішення, виключити посилання про призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України із застосуванням правил, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 72 цього Кодексу, та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Зазначає, що ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, після ухвалення Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу вироку від 3 вересня 2021 року. Проте на момент апеляційного розгляду засуджений відбув призначене за цим вироком покарання. Вважає, що апеляційний суд не звернув увагу на положення ч. 2 ст. 404 КПК України та безпідставно не вийшов за межі апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, однак заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За змістом ст. 381 КПК України після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п`ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2 цієї статті Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 3 ст. 381 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Установивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, у якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (ч. 1 ст. 302 КПК України).
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, цей суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги.
Так, судовий розгляд обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 здійснено в порядку спрощеного провадження, за правилами статей 381, 382 КПК України, за результатами якого його визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
За результатами апеляційного розгляду цей суд дійшов висновку, що доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку за обставин, встановлених судом першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 389 КК України, ґрунтуються на зібраних, перевірених у порядку, визначеному ч. 2 ст. 382 КПК України, та оцінених судом доказах.