ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 477/563/20
провадження № 51 - 4327км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 8 листопада 2022 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150230000247, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Кам`яна Балка Миколаївського району Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 5 жовтня 2018 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовими строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2021 року ОСОБА_7 засудженого за ч. 1 ст. 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи засудженим вироком Ленінським районним судом м. Миколаєва від 5 жовтня 2018 року ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавленняволі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та будучи повідомленим про порядок й умови відбування додаткового покарання, а також настання кримінальної відповідальності у разі ухилення від його відбування, умисно ухилився від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за таких обставин.
Так, 12 жовтня 2019 року о 23:09 та 14 листопада 2019 року о 01:20 ОСОБА_7 без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, знаходячись на вул. Троїцькій, біля будинку 252, у м. Миколаєві та відповідно на перехресті вулиць Троїцької та Кругової у м. Миколаєві, керував автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, за що був притягнутий кожного разу до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративну відповідальність (далі - КУпАП).
1 листопада 2019 року о 8:30 та 7 січня 2020 року о 0:30 ОСОБА_7 без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та, будучи не пристебнутим ременем безпеки, знаходячись на вул. Білій, буд. 82 у м. Миколаєві і відповідно на 159-ому кілометрі ділянки авто дороги М-14 "Одеса - Новоазовськ", керував указаним вище автомобілем, за що був притягнутий кожного разу до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 8 листопада 2022 року скасував вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2021 рокущодо ОСОБА_7, а кримінальне провадження відносно нього закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 та закрив кримінальне провадженняза відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також указує, що закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7, апеляційний суд безпідставно послався на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
ОСОБА_7 подав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких указав на законність та обґрунтованість ухвали Миколаївськогоапеляційного суду від 8 листопада 2022 року, безпідставність доводів прокурора та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а зазначене судове рішення - без зміни.
У спільному зверненні ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 також просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. Одночасно ст. 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції, якими є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
При цьому, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 419 КПКвизначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені ще й мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути вказано, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.