Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 2-9/13
провадження № 61-11945св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 10 лютого 2014 року у складі судді Шевчука О. П. та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2010 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 103 тис. доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка
у розмірі 4,99 % річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку)
на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Дата остаточного повернення кредиту - 17 липня 2017 року. Кредитні кошти надавались банком на підставі кредитної заявки позичальника від 16 липня 2008 року шляхом перерахування коштів у повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника. ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором,
а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами
і виконати всі інші зобов`язання, визначені кредитним договором.
Сторони узгодили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню
у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань
за кожний день прострочки. Крім того, умовами договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов`язань позичальник крім пені додатково сплачує на користь банку штраф: за прострочення понад
15 календарних днів у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 25 грн; за прострочення понад 30 календарних днів - 0,02 % від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше
50 грн.
16 липня 2008 року на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно
з позичальницею за невиконання умов кредитного договору від 16 липня 2008 року.
ОСОБА_1 умови вищевказаного кредитного договору належним
чином не виконувала, у зв`язку з чим банком 26 лютого 2009 року було направлено на її адресу досудову вимогу про дострокове повернення кредиту. Зазначену вимогу відповідачка отримала особисто, проте не реагувала на неї.
З огляду на викладене, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 20 травня 2010 року становила 120 627,37 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 956 056,35 грн, яка складається з: 101 097,69 доларів США заборгованості за кредитом; 19 529,68 доларів США заборгованості по несплачених відсотків за користування кредитом;
46 642,77 грн - пені за прострочення виконання зобов`язань; 75 грн - штрафних санкцій.
У ході розгляду справи протокольною ухвалою суду першої інстанції
від 16 квітня 2014 року позивача ПАТ "ОТП Банк" замінено на товариство
з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), оскільки 05 листопада 2010 року між зазначеними юридичними особами укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, у тому числі вимоги за кредитним договором від 16 липня
2008 року, що укладений з ОСОБА_1 .
У заяві про збільшення позовних вимог від 16 квітня 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_1
та ОСОБА_2 у солідарному порядку борг за кредитним договором, який станом на 15 квітня 2013 року становить 126 555,07 доларів США, що еквівалентно 1 011 554,67 грн, пеню у розмірі 3 692 174,60 грн, а разом -
4 703 729,27 грн та судові витрати у розмірі 3 441 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року у складі судді Шевчука О. П. позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором кредиту у розмірі
126 555,07 доларів США, що еквівалентно 1 011 554,67 грн, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3 692 174,60 грн, а всього стягнуто 4 703 729,27 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судові витрати у розмірі 3 561 грн.
Задовольняючи позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, як солідарні боржники, порушили умови кредитного договору та договору поруки, належним чином не виконували своїх зобов`язань, на вимоги банку не реагували, а розмір заборгованості визначений банком відповідно до вимог закону та умов кредитного договору.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року
у складі судді Таран Н. Г. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим банк направив позичальнику та поручителю досудові вимоги за адресами, вказаними у кредитному договорі та договорі поруки, про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості за відсотками та пені, які залишилися без реагування. ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами як факту надання їй кредиту, так і факту наявної у неї заборгованості за ним у розмірі, який заявлений позивачем.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а справу направити на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребуваної її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року справу за позовом
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва
від 10 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 жовтня 2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що банком 26 лютого 2009 року на її адресу було направлено досудову вимогу про дострокове повернення кредиту протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги, а тому банк такими діями на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов`язання та втратив право нараховувати відсотки за користуванням кредитом. На зазначене суди належної уваги
не звернули та стягнули з неї заборгованість, яка нарахована станом на
15 квітня 2013 року, у тому числі й відсотки. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою подану неї заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, взагалі не навів мотивів щодо її розгляду. Також судами не досліджена банківська виписка, яка підтверджує відсутність у неї заборгованості за кредитним договором, оскільки у ній зазначено, що дебет/кредит між сторонами становить 0.00 грн.
Посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Фактично відповідачка не погоджується із рішенням суду першої інстанції, повний текст якого було складено 10 лютого 2014 року, а з апеляційною скаргою вона звернулася до апеляційного суду лише у січні 2022 року. Також відповідачкою не було надіслано на адресу позивача копію заяви про застосування строків позовної давності та копію постанови про відкриття кримінального провадження, які додані нею до апеляційної скарги, що є порушенням вимог ЦПК України. Свої аргументи щодо законності нарахування відсотків та пені відповідачка мала можливість навести у суді першої інстанції, проте своїм правом не скористалася, хоча їй було відомо про розгляд справи за її участю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 103 тис. доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 4,99 % річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Кредитні кошти надавались банком на підставі кредитної заявки позичальника
від 16 липня 2008 року шляхом перерахування коштів у повній сумі
з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника. ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання, визначені кредитним договором. Сторони узгодили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 1 %
від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки. Крім того, умовами договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов`язань позичальник крім пені додатково сплачує на користь банку штраф: за прострочення понад 15 календарних днів
у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 25 грн; за прострочення понад 30 календарних днів - 0,02 % від суми прострочених боргових зобов`язань, але не менше 50 грн. Дата остаточного повернення кредиту - 17 липня 2017 року.
16 липня 2008 року на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого остання зобов`язалася відповідати солідарно
з позичальницею за невиконання умов кредитного договору від 16 липня 2008 року.
ОСОБА_1 умови вищевказаного кредитного договору належним
чином не виконувала, у зв`язку з чим банком було направлено на її адресу та на адресу ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове повернення кредиту від 10 лютого 2009 року. Зазначену вимогу ОСОБА_1 отримала 26 лютого 2009 року особисто, проте не реагувала на неї.
Заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на 20 травня 2010 року становила 120 627,37 доларів США, що
за курсом Національного банку України еквівалентно 956 056,35 грн, яка складається з: 101 097,69 доларів США заборгованості за кредитом;
19 529,68 доларів США заборгованості по несплачених відсотків за користування кредитом; 46 642,77 грн - пені за прострочення виконання зобов`язань; 75 грн - штрафних санкцій.
У ході розгляду справи протокольною ухвалою суду першої інстанції
від 16 квітня 2014 року позивача ПАТ "ОТП Банк" замінено на ТОВ "ОТП Факторинг Україна", оскільки 05 листопада 2010 року між зазначеними юридичними особами укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, у тому числі вимоги за кредитним договором від 16 липня
2008 року, що укладений з ОСОБА_1 .
У заяві про збільшення позовних вимог від 16 квітня 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку борг за кредитним договором, який станом на 15 квітня 2013 року становить 126 555,07 доларів США, що еквівалентно 1 011 554,67 грн, пеню у розмірі 3 692 174,60 грн, а разом -
4 703 729,27 грн та судові витрати у розмірі 3 441 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.