Постанова
Іменем України
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 752/25566/20-ц
провадження № 61-13366 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І, (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 16 лютого 2022 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 17 вересня 1984 року він з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу з ОСОБА_2 вони набули у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначене нерухоме майно було набуто за їх спільні кошти та зареєстроване на ім`я відповідача. Останні три роки відносини між ними погіршились і вони не дійшли згоди щодо добровільного порядку поділу набутого майна.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд поділити майно подружжя, визнавши за ним право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_3 та право власності на частину квартири АДРЕСА_4 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя були роз`єднані.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, ОСОБА_1 не включив до позовних вимог про поділ майна подружжя питання щодо поділу транспортних засобів, що вважає порушенням своїх прав на частку
у спільному майні.
ОСОБА_2 вказувала, що за час шлюбу з ОСОБА_1 вони набули
у власність транспортні засоби, які були зареєстровані за відповідачем. Спільне користування автомобілями неможливе, так як вона не має водійських навиків керування, а тому спільне володіння транспортними засобами суперечитиме її особистим правам та інтересам.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд припинити її право на 1/2 частину транспортних засобів марки: "Форд", 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; "Фольцваген", 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ; "Нісан", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, та стягнути із ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у розмірі 144 092 грн 70 коп. у рахунок належної їй 1/2 частини кожного автомобіля.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Здійснено поділ однокімнатної квартири за адресою:
АДРЕСА_5, трикімнатної квартири за адресою:
АДРЕСА_2, як об`єктів спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_3 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_4 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно було придбано сторонами за час перебування
у зареєстрованому шлюбі, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на яке є рівним, тому підлягає поділу у порядку статті 69 СК України. ОСОБА_2 презумпцію спільності права власності подружжя
на майно, яке набуте ними за час шлюбу, не спростовано.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для припинення її права на частку транспортних засобах: "Volksvagen Transporter", 1986 року випуску, та "Ford Escort", 1986 року випуску, оскільки зазначені об`єкти на час розгляду справи у власності ОСОБА_1 не перебувають, так як виключенні із цивільного обороту. Автомобіль "Нісан", 2008 року випуску, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу, у тому числі за згодою відповідача за зустрічним позовом, шляхом стягнення із нього грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини, проте, ОСОБА_2 не доведено достатніми та належними доказами дійсну ринкову вартість цього автомобіля.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року у частині відмови
у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у рахунок належної їй 1/2 частини автомобілів у розмірі
144 092 грн 70 коп. скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, компенсацію належної ОСОБА_2 1/2 частини автомобіля "Ford Escort", 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; 1/2 частини автомобіля "Volksvagen Transporter", 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 ; 1/2 частини автомобіля "Nissan Tiida", 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, у розмірі 144 092 грн 70 коп.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1
не доведено виключення із цивільного обороту транспортних засобів марки: "Volksvagen Transporter", 1986 року випуску, та "Ford Escort", 1986 року випуску, придбаних за час спільного проживання у шлюбі, так як надані ним облікова картка № НОМЕР_5 та реєстраційна картка на вказані транспортні засоби, видані територіальним сервісним центром 8047 07 квітня 2021 року
без реквізитів органу, який її видав, що за змістом статей 77, 80 ЦПК України не є належними і допустимими доказами. Також судом зазначено, що доказ ринкової вартості транспортних засобів, наданий ОСОБА_2, в установленому законом порядку ОСОБА_1 не спростовано, інших доказів ним не надано, клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи з метою визначення їх ринкової ціни не заявлено. Суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Також зазначено, що квартира АДРЕСА_3 набута ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за час шлюбу, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, з урахуванням статей 60, 61, 69, 70,
71 СК України. Належних та достатніх доказів того, що спірна квартира
є особистою приватною власністю ОСОБА_2, не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій у частині задоволення позову щодо поділу однокімнатної квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1, скасувати, прийняти нову постанову про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині.
В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, мотивована тим, що квартира, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_5, хоча і була придбана за час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, які вона отримала від своєї сестри у розмірі
200 000 грн, як компенсацію за половину спадкового майна, що залишився після смерті їхньої матері, так як існувала взаємна домовленість між ними. Іншу частину у сумі 11 900 доларів США отримала від свого сина ОСОБА_4, який збирав їх протягом кількох років. Вважають, що у матеріалах справи наявні належні та достатні докази зазначених вище обставин, що є підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 57 СК України. ОСОБА_1 зазначені обставини не спростував, доказів фінансової участі у приданні спірної квартири не надав. При цьому посилались на відповідну правову позицію Верховного Суду, у якій зазначено, що набуття одним із подружжя майна за час шлюбу не є безумовною підставою для визнання такого майна спільною сумісною власністю подружжя. Необхідно також встановлювати джерела походження коштів для придбання такого майна. У випадку, якщо буде встановлено, що майно придбавалось на кошти, які належали одному