Постанова
Іменем України
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 308/3522/22
провадження № 61-13029 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Логойда Володимир Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кожух О. А.,
Кондора Р. Ю., Мацунича М. В. від 17 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 вересня 2016 року у ВП № 52428875, згідно виконавчого листа № 2-674/11, виданого 01 липня 2011 року Ужгородським міськрайонним судом.
В обґрунтування скарги зазначав, що 30 листопада 2021 року головним державним виконавцем відділу ДВС у місті Ужгороді винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 52428875 згідно з виконавчого листа № 2-674/11, виданого 01 липня 2011 року.
Вважав постанову від 30 листопада 2021 року незаконною, тому оскаржив її до суду (справа № 308/17333/21). У процесі ознайомлення в суді 04 березня
2022 року з матеріалами справи було виявлено, що вона винесена у виконавчому провадженні ВП 52428875 ще в 2016 році, тому вважав постанову від 30 вересня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 52428875 про відкриття виконавчого провадження незаконною, неправомірною, такою що порушує його права та свободи.
Зазначав, що строк для звернення стягувача з виконавчим листом є пропущеним, тому виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та приймати до виконання виконавчий лист № 2-674, виданий Ужгородським міськрайонним судом 01 липня 2011 року. При цьому, вказував, що із заяви стягувача і заперечення ДВС у іншій справі вбачалося про переривання строку у зв`язку із твердженнями стягувача про нібито отримання від нього коштів, однак така процедура не передбачена законом для поновлення строку, а обставини щодо передання стягувачу коштів він заперечував, тому підстави для переривання строку відсутні.
Щодо строку звернення до суду зі скаргою зазначав, що дана скарга подається в десятиденний строк з 04 березня 2022 року, коли його представник та він ознайомилися з постановою про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, просить поновити йому строк на звернення до суду із даною скаргою, як такий, що пропущений з поважних причин.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд поновити строк на звернення до суду та задовольнити його скаргу.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
у складі судді Шумило Н. Б. від 31 травня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 вересня 2016 року у ВП № 52428875, відмовлено. Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття ВП № 52428875 від 30 вересня 2016 року залишено без розгляду.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня
2022 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що 29 червня 2017 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року у справі № 761/41839/16-ц, що свідчить про його обізнаність зі змістом цього судового рішення та відповідно те,
що ОСОБА_1 станом на 29 червня 2017 року знав про винесення
30 вересня 2016 року постанови про відкриття виконавчого провадження
№ 52428875 з виконання виконавчого листа № 2-674/11, виданого 01 липня 2011 року Ужгородським міськрайонним судом. Зі скаргою на вказану постанову державного виконавця ОСОБА_1 звернувся лише 14 березня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом десятиденного строку. Також суди зазначали, що ОСОБА_1 09 грудня 2021 року, отримавши постанову про арешт майна боржника від 30 листопада 2021 року
у ВП № 52428875, дізнався та повинен був дізнатися про наявність відкритого виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-674/11, виданого 01 липня 2011 року Ужгородським міськрайонним судом.
ОСОБА_1 не довів обставин, котрі з об`єктивних, незалежних від нього підстав унеможливлювали або істотно утруднювали подання ним скарги на рішення державного виконавця та зумовили її подання тільки через 5 років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 308/3522/22 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалено постанову з порушення норм процесуального права, а саме зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив його права на захист, на вільний вибір адвоката, не врахувавши поважність причини неявки адвоката у судове засідання (відпустка по вагітності і пологах до 06 лютого 2023 року).
Зазначає, що апеляційний суд не повідомив його про дату і час судового засідання, а повідомив лише його адвоката, направивши їй повідомлення на електронну пошту, знаючи, що вона в декретній відпустці і ймовірно не має доступу до електронної пошти у зв`язку із відключеннями електроенергії.
При цьому, представник не зобов`язаний інформувати клієнта про призначення судового засідання, так як це не передбачено нормами ЦПК України.
Вказує, що справа 17 листопада 2022 року розглянута апеляційним судом під час повітряної тривоги, а повинна була відкладатися. При цьому, зазначає, що 16 листопада 2022 року його представником було подано клопотання про відкладення розгляду справи до 06 лютого 2023 року у зв`язку із вагітністю представника.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, залишаючи його скаргу без розгляду, порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув. При цьому, вказує, що суд належним чином не дослідив наявність у нього поважної причини для поновлення процесуального строку на подання скарги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_2 - адвоката Логойди В. М., на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що 01 липня 2011 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі № 2-674/11. Рішення набрало законної сили 09 червня 2011 року. У виконавчому листі вказано, що він дійсний для пред`явлення протягом одного року. З відміток на вказаному виконавчому листі вбачається, що такий було повернуто без виконання на підставі пункту 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а також було відмовлено у відкритті відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. 41-42).
Згідно з копії заяви ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, датованої 14 вересня 2016 року про повторне прийняття на виконання виконавчого листа № 2-674/11 від 01 липня 2011 року, така заява зареєстрована Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби 30 вересня
2016 року за вх. № 10680. У ній зазначено, що стягувачем ОСОБА_2 від боржника ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого листа № 2-674/11 від 01 липня 2011 року було отримано частковою оплатою безпосередньо кошти в сумі 150,00 грн у червні 2013 року, 150 грн
у травні 2014 року, 150 грн у квітні 2015 року та 150 грн у березні 2016 року
(а. с. 40).
30 вересня 2016 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Грицищук М. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52428875 (а. с. 43).
19 листопада 2018 року у ВП № 52428875 головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Грицищук М. П. винесено постанову про арешт грошових коштів боржника.
30 листопада 2021 року у даному ВП № 52428875 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Роман В. Я., при примусовому виконанні виконавчого листа
№ 2-674/11, виданого 01 липня 2011 року Ужгородським міськрайонним судом, накладено арешт на кошти на рахунках боржника, а також винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1
(а. с. 34-35).
30 листопада 2021 року вищевказана постанова про арешт майна боржника
у ВП № 52428875 була надіслана ОСОБА_1 .
Вважаючи дану постанову незаконною, ОСОБА_1 оскаржував її до суду,
що підтверджується доданою копією титульного аркуша справи
№ 308/17333/21, дата надходження скарги до суду 17 грудня 2021 року (а. с. 36, 37-39).
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І. О. від 20 грудня 2021 року у справі № 308/17333/21 поновлено строк для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця. Відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 . У вказаній ухвалі встановлено, що у скарзі ОСОБА_1 також просив поновити пропущений строк для її подання, яке мотивував тим, що постанову про арешт