Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 591/7146/20
провадження № 61-9317св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції України в Сумській області, Сумська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди
за касаційними скаргами Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року у складі судді Ніколаєнко О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О.І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди (компенсації) в розмірі 1 296 000,00 грн за надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013200440008378 за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_2, що спричинило його смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що в грудні 2013 року її сину ОСОБА_2 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер. 27 грудня 2013 року за вказаним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною першою статті 115 КК України, а 28 грудня 2013 року його було закрито. Постановою прокурора від 15 січня 2014 року постанова про закриття провадження скасована, однак станом на час звернення до суду з цим позовом злочин не розкрито, досудове розслідування не проведено, підозра нікому не вручена. Під час досудового розслідування не проводились слідчі дії, які за вказівками прокурора необхідно було провести, хід досудового розслідування затягнено. Крім того, вказала, що за майже сім років слідства слідчий не допитав головних свідків. Правоохоронні органи за наявності низки доказів, інформації про свідків події, висновків експертних установ про причини смерті, численних вказівок Сумської місцевої прокуратури, не зібрали доказів та не встановили обставин смерті ОСОБА_2 . Не забезпечено проведення ефективного досудового розслідування, яке триває сьомий рік і є безрезультатним. Стверджувала, що такою бездіяльністю їй завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних стресах у зв`язку зі смертю сина, руйнуванням її планів на подальше життя, необхідністю звертатися з численними скаргами, розуміючи, що слідство упереджене та немає ефективного досудового розслідування; у зв`язку з цими подіями її здоров`я погіршилось. Невиправдане довготривале досудове розслідування є перешкодою на шляху реалізації правового механізму на отримання відшкодування моральної шкоди, спричинення якої є очевидним. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 18 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив за необґрунтованістю. Стягнув з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 480,95 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеним. При цьому місцевий суд виходив з того, що позивачка довела, що за довготривалий час (понад 7 років) досудового розслідування, тяганини, необхідності подання скарг та письмових звернень до різних органів вона, будучи потерпілою, знаходиться в стані постійного стресу та страху за подальшу долю кримінального провадження. Зокрема, позивачка внаслідок дій і тривалої бездіяльності відповідачів зазнала душевних страждань, а неспроможність передбачених законом процедур забезпечити їй захист законних прав за 7 років досудового розслідування кримінального провадження призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьбі з процедурами, що мають лише формальний зміст та не призвело до реального результату, необхідності витрачати додаткові зусилля на подолання таких штучно створених перешкод шляхом судового захисту її прав.
Визначаючи розмір завданої позивачці шкоди, суд виходив з того, що висновок експертизи, на який посилається позивач, разом з іншими наявними у матеріалах справи доказами не дає підстав уважати, що заявлений розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим, з огляду на те що у ньому зазначено про орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання, що є оціночним та суб`єктивним критерієм визначення такого розміру експертом. Враховуючи обставини справи, характер багаторічних душевних страждань позивачки, й інші негативні впливи внаслідок багаторічної бездіяльності правоохоронців, час їх тривалості, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що достатнім розміром для компенсації моральної шкоди позивачки є сума 300 000,00 грн.
На підставі статті 141 ЦПК України суд вважав, що з держави на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати у вигляді оплати вартості проведеної судової психологічної експертизи в сумі 3 480,95 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Сумський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника С. В. залишив без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, що протиправність дій органів досудового розслідування, неефективність проведення розслідування неодноразово встановлювалась самими відповідачами - Головним управлінням Національної поліції в Сумській області і Сумською обласною прокуратурою, в тому числі за зверненнями ОСОБА_1, тобто саме факт необхідності неодноразового звернення позивачки з приводу неналежного розслідування та з вимогою вчинення відповідних дій, доказування своєї правоти і свідчить про спричинення ОСОБА_1 моральних та душевних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між цими протиправними діями органів державної влади та заподіяною шкодою. Оскільки такі порушення права позивачки були неодноразовими, тривали значний період часу, тому колегія суддів погодилася із висновком місцевого суду про доведення позивачкою спричинення їй моральної шкоди.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2022 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах № 641/2328/17 та № 638/14260/16, від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 533/1106/20, від 29 червня 2022 року у справі № 554/2715/21, від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19, від 16 січня 2019 року у справі № 171/189/17, від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16, від 30 листопада 2020 року у справі № 336/3055/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 643/14453/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 530/1122/20, від 19 травня 2022 року у справі № 646/7385/19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 686/16161/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково вважали підставою для відшкодування шкоди, крім іншого, скарги та письмові звернення до різних органів. При цьому реалізація позивачкою права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора і задоволення таких скарг слідчим суддею самі по собі не свідчать про незаконність прийняття рішень, які обмежують права і свободи позивачки, а зводяться до реалізації здійснення функцій контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.
У вересні 2022 року Сумська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах № 641/2328/17 та № 638/14260/16, від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 533/1106/20, від 29 червня 2022 року у справі № 554/2715/21, від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19, від 16 січня 2019 року у справі № 171/189/17, від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16, від 30 листопада 2020 року у справі № 336/3055/18, від14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 643/14453/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 530/1122/20, від 19 травня 2022 року у справі № 646/7385/19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про наявність підстав для відшкодування шкоди, факту завдання позивачу моральної шкоди та причинного-наслідкового зв`язку між ними. При цьому посилання судів на постановлення слідчим суддею ухвали від 04 червня 2020 року про зобов`язання слідчого розглянути клопотання представника потерпілої у кримінальному провадженні свідчать лише про здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням відповідно до кримінального процесуального законодавства, якою дії чи бездіяльність неправомірними не визнавались. Водночас реалізація позивачкою права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора та задоволення таких скарг слідчим суддею самі по собі не свідчать про незаконність прийняття рішень, які обмежують права і свободи позивача, а зводяться до реалізації права на здійснення функції контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Разом з цим наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Скасування судом процесуальних рішень у кримінальному провадженні за скаргою позивача є достатньою сатисфакцією. Твердження судів, що досудове розслідування у справі триває понад 7 років без будь-якого передбачуваного результату, обставини злочину слідством не встановлено, жодній із осіб не повідомлено про підозру, неодноразові вказівки з приводу одних і тих самих питань не виконано, є лише загальними фразами та спростовуються дослідженими у судах матеріалами кримінального провадження. Суди не навели жодного судового рішення, яким було би встановлено відсутність належного контролю за досудовим розслідуванням з боку Головного управління Національної поліції в Сумській області та Сумської обласної прокуратури.
У грудні 2022 року Головне управління Національної поліції в Сумській області подало до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувала те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 та постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/1, від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах № 641/2328/17 та № 638/14260/16, від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 533/1106/20, від 29 червня 2022 року у справі № 554/2715/21, від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19, від 16 січня 2019 року у справі № 171/189/17, від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16, від 27 червня 2019 року у справі № 461/2914/17, від 16 січня 2019 року у справі № 171/189/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 336/3055/18.
Касаційні скарги мотивовані неврахуванням судами того, що факти, на які посилається позивачка, а саме: нерозкриття злочину, ненаправлення за результатом досудового розслідування обвинувального акта до суду, невручення фігурантам кримінального провадження підозри - не свідчить про заподіяння позивачці моральної шкоди, а також не має причинно-наслідкового зв`язку із заподіяною шкодою. Крім того, суди не звернули уваги на те, що немає рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано протиправними (незаконними) дії (бездіяльність) органів досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження чи відсутність належного контролю за досудовим розслідуванням. Також зазначило, що допитаний в судовому засіданні апеляційного суду експерт підтвердив, що основним чинником інтенсивного погіршення стану здоров`я позивачки є наявність тривалого стану психофізіологічного стресу, зумовленого дією психотравми, а саме смертю сина.
У листопаді 2022 року Головне управління Національної поліції в Сумській області подало відзив на касаційні скарги Державної казначейської служби України та Сумської обласної прокуратури, в якому просило скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борох В. М. подав відзив на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борох В. М. також подав відзив на касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Сумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 рокута витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.
15 листопада 2022 року матеріали електронної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргами Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був сином ОСОБА_4
27 грудня 2013 року у зв`язку з надходженням повідомлення від відділення анестезіології та інтенсивної терапії Сумської обласної клінічної лікарні про смерть ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у кримінальному провадженні № 12013200440008378 за частиною першою статті 115 КК України.
Постановою слідчого СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області 28 грудня 2013 року закрито кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю події та ознак складу злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Постановою заступника прокурора м. Суми від 15 січня 2014 року вказану постанову слідчого скасовано як незаконну, кримінальне провадження для подальшого розслідування направлено до СВ СМВ УМВС України в Сумській області.
У січні 2014 року за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведено службову перевірка дій працівників, за результатами якої встановлено, що дії працівників Сумського МВ, які проводили перевірку щодо обставин отримання тілесних ушкоджень та в подальшому смерті ОСОБА_2 визнано такими, що не відповідають нормам Закону України "Про міліцію", КПК України та наказів МВС України.
29 січня 2014 року заступник начальника СУ УМВС України в Сумській області надав низку вказівок в порядку пункту 3 частини другої статті 39 КПК України начальнику СМВ УМВС України в Сумській області. Листом від 25 лютого 2014 року повідомлено про виконання частини вказівок.
Постановою начальника СУ УМВС України в Сумській області від 27 березня 2014 року призначено групу слідчих для розслідування кримінального провадження.
У період з 28 грудня 2013 року до 07 березня 2014 року Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи провело судово-медичну експертизу тіла Ломаки М. А.
У березні 2014 року проведені судово-медичні експертизи речей потерпілого. У серпні 2014 року проведені медико-криміналістичні експертизи речей потерпілого.
Постановою від 25 липня 2014 року призначено комісійну судово-медичну експертизу, а 18 листопада 2014 року складено висновок експерта.
Постановами від 29 грудня 2014 року призначено додаткову комісійну судово-медичну експертизу.
У липні та вересні 2014 року проведено огляд місця події.
31 січня, 11 квітня, 16 квітня 2014 року слідчі надали доручення в порядку частини першої статті 41 КПК України на проведення слідчих (розшукових) дій.
05 червня 2014 року прокурор прокуратури м. Суми надав низку вказівок слідчому у кримінальному провадженні.
Постановою прокурора Сумської області від 11 липня 2014 року доручено здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування. Зі змісту вказаної постанови відомо, що слідчий проігнорував вказівки заступника начальника СУ УМВС України в Сумській області, і протягом 4 місяців вони не виконані. Начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, не здійснив контроль за їх виконанням.
У квітні 2015 року проведено одночасний допит осіб та свідків.
Протягом 2016 року проведено допит свідків та потерпілої.
У квітні 2016 року проведено судово-медичну експертизу гістологічних препаратів.
За скаргою ОСОБА_1 від 10 лютого 2017 року Головне слідче управління Національної поліції України вивчило стан досудового розслідування та встановило, що досудове розслідування належним чином не організовано, необхідні слідчі (розшукові) дії проводяться епізодично або взагалі не проведені, законного рішення не прийнято. Зазначено про необхідність активізувати досудове розслідування.
Постановою від 28 лютого 2017 року змінено попередню кваліфікацію кримінального правопорушення на частину другу статті 121 КК України. У березні 2017 року складено план додаткових слідчих (розшукових) дій та доручення про провадження слідчих дій.
Протягом 2017 року в порядку статей 40, 41 КПК України надавались доручення, у тому числі повторно, про проведення слідчих (розшукових) дій. Проведено допит трьох свідків та надіслано запит щодо перетину державного кордону ОСОБА_7 . Надіслано запит щодо з`єднань абонентського номера оператора мобільного зв`язку.