Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.004377
провадження № 61-10241св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівська митниця ДФС, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди
за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року у складі судді Фролової Л. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого у нього протоколом про порушення митних правил від 04 березня 2018 року № 1495/20900/18; стягнути з Державної казначейської служби України на його користь суму відшкодування шкоди в розмірі 21 097,44 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок неналежного зберігання митницею у нього вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил товару такий товар був знищений на складі митниці, тобто позивачу завдано шкоди в розмірі 21 097,44 грн, що підтверджується висновком експерта. Враховуючи, що вилучений у позивача на підставі протоколу про порушення митних правил товар зберігався на митниці, яка повинна була забезпечити належне зберігання вилученого товару, шкода заподіяна внаслідок його пошкодження має бути відшкодована за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2019 року позов задовольнив.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004377 скасовано, провадження у справі закрито. Учасникам справи роз`яснено право звернення з такими позовними вимогами до суду цивільної юрисдикції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року справу № 1.380.2019.004377 передано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду по суті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Галицький районний суд м. Львова рішенням від 23 грудня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Львівської митниці ДФС в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого у позивача протоколом про порушення митних правил від 04 березня 2018 року № 1495/20900/18. Стягнув з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 21 097,44 грн. Стягнув із Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн, витрати на проведення експертизи в сумі 2 350,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що пошкодження товарів відбулось саме на складі Львівської митниці ДФС під час зберігання товару, переміщеного на митну територію України, обов`язок забезпечення схоронності якого покладено на митний орган. Укладення між Львівською митницею ДФС та Державним підприємством "Городоцький районний відділ профілактичної дезінфекції" договорів про проведення робіт з дезінфекції та дератизації у складах митниці не спростовує завдання позивачу шкоди та не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду. Суд також виходив з доведеності розміру завданої позивачу шкоди, сума якої встановлена згідно з висновком товарознавчої експертизи від 05 серпня 2019 року № 19/1/134 та не спростована Львівською митницею ДФС.
Галицький районний суд м. Львова додатковим рішенням від 19 січня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у справі задовольнив частково. Стягнув солідарно з Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) та Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Львівський апеляційний суд постановою від 18 серпня 2022 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року залишив без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року - без змін. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2021 року задовольнив. Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 січня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок асигнувань державного бюджету.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними дій відповідача та стягнення шкоди, завданої пошкодженням майна, суд першої інстанції правильно виходив з того, що пошкодження товарів відбулось саме на складі Львівської митниці ДФС під час зберігання товару, переміщеного на митну територію України, обов`язок забезпечення схоронності якого покладено на митний орган. Укладення між Львівською митницею ДФС та Державним підприємством "Городоцький районний відділ профілактичної дезінфекції" договорів про проведення робіт з дезінфекції та дератизації у складах митниці не спростовує факту завдання позивачу шкоди та не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду. Суд також виходив з доведеності розміру завданої позивачу шкоди. При цьому апеляційний суд виходив з того, що витрати на правничу професійну допомогу підлягають стягненню з держави, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Таким органом у цій справі є Львівська митниця ДФС, а не Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У жовтні 2022 року Львівська митниця ДФС подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у взаємозв`язку з положеннями частини п`ятої статті 239 та пункту третього частини першої статті 241 Митного кодексу України (далі - МК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом того, що здійснення операцій з товарами, що розміщені на складах митниці з метою створення необхідних умов для їх зберігання, є правом власника товарів, а не обов`язком митного органу. Суди безпідставно виходили з того, що відповідач не спростував розмір завданої шкоди, оскільки Львівська митниця ДФС у відзиві на позовну заяву навела доводи щодо незгоди з експертною оцінкою, наданою позивачем, що суди до уваги не взяли. Крім того, суди порушили норми процесуального права при розподілі судових витрат.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 04 березня 2018 року посадова особа Львівської митниці ДФС склала щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 1495/20900/18 за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України.
Згідно з протоколом на підставі статті 511 МК України, у ОСОБА_1 було вилучено товар, а саме: харчову добавку при спортивному харчуванні ACTIV LAB SPORT в асортименті фірми ActivLab, країни виробника Польща, в упаковці виробника по 5 кг, в картонних коробках по 5 упаковок. Загальна кількість 38 коробок, 190 упаковок загальною вагою 950 кг; харчову добавку при спортивному харчуванні ACTIV LAB SPORT в асортименті фірми ActivLab, країни виробника Польща, в поліетиленовій упаковці виробника по 1,2 кг, у кількості 2 штуки, загальною вагою 2,4 кг.
Згідно з висновком спеціаліста Львівської торгово-промислової палати від 11 липня 2018 року № 19-09/697 за результатами експертизи, призначеної під час провадження у справі про порушення митних правил, встановлено, що загальна вартість вказаних харчових добавок становить 71 733,98 грн.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2018 року у справі №461/5654/18, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене статтею 472 МК України, закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та постановлено повернути йому вилучений товар.
08 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про повернення товару зі складу митниці для вивезення товару до Республіки Польща через пункт пропуску "Шегині-Медика", яку начальник митниці задовольнив.
На складі митниці, що знаходиться на території митного посту "Мостиська" Львівської митниці ДФС, ОСОБА_1 виявив, що вилучений у нього товар є не придатним для використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок, спричиненого мишоподібними гризунами.
З метою визначення розміру завданої шкоди 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Білобрана С. З. із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної йому внаслідок пошкодження вилученого товару.
Згідно з висновком товарознавчої експертизи від 05 серпня 2019 року № 19/1/134, розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна позивача, а саме: харчової добавки "Mass UP" різних смаків в упаковці виробника по 5 кг в кількості 56 упаковок та харчової добавки "Mass UP" різних смаків в упаковці виробника по 1,2 кг, в кількості 0 упаковок, становить 21 097,44 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо юрисдикції
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Відповідно до наведених процесуальних норм до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У цій справі ОСОБА_1 разом з вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) Львівської митниці ДФС заявив вимогу про відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 21 097,44 грн, а тому, враховуючи вищенаведені норми права, заявлений у цій справі спір повинен був розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Разом з цим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004377 скасовано, провадження у справі закрито. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року справу № 1.380.2019.004377 передано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду по суті.