ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/14/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
прокурор: Круш Т.О.
відповідача-1: не з`явився
відповідача-2: Хасін І.Б.
третя особа: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021
у справі № 911/14/20
за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури
до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області; 2. Фермерського господарства "Лідія-ВВ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1
про визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди
(відповідно до ст. 216 ГПК України в судовому засіданні 21.02.2023 було оголошено перерву до 14.03.2023. 14.03.2023 у зв`язку з тривалою повітряною тривогою розгляд справи не відбувся та був призначений на 16.03.2023 )
В С Т А Н О В И В:
Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Держгеокадастр, відповідач-1) та Фермерського господарства "Лідія-ВВ" (далі - ФГ "Лідія-ВВ", відповідач-2) про:
- визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 28.10.2014 року №10-10772/15-14-сг (далі - оспорюваний наказ) про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3224087500:02:005:0009 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованих на території Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 24,7727 га (далі - спірна земельна ділянка);
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.12.2014, укладеного між Держземагентством у Сквирському районі Київської області та ОСОБА_1 (далі -договір оренди).
Позов обґрунтований тим, що на момент прийняття відповідачем-1 оспорюваного наказу ФГ "Лідія-ВВ", головою якого є ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), вже набуло статусу юридичної особи, а відтак ОСОБА_1 не мав права на отримання додаткової земельної ділянки з метою створення фермерського господарства. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки лише за результатами земельних торгів, порядок яких визначено статтею 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2020 позов задоволений повністю. Визнано недійсним та скасовано оспорюваний наказ та визнано недійсним договір оренди.
Місцевий господарський зазначив, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Проте ОСОБА_1 на момент отримання спірної земельної ділянки вже був засновником ФГ "Лідія-ВВ" та отримав земельну ділянку для створення цього фермерського господарства в 2010 році. У зв`язку з чим отримання ОСОБА_1 у 2014 році ще однієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства на підставі оспорюваного наказу та договору оренди на позаконкурсній основі суперечить нормам статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.
Щодо заяви про застосування позовної давності, то у матеріалах справи відсутні докази того, що прокурор довідався або міг довідатися про оспорюваний наказ та договір оренди до проведення перевірки прокурора, а отже відсутні підстави для застосування позовної давності у даному спорі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (колегія суддів: Чорногуз М.Г.- головуючий, Мальченко А.О., Агрикова О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.03.2010 ОСОБА_1 звернувся до Сквирської РДА із заявою від 11.03.2010 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу площею 24.7 га в межах Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області (далі - земельна ділянка площею 24.7 га) терміном на 1 рік
Розпорядженням Сквирської РДА від 19.03.2010 №284 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 24.7 га., а іншим розпорядженням від 25.03.2010 №299 надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 24.7 га.
29.03.2010 між Сквирською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 24,7 га для ведення фермерського господарства. Вказаний договір укладено до завершення виготовлення проекту землеустрою, але на строк не більше ніж 1 рік з дати державної реєстрації договору. Державну реєстрацію договору проведено 30.03.2010.
17.05.2011 проведено державну реєстрацію ФГ "Лідія-ВВ", засновником якої є ОСОБА_1
03.05.2012 між Сквирською районною державною адміністрацією та ФГ "Лідія-ВВ" згідно розпорядження №06-44/605 від 06.03.2012 укладено договір оренди земельної ділянки площею 24,7 га для ведення фермерського господарства. Вказаний договір укладено до завершення виготовлення проекту землеустрою, але на строк не більше ніж 1 рік.
28.10.2014 Головним управлінням Держземагенства у Київській області прийнято наказ №10-10772/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
05.12.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 згідно з указаним наказом укладено договір оренди спірної земельної ділянки.
Відповідно до повідомлення Тхорівської сільської ради Київської області від 25.02.2020 №47 ОСОБА_1 на території Тхорівської сільської ради Київської області орендує тільки одну земельну ділянку з кадастровим номером 3224087500:02:005:0009 площею 24,7727 га.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що до матеріалів справи не надано доказів того, що у користуванні відповідача-2 крім земельної ділянки 3224087500:02:005:0009 площею 24,7727 га перебуває або перебувала інша земельна ділянка, оскільки надана ОСОБА_1 у 2010 році земельна ділянка площею 24.7 га та спірна земельна ділянка, яка була предметом спірних наказу да договору оренди, є однією і тією ж земельною ділянкою. Отже, спірну земельну ділянку не можна вважати додатково отриманою відповідачем-2, а відповідно, набуття такої земельної ділянки в оренду не свідчить про збільшення за її рахунок масиву земель фермерського господарства. За таких обставин прокурором не доведено наявності порушення відповідачем-1 вимог чинного законодавства щодо передачі земельної ділянки у користування фізичній особі ОСОБА_1 .
Щодо заяви про застосування позовної давності, то оскільки в цій справі не встановлено порушень законодавства відповідачами, то суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а не з огляду на пропущену позовну давність.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Прокурор посилається на неправильне застосування апеляційним судом статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16, від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 376/331/16.
Прокурор зазначає, що громадянин право на отримання земельної ділянки може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. При цьому розглядаючи заяву про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства орган державної виконавчої влади повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
Проте судом апеляційної інстанції не спростовано доводи позовної заяви та висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не звертався із заявою про отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства в порядку, визначеному ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", що вказує на протиправність надання такої земельної ділянки.
Крім того, апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 щодо початку перебігу позовної давності у випадку, коли прокурор є самостійним позивачем.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 07.06.2021.
До Верховного Суду 03.06.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, а в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як законну та обґрунтовану.
Також 08.06.2021 до Верховного Суду надійшли пояснення третьої особи на касаційну скаргу (направлені поштою 05.06.2021), в яких остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 зупинено касаційне провадження у справі № 911/14/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19. Касаційне провадження у даній справі було поновлено за ухвалою Суду від 24.01.2023.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.