ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4518/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Товариство, Банк, позивач, скаржник) - Кокольський С.І. (адвокат),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Грищенко К.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (головуючий - суддя Зеленіна Н.І.)
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 (головуючий - суддя Ткаченко Б.О., судді Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.)
у справі №910/4518/22
за позовом Товариства
до АМК
про визнання недійсним та скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, відповідно до якого, зокрема, визнано, що Товариство займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" у межах міста Києва й не мало жодного конкурента на цьому ринку.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним і скасування рішення АМК.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є всі підстави, передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), для визнання оскаржуваного рішення недійсним.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №910/4518/22, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, продовжити строк на оскарження рішення АМК та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі (нова редакція) Товариство зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій зі справи, є неправильне застосування матеріального, порушення норм процесуального права у зв`язку з чим:
- посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Банк вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/2075/20, щодо застосування частини першої статті 60 Закону в частині неможливості продовження (відновлення) строку на оскарження рішення АМК;
- посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
застосування на підставі частин дев`ятої, одинадцятої статті 11 ГПК України по аналогії закону до спірних правовідносин положень пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо продовження строку звернення до суду за захистом прав шляхом оскарження рішень АМК на строк дії в Україні воєнного стану;
застосування статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку), частини другої статті 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції до 05.08.2021 (заборона банкам встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що рішенням АМК від 31.12.2021 №771-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) у справі №130-26.13/78/21:
- визнано, що в період з червня 2016 року по грудень 2021 року Товариство займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" у межах міста Києва й не мало жодного конкурента на цьому ринку (пункт 1 резолютивної частини Рішення);
- визнано дії Товариства, які полягали у встановленні обов`язкової умови підключення платної послуги смс-інформування для отримання муніципальної картки "Картка киянина" у період із червня 2016 року по липень 2021 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина", що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини Рішення);
- за порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 251 776 грн (пункт 3 резолютивної частини Рішення);
- визнано, що дії Товариства, які полягали в обов`язковому підключенні платної послуги смс-інформування (платник дистанційних каналів обслуговування) до муніципальних карток "Картка киянина" як умови доступу до системи дистанційного банківського обслуговування [Web/Mobile-банкінг (Ощад 24/7)] у період із червня 2016 року по жовтень 2021 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина", що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4 резолютивної частини Рішення);
- за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 251 776 грн (пункт 5 резолютивної частини Рішення).
6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Рішенні Комітету при встановленні монопольного (домінуючого) становища Товариства на ринку надання послуг з відкриття та ведення карткових рахунків власників карток "Картка киянина" на території міста Києва у період часу з червня 2016 року по грудень 2021 року, зокрема, визначено таке:
- суб`єктом господарювання, який є об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є одноосібний учасник проекту "Муніципальна картка "Картка киянина" - АТ "Ощадбанк";
- товаром є послуга із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина";
- товарними межами ринку є послуга із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина";
- споживачами зазначеної послуги є категорії споживачів, які мають право на отримання муніципальної картки "Картка киянина" і визначені у рішенні Київської міської ради від 20.12.2018 №549/6000 "Про запровадження в місті Києві багатофункціональної картки "Муніципальна картка "Картка киянина";
- територіальними межами ринку послуги із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" визначено територіальні межі міста Києва;
- часовими межами ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" визначено період з червня 2016 року (дата набуття статусу одноосібного банку-учасника проекту "Карта киянина") по грудень 2021 року;
- частка Товариства на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" із червня 2016 року по грудень 2021 року становить 100 відсотків, оскільки Товариство залишається єдиним банком, який здійснює обслуговування "Картки киянина". Окрім того, на зазначеному ринку у досліджуваних часових межах, у Товариства відсутні конкуренти;
- адміністративним бар`єром для вступу на ринок послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" є процедура погодження пропозиції про співпрацю з КП "ГІОЦ" та ВО (КМР) КМДА для набуття статусу банку-учасника проекту "Муніципальна картка "Картка киянина";
- таким чином, Комітет дійшов висновку, що Товариство протягом періоду з червня 2016 року по грудень 2021 року у межах міста Києва займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина".
6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено також таке:
- Комітетом встановлено, що категорії громадян, які мали право на отримання муніципальної картки "Картка киянина", могли її оформити лише у Товариства;
- з метою випуску муніципальних платіжних карток Товариство укладав із фізичними особами договір комплексного банківського обслуговування. Із аналізу договору комплексного банківського обслуговування випливає, що однією з умов споживання послуги з відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина", зокрема обслуговування й доведення банківських послуг до клієнта та інформаційного контакту з клієнтом, є використання системи ДБО;
- як зазначає Товариство у листі від 08.09.2020 №53/5-16-41-97-75-КТ, при активації муніципальної картки активується платіжний (банківський) додаток, підключається послуга СМС-інформування (автоматично), яку клієнт може відключити в будь-який момент протягом строку дії ДКБО шляхом: 1) відмови від отримання послуги одним із таких способів: особисте звернення до Товариства, що здійснює безпосереднє обслуговування такого клієнта, із заявою за встановленою позивачем формою про відмову в наданні послуги; здійснення IVR-дзвінка/дзвінка до контакт-центру; 2) самостійної деактивації послуги смс-банкінгу за платіжною карткою з використанням системи ДБО, за винятком платіжної картки, за якою здійснювалася реєстрація в системі дистанційного банківського обслуговування;
- разом з тим, відповідно до інформації, яка наявна у листі Товариства від 21.04.2020 №53/5-16/657/27204/2020/вих., послуга смс-інформування є обов`язковою умовою отримання в межах ДКБО, зокрема, послуги з випуску муніципальної картки;
- відповідно до підпункту 17.2.2 пункту 17.2 розділу XVII "Умови надання послуг з використанням технічних засобів зв`язку" Загальної частини ДКБО, при реєстрації в системі ДБО клієнту автоматично підключається послуга смс-банкінгу, тарифікація якої встановлюється відповідно до тарифів банку;
- Банк у листі від 01.09.2021 №53/5-16/1464/216КТ/9254-КТ зазначив, що доступ до Web/Mobile-банкінгу (Ощад 24/7) неможливий без підключення послуги СМС-інформування, оскільки технологія входу та здійснення операцій за допомогою Web/Mobile-банкінгу (Ощад 24/7) передбачає обов`язкові заходи для безпечного користування сервісами та перешкоджання доступу третіх осіб, зокрема таким заходом є потреба введення клієнтом одноразового цифрового пароля, який направляється на фінансовий номер телефону клієнта під час реєстрації, входу та здійснення операцій;
- власники муніципальних карток "Картка киянина" у період із червня 2016 року по жовтень 2021 року могли використовувати систему ДБО лише з одночасним підключенням послуги смс-інформування, що мало наслідком стягнення комісійної винагороди;
- разом з тим, до відключення послуги смс-інформування власниками "Картки киянина" вже були понесені витрати на оплату послуги смс-інформування. Окрім того, утворення заборгованості у зв`язку з несплатою комісійної винагороди могло мати наслідком блокування муніципальної картки "Картка киянина" та неможливість користуватися послугами, які надає вказана картка;
- також, встановлення Банком обов`язкової умови підключення платної послуги смс-інформування як умови отримання муніципальної картки "Картка киянина" та під час реєстрації в системі ДБО, мало наслідком понесення власникам карток витрат.
6.4. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій погодилися із доводами Комітету, що враховуючи одноосібну участь Банку у проєкті "Муніципальна картка "Картка киянина", позивач не пропонував конкурентних умов обслуговування муніципальних карток "Картка киянина", відповідно, власники вказаної картки змушені були погоджуватися на умови, встановлені Товариством.
6.5. Суди попередніх інстанцій критично оцінили доводи скаржника щодо наявності підстав для стягнення плати за послугу смс-інформування задля покриття витрат банку на випуск та обслуговування карток, оскільки надаючи пропозицію на участь у відповідному проєкті із реалізації муніципальних карток, Банку було відомо про потенційні витрати та позивач погодився на участь у такому проєкті.
6.6. Також суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що Комітетом у пункті 185 Рішення встановлено, що інформація, отримана від інших банків (не залучених до проєкту "Муніципальна картка "Картка киянина"), свідчить про таке:
- надання послуги смс-інформування не є обов`язковою умовою для підключення і користування системою дистанційного банківського обслуговування;
- відключення послуги смс-інформування не матиме наслідком неможливість отримання доступу до системи дистанційного банківського обслуговування;
- комісійна винагорода за послугу смс-інформування не стягується.
6.7. Суди попередніх інстанцій встановили, що:
- копію Рішення позивач отримав 20.01.2022;
- відповідно до частини першої статті 60 Закону позивач мав право оскаржити рішення Комітету у строк до 21.03.2022 включно;
- до суду з даним позовом позивач звернувся 08.06.2022 відповідно до відмітки поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява.
6.8. Суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем пропущено строк для оскарження Рішення Комітету, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/4518/22 на підставі пунктів 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.6. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/2075/20, щодо застосування частини першої статті 60 Закону в частині неможливості продовження (відновлення) строку на оскарження рішення АМК.
8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсним і скасування Рішення АМК та відповідно до якого, зокрема, визнано, що:
- в період з червня 2016 року по грудень 2021 року Товариство займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина" у межах міста Києва й не мало жодного конкурента на цьому ринку;
- дії Товариства, які полягали у встановленні обов`язкової умови підключення платної послуги смс-інформування для отримання муніципальної картки "Картка киянина" у період із червня 2016 року по липень 2021 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина", що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- дії Товариства, які полягали в обов`язковому підключенні платної послуги смс-інформування (платник дистанційних каналів обслуговування) до муніципальних карток "Картка киянина" як умови доступу до системи дистанційного банківського обслуговування [Web/Mobile-банкінг (Ощад 24/7)] у період із червня 2016 року по жовтень 2021 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із відкриття та ведення карткових рахунків власників муніципальних карток "Картка киянина", що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
8.15. Предметом розгляду справи №910/2075/20 було:
- визнання недійсним та скасування рішення Відділення АМК, оформленого листом щодо розгляду заяви про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції;
- визнання недійсним та скасування рішення АМК, оформленого листом про розгляд заяви про перевірку рішення Відділення АМК;
- зобов`язання Відділення АМК повторно розглянути заяву про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
8.15.1. Водночас, у справі №910/2075/20 судові рішення про відмову у задоволенні позову були, зокрема, обґрунтовані поданням позову після закінчення двомісячного строку щодо оскарження рішення АМК, визначеного частиною першою статті 60 Закону.
8.16. Разом з тим, у даній справі, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, також вказували на те, що у позові слід відмовити, оскільки позивачем пропущено строк, визначений частиною першою статті 60 Закону.
8.17. Слід зазначити, що стаття 60 "Оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України" Закону визначає загальний (універсальний) порядок оскарження рішень АМК, які були прийняті АМК стосовно порушення економічної конкуренції.
8.18. Таким чином, справи №910/2075/20 і №910/4518/22 є подібними за предметом спору (визнання недійсним і скасування рішення АМК) в цілому як предмет оскарження, за підставами, наведеними відповідачами як заперечення проти позову (у контексті подання позову після закінчення двомісячного строку для звернення до суду) та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин (стаття 60 Закону).
8.19. Що ж до наявності/відсутності вмотивованої обґрунтованості необхідної для відступлення від правового висновку Верховного Суду (дивись пункт 8.13. цієї постанови), то слід зазначити таке.
8.20. Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
8.21. Скаржник просить суд відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 60 Закону в частині неможливості продовження (відновлення) строку на оскарження рішення АМК, а також продовжити строк на оскарження Рішення АМК, мотивуючи та обґрунтовуючи, зокрема, таким:
- пункт 1 статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов;
- відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 №23436/03);
- отже, хоча законодавство країни може встановлювати розумні строки для подачі скарг (позовів) до суду, такі строки не можуть бути присічними;
- рішення органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу є втручанням у матеріальне право особи, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства;
- за повідомленням Верховного Суду від 04.03.2022, що опубліковане на сайті https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосудця на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом. Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження. Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних. Варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків;
- у зв`язку з введенням воєнного стану законодавцем вживаються заходи щодо забезпечення можливості доступу до суду в умовах воєнного стану, зокрема, вносяться зміни в законодавство, направлені на продовження строків звернення до суду на період воєнного стану;