ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа №808/1755/17
адміністративне провадження № К/9901/64610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Дашутін І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ІМ. А.М. КУЗЬМІНА"
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року
у справі № 808/1755/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ІМ. А.М. КУЗЬМІНА
до Запорізької митниці ДФС,
Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року Приватне акціонерне товариство "ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ІМ. А.М. КУЗЬМІНА (далі - позивач, ПрАТ "ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ІМ. А.М. КУЗЬМІНА") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ІМ. А.М. КУЗЬМІНА" помилково та/або надмірно сплачених сум ПДВ до митних декларації за № 112030000/2017/000043 від 03.01.2017 в сумі 968 625,26 грн.; № 112030000/2017/000075 від 04.01.2017 у сумі 729 962,02 грн.; № 112030000/2017/000094 від 04.01.2017 в сумі 531 246,28 грн.; № 112030000/2017/000098 від 04.01.2017 в сумі 762 888,46 грн., № 112030000/2017/000337 від 11.01.2017 в сумі 1 293 142,80 грн.; № 112030000/2017/000640 від 16.01.2017 в сумі 2 025 196,31 грн. на загальну суму 6 311 061,13 грн. (шість мільйонів триста одинадцять тисяч шістдесят одна грн. 13 коп.);
- зобов`язати Запорізьку митницю ДФС повернути помилково та/або надмірно сплачені суми ПДВ шляхом прийняття висновку про повернення ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ" ІМ. А.М. КУЗЬМІНА" помилково та/або надмірно сплачених сум ПДВ до митних декларацій за № 112030000/2017/000043 від 03.01.2017 в сумі 968 625,26 грн.; № 112030000/2017/000075 від 04.01.2017 у сумі 729 962,02 грн.; № 112030000/2017/000094 від 04.01.2017 в сумі 531 246,28 грн.; № 112030000/2017/000098 від 04.01.2017 в сумі 762 888,46 грн., № 112030000/2017/000337 від 11.01.2017 в сумі 1 293 142,80 грн.; № 112030000/2017/000640 від 16.01.2017 в сумі 2 025 196,31 грн. на загальну суму 6 311 061,13 грн. (шість мільйонів триста одинадцять тисяч шістдесят одна грн. 13 коп.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок неврахування, що у відповідності до вимог пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15, операції з постачання товару (відходи та брухт нержавіючої сталі з масовою часткою нікелю 8 відсотків або більше, код УКТ ЗЕД 7204 21 10 00) тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість (далі - Постанова № 15). При цьому вимоги статті 301 Митного кодексу України, а також Порядку від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок № 618), підставою для повернення помилково сплачених коштів є наявність помилково переплачених коштів до державного бюджету та необхідність подання до митного органу заяви в довільній формі про повернення таких коштів. Позивачем на виконання вимог статті 301 Митного кодексу України, а також Порядку № 618 подано відповідачеві дві заяви про повернення коштів (із посиланням на передбачену пільгу щодо звільнення від сплати податку на додану вартість у відповідності до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України), разом із документальним підтвердженням надмірно сплачених сум ПДВ. Проте відповідачем безпідставно відмовлено у поверненні коштів з посиланням на те, що митні декларації подані без застосування такої пільги, оскільки за доводами скаржника, діючим законодавством не передбачені повноваження відповідача щодо аналізу підстав, внаслідок яких сталася переплата коштів. Посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема, викладені в постанові від 08 травня 2018 року у справі №808/888/17 (№К/9901/345/18), скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.
В надісланому на адресу Суду відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилався на правомірність дій митного органу і відсутність підстав для повернення коштів позивачеві, оскільки у відповідності до статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути відшкодовані із бюджету. Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Також 17.12.2018 року позивачем на адресу Суду надіслано відповідь на відзив. Відповідачем 27.12.2018 року подані заперечення проти відповіді на відзив, в яких наголошено на дотриманні митним органом законодавчої процедури під час відмови в поверненні коштів, та суб`єктивному тлумаченні позивачем вимог законодавства щодо відсутності підстав для неповернення сплачених сум з ПДВ.
Відповідно до вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Запорізькою митницею ДФС, в період з 03.01.2017 по 16.01.2017 позивачем до митного оформлення подано митні декларації на товар "відходи та брухт нержавіючої сталі з масовою часткою нікелю 8 відсотків або більше" (код УКТ ЗЕД 7204 21 10 00): № 112030000/2017/000043 від 03.01.2017 (у вказаній митній декларації платежі з ПДВ склали 968 625, 26 грн); № 112030000/2017/000075 від 04.01.2017 (у вказаній митній декларації платежі з ПДВ склали 729 962, 02 грн); № 112030000/2017/000094 від 04.01.2017(платежі з ПДВ склали 531 246, 28 грн); № 112030000/2017/000098 від 04.01.2017 (у вказаній митній декларації платежі з ПДВ склали 762 888, 46 грн), № 112030000/2017/000337 від 11.01.2017 (у вказаній митній декларації платежі з ПДВ склали 1 293 142,80 грн); № 112030000/2017/000640 від 16.01.2017 (у вказаній митній декларації платежі з ПДВ склали 287 260,00 грн).
Судами попередніх інстанцій встановлено, та не є спірним між сторонами, що суми платежів з податку на додану вартість (на загальну суму 6 311 061,13 грн) були перераховані позивачем платіжними дорученнями від 29.12.2016 № 29360, від 04.01.2017 № 1, від 10.01.2017 № 312, від 11.01.2017 № 399, від 16.01.2017 № 777.
17.05.2017 року позивач, звернувся до Запорізької митниці ДФС із заявою про повернення надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість за податковими деклараціями за № 112030000/2017/000043 від 03.01.2017 року, № 112030000/2017/000075 від 04.01.2017 року, № 112030000/2017/000094 від 04.01.2017 року, № 112030000/2017/000098 від 04.01.2017 року, № 112030000/2017/000337 від 11.01.2017 року та № 112030000/2017/000640 від 16.01.2017 року на загальну суму 6 311 061,13 грн, шляхом прийняття відповідного висновку про їх повернення, та надати цей висновок для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
Заява обґрунтована посиланням на те, що з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", яким внесено зміни до п.23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з яким, операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, тимчасово, до 01.01.2019 року звільнялися від обкладення податком на додану вартість. До того ж, пізніше такі зміни в частині звільнення від обкладення податком на додану вартість наведених вище операцій внесені і до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 (постановою КМУ від 22.03.2017 року № 172). Враховуючи викладене, а також вимоги статті 301 Митного кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету від 20 липня 2007 року № 618, позивач подав заяву від 17.05.2017 року щодо повернення надміру сплачених коштів з податку на додану вартість.
Листом від 26.05.2017 №639/11/08-70-19-02 Запорізька митниця відмовила позивачу у поверненні надмірно перерахованого податку на додану вартість у розмірі 6 311 061,13 грн із посиланням на те, що: 1) звільнення від сплати податку на додану вартість за спірними операціями на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 року № 1797-VIII були внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 тільки 22.03.2017 року (постановою КМУ від 22.03.2017 року № 172); 2) до митного оформлення подані митні декларації без застосування вказаної митної пільги, що виключає можливість відшкодування сум з бюджету у відповідності до вимог статті 30 Податкового кодексу України.
Також, судами встановлено, що 28.09.2018 року позивач повторно звернувся до Запорізької митниці ДФС із заявою № 111/кс-319 щодо повернення надміру сплачених митних платежів за МД № 112030000/2017/000043 від 03.01.2017 в сумі 968 625,26 грн.; № 112030000/2017/000075 від 04.01.2017 у сумі 729 962,02 грн.; № 112030000/2017/000094 від 04.01.2017 в сумі 531 246,28 грн.; № 112030000/2017/000098 від 04.01.2017 в сумі 762 888,46 грн., № 112030000/2017/000337 від 11.01.2017 в сумі 1 293 142,80 грн.; № 112030000/2017/000640 від 16.01.2017 в сумі 2 025 196,31 грн. на загальну суму 6 311 061,13 грн. Проте, Запорізька митниця ДФС надала відповідь № 1875 від 13.10.2017, в якій вказала, що зазначене питання буде вирішено після закінчення розгляду судової справи.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову посилалися на те, що визначене п.23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів до 01.01.2019 року за своєю правовою природою є податковою пільгою. Проте, враховуючи вимоги п.30.3, п.30.4 ст.30 Податкового кодексу України, невикористання позивачем податкових пільг (у зв`язку із не внесенням ним до митних декларацій відомостей про наявність пільг) свідчить про неможливість їх застосування в подальшому з метою відшкодування сплачених сум ПДВ з бюджету.