Окрема думка суддів К. М. Пількова, Л. Й. Катеринчук, І. В. Ткача до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 910/12559/20, провадження № 12-7гс23
1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01.03.2023 повернула для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) цю справу за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Позивач, Завод) до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач, Банк) про визнання зобов`язань припиненими за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021.
2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що колегія суддів КГС ВС в ухвалі про передачу цієї справи відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не навела ґрунтовних підстав, які б свідчили про необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання зобов`язань припиненими.
3. Із цим висновком висловлюємо незгоду з таких мотивів.
4. У постанові від 19.10.2022 у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що дії банку створили для позивача правову невизначеність щодо його прав і обов`язків у відносинах з відповідачем, а тому інтерес позивача у правовій визначеності щодо цих прав та обов`язків за кредитним договором є порушеним і за його захистом позивач звернувся до суду з відповідним позовом; позивачу недоступні інші способи захисту, тому він правильно визначився зі способом захисту, який є ефективним для захисту порушеного інтересу у правовій визначеності.
5. В ухвалі про передачу колегія суддів КГС ВС звернула увагу на те, що правовідносини у вказаній справі № 910/14224/20 та в цій справі є подібними, зокрема тотожним є суб`єктний склад, подібними є предмет - визнання припиненими всіх зобов`язань Заводу перед Банком за відповідними кредитними договорами (договором) у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, а також підстава - невизнання Банком прав Заводу на припинення цих зобов`язань за договорами (договором), що ґрунтується на обставинах звернення Банку до суду штату Делавер (США) з одним і тим самим позовом.
6. КГС ВС наголосив, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист вимагає, однак, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим, що також конкретизовано положеннями процесуального закону (зокрема, статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК України), за змістом яких суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28)).
Так само підставою для відмови в позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.
7. Колегія суддів КГС ВС в ухвалі про передачу наголосила, що за власною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (пункт 71 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17), здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно:
- по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах,
- а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
8. КГС ВС звернув увагу на те, що єдина підстава, якою Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами (кредитним договором) і в цій справі, і в справі, яку розглянула Велика Палата, є наявність поданого Банком до суду штату Делавер (США) позову до деяких фізичних та юридичних осіб, у якому, зокрема, вказано чотири українські компанії, що отримали від Банку позики, які не були використані ними для фінансування поточної діяльності, а були присвоєні (відмиті) через трансакції виключно для рахунків для відмивання; Завод не є стороною зазначеного позову.
Банк в обох цих справах проти таких аргументів заперечив з тих мотивів, що подання позову до суду штату Делавер не призвело до порушення / невизнання прав боржника; правовідносини сторін вказаного позову, що підпадають під регулювання Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, чинній на час виконання кредитних договорів), не впливають на правовідносини Банку і Заводу за кредитними договорами.
Текст вказаного позову, на переконання колегії суддів КГС ВС, не свідчить про невизнання Банком належного виконання Позивачем своїх обов`язків за укладеними між ними кредитними договорами.