УХВАЛА
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 1-1/2004
провадження № 13-15зк23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17
розглянула клопотання засудженого ОСОБА_18 про перегляд вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року щодо ньогоза виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року, залишеним без зміни Верховним Судом України ухвалою від 14 липня 2005 року, ОСОБА_18 було засуджено за пунктами "а", "и", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 123 Кримінального кодексу України (у редакції 1960 року), ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України (у редакції 2001 року) і призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, ОСОБА_18 раніше звертався до Верховного Суду з питанням їх перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалами від 27 квітня 2020 року, 5 та 20 жовтня 2021 року з наведенням мотивів відмовила засудженому у відкритті провадження (справа № 1-1/2004, провадження № 13-25зво20, 13-178зво21, 13-197зво21 відповідно).
Наразі ОСОБА_18 звернувся до Великої Палати з клопотанням про перегляд згаданих вироку й ухвали в порядку виключного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 4004 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) у редакції Закону України від 21 червня 2001 року № 2533-ХІІ "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України". На переконання засудженого, при постановлені оспорюваних рішень було істотно порушено норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на приписи п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК, п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), автор звернення водночас просить скасувати зазначені судові рішення, привести вирок щодо нього у відповідність до закону і призначити справедливе покарання.
Велика Палата, перевіривши доводи, наведені у клопотанні, дійшла висновку, що у відкритті провадження за цим зверненням належить відмовити з огляду на таке.
Звертаючись до Великої Палати, ОСОБА_18 посилається на ст. 4004 КПК 1960 року, яку з цього Кодексу було виключено Законом № 2453-VI. Абзацом 8 п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону № 2453-VI у первинній редакції, котрим засуджений аргументує позицію, було передбачено, що клопотання про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження на підставі пунктів 2 і 3 ч. 1 ст. 4004 вказаного Кодексу, подані до Верховного Суду України до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Наведені приписи втратили чинність 28 березня 2015 року з прийняттям Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд".