Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 212/3475/19
провадження № 61-8926св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лосінець Сергій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лосінець С. М., та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності від його імені та покупцем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лосінцем С. М. 20 березня 2014 року № 230, витребувати від ОСОБА_3 як у добросовісного набувача 1/2 частину вищевказаної квартири та повернути її йому у власність, відновити становище, яке існувало до порушення, та визнати за ним право власності на 1/2 частину цієї квартири.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому та ОСОБА_4 (по 1/2 частині кожному) належала на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1, а саме 2/3 частини цієї квартири належали йому відповідно до свідоцтва про право власності від 03 травня 2006 року, а 1/6 частина - згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 24 квітня 2009 року.
У березні 2014 року він перебував у місцях позбавлення волі та дізнався, що вищезазначена квартира, без його згоди, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2014 року була відчужена ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла від його імені на підставі довіреності від 01 лютого 2014 року, на користь ОСОБА_2, який, у свою чергу, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2018 року відчужив цю квартиру ОСОБА_3 .
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року довіреність на представлення його інтересів ОСОБА_5 визнано недійсною.
Посилаючись на викладене, оскільки спірна квартира вибула з його власності поза його волею, просив позов задовольнити.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини належності йому на праві власності саме 1/2 частини спірної квартири.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 березня 2014 року між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, та покупцем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лосінцем С. М. за реєстровим № 230, в частині продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .
Витребувано від ОСОБА_3 та передано ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт належності позивачу 1/2 частини спірної квартири підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 03 травня 2006 року, відповідно до якого йому належить 1/3 частина квартири, та свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 24 квітня 2009 року, згідно з яким йому належить 1/6 частина квартири.
Позивач не уповноважував ОСОБА_5 на розпорядження належною йому частиною в спірній квартирі, про що свідчить рішення суду, що набрало законної сили, тому остання не мала повноважень на укладення від його імені оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири, у зв`язку з чим такий договір в частині відчуження 1/2 частини квартири підлягає визнанню недійсним.
Разом з тим, оскільки належна позивачу 1/2 частина квартири вибула з його володіння поза його волею, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її витребування у ОСОБА_3 та, з метою належного захисту порушеного права позивача, визнання за ним права власності на цю частину квартири.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахуваннявисновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до правовстановлюючих документів позивач не був власником 1/2 частини спірної квартири, а також, що позивач звернувся з цим позовом до суду зі спливом п`яти років з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав, у зв`язку з чим безпідставно задовольнив позов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 03 травня 2006 року, на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_7 належну йому 1/3 частку квартири успадкували в рівних частинах ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 квітня 2009 року.
Згідно з відомостями з реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17 травня 2009 року ОСОБА_1 належала на праві спільної часткової власності 1/6 частина вищевказаної квартири та на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 2/3 частини квартири.
01 лютого 2014 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчур С. М. посвідчено довіреність від імені ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_5 з питань, які стосуються продажу квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 20 березня 2014 року продавці ОСОБА_4 та ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності від 01 лютого 2014 року діяв представник ОСОБА_5, передали у власність, а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ціною 149 387,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року, у справі № 212/8678/15-ц визнано недійсною довіреність від 01 лютого 2014 року на представлення інтересів ОСОБА_1 ОСОБА_5 .