Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 341/1976/15-ц
провадження № 61-313св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб?єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович,
заінтересована особа - Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2021 року у складі судді Мергеля М. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В., заінтересована особа - Служба у справах дітей Бурштинської міської ради Івано-Франківської області.
Скарга мотивована тим, що у приватного виконавця Безрукого О. Б. на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 341/1976/15-ц, виданий 20 січня 2020 року Галицьким районним судом, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 308 915,77 грн заборгованості за кредитним договором. Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О. В. повідомив його про намір звернення стягнення на домоволодіння та земельну ділянку боржника за адресою: АДРЕСА_1, які були передані в іпотеку на підставі договору іпотеки від 20 березня 2008 року.
09 вересня 2021 року приватний виконавець Безрукий О. В. у межах виконавчого провадження № 61571304 склав постанову про опис та арешт домоволодіння і земельної ділянки боржника ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 . Разом з тим не враховано, що іпотечне майно є спільною сумісною власністю його та дружини, оскільки набуте в шлюбі, проте згоди на передання майна в іпотеку дружина не надавала. Приватний виконавець спершу зобов`язаний був вирішити питання про виділення частки боржника будинковолодіння, яке перебуває у спільній сумісній власності
ОСОБА_1 та його дружини. Договір іпотеки укладений з порушеннями норм цивільного законодавства без урахування прав дитини, зареєстрованої в будинку; постанова про опис та арешт майна складена без попереднього отримання дозволу органу опіки і піклування, оскільки у вказаній квартирі проживає неповнолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватний виконавець не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки у межах виконавчого провадження № 61571304 про стягнення кредитної заборгованості за кредитом у той час, коли діяла постанова від 20 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 27601838 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. при виконанні виконавчого провадження
№ 61571304 незаконними та визнати незаконною і скасувати постанову приватного виконавця Безрукого О. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09 вересня 2021 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності доводів скарги щодо неможливості здійснювати відповідні дії у межах виконавчого провадження № 61571304 про стягнення кредитної заборгованості за кредитом у той час, коли діяла постанова від
20 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 27601838 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник з моменту набрання законної сили судовими рішеннями, які є обов`язковими до виконання, про звернення стягнення на будинковолодіння та стягнення кредитної заборгованості ніяких заходів на погашення заборгованості не вжив, доказів виконання остаточних судових рішень не надав. Положення статті 451 ЦПК України дають підстави для висновку, що для встановлення дій і рішення приватного виконавця неправомірними потрібно одночасно встановити порушення прав заявника та порушення приватним виконавцем закону. Під час розгляду скарги ОСОБА_1 суд жодної з двох обов`язкових умов не встановив.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2021 року та постановуІвано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що приватний виконавець не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки без відповідного рішення суду або виконавчого напису нотаріуса. Приватний виконавець без виділення частки боржника ОСОБА_1 в натурі у праві спільної сумісної власності майна подружжя - домоволодіння та земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1, не мав права складати постанову про опис та арешт усього спільного майна подружжя.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Галицького районного суду Івано-Франківської області.
15 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 08 червня 1996 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано 27 лютого 2008 року на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1 .
18 березня 2008 року між ПАТ "Промінвестбанк" і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 316, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 300 000,00 грн зі сплатою відсотків згідно з умовами договору та за графіком погашення кредиту.
На забезпечення кредитного договору від 18 березня 2008 року № 316 домоволодіння на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 передав в іпотеку ЗАТ "АК Промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ТОВ "Кредитні ініціативи", на підставі іпотечного договору від 20 березня 2008 року.
25 січня 2010 року у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору
від 18 березня 2008 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2010 року (справа № 2-204/2010) указаний позов задоволено.
У листопаді 2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 341/1976/15-ц).
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року позовні вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Стягнено
з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором у розмірі 483 579,41 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" відсотків та загальної суми заборгованості за кредитним договором від 18 березня
2008 року № 316 змінено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 165 065,15 грн відсотків станом на 01 жовтня 2015 року, а всього стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 437 765,15 грн заборгованості за кредитним договором. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 рокув частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за відсотками скасовано.
Позов ТОВ "Кредитні ініціативи" в цій частині задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 36 215,77 грн заборгованості за відсотками.
В іншій частині рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Змінено розподіл судових витрат.
09 вересня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. відкрито виконавче провадження
№ 61571304 на підставі виконавчого листа у справі № 341/1976/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 308 915,77 грн.
Постановою приватного виконавця Безрукого О. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09 вересня 2021 року № 61571304 описано та накладено арешт на будинковолодіння на АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Статтею 129-1 Конституції Українивизначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,