ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/758/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного навчального закладу "Уманський професійний ліцей" і заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Скрипка І. М.)
у справі № 925/758/21
за позовом Державного навчального закладу "Уманський професійний ліцей"
до Приватного підприємства "Іванна",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Уманська міська рада,
про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Красножон О. М., представник позивача - Щербак Л. І., представник відповідача - Петренко І. В., представник третьої особи-1 - Кравець А. О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державний навчальний заклад "Уманський професійний ліцей" (далі - позивач або Ліцей) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом (із урахування заяви про уточнення предмету позову від 06.08.2021) до Приватного підприємства "Іванна" (далі - відповідач або ПП "Іванна"), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08.07.2005, яким посвідчено право власності ПП "Іванна" на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області;
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35923071);
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35922490), одночасно припинивши право власності ПП "Іванна" на ці земельні ділянки.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП "Іванна" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22.02.2005, реєстр.№1-468, укладеного із Уманською міською радою (далі - Рада), фактично набуло право власності на частину земельної ділянки, яка згідно з державним актом від 30.06.1995 серії ЧР №23-82 перебуває у Ліцею на праві постійного користування, незважаючи на скасування Радою свого попереднього рішення щодо продажу цієї земельної ділянки та відсутність на це згоди законного володільця земельної ділянки - Ліцею, а також без відповідного дозволу Міністерства освіти та науки України (далі - третя особа-1, Міністерство) як органу, що здійснює контроль та управління спірною земельною ділянкою від імені держави.
3. За доводами позивача вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки в силу положень частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок і був спрямований на незаконне заволодіння державного майна (земельної ділянки державної форми власності), у зв`язку з чим позивач стверджує, що державний акт про право власності на землю серії від 08.07.2005 ЧР №034883 видано ПП "Іванна" незаконно за нікчемним правочином, а також в подальшому незаконно зареєстровано право власності на землю за відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 08.07.2005 серії ЧР № 034883, яким посвідчено право власності ПП "Іванна" на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
Припинено право власності ПП "Іванна" на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
Припинено право власності ПП "Іванна" на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
5. Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що передана Уманському ПТУ-9, правонаступником якого є Ліцей, земельна ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею серії від 30.06.1995 ЧР №23-82 належить до державної власності та перебуває у сфері управління Міністерства, а тому будь-які дії з розпорядження вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише за згодою Міністерства, якої на вилучення спірної земельної ділянки надано не було.
6. Виходячи із цього, договір купівлі-продажу землі від 22.02.2005, на підставі якого відповідачу видано державний акт про право власності на землю від 08.07.2005 серії ЧР №034883, укладено між Радою і відповідачем з порушенням норм законодавства, зокрема, статей 142, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 63 Закону України "Про освіту", і цей правочин був спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним та, відповідно, не породжує жодних правових наслідків.
7. Окрім того, суд зазначив, що відповідачу продано земельну ділянку площа якої більше ніж у 39 разів перевищує площу нерухомого майна відповідача, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно площею 15,5 кв.м. Водночас, доказів того, що станом на момент відчуження землі на ній знаходилося будь-яке інше нерухоме майно відповідача, зокрема, виробнича база площею 1440 кв.м, матеріали справи не містять.
8. Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог суд зазначив, що позов подано в межах загальної позовної давності, оскільки про своє порушене право позивач дізнався з рішення державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т. І. від 16.11.2020 №РВ-7101247062020, після того як позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, частини іншої земельної ділянки (ділянок) відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
10. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу землі від 22.02.2005 є нікчемним в силу положень статті 228 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням публічного порядку. Натомість вказаний договір носить характер оспорюваного, зокрема, як такий, що укладений за твердженнями Ліцею, за відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності на продаж спірної земельної ділянки.
11. Ураховуючи, що договір купівлі-продажу землі від 22.02.2005 у судовому порядку недійсним не визнавався та враховуючи презумпцію правомірності правочину є дійсним, а також враховуючи те, що відповідна вимога не заявлена позивачем під час розгляду спору, апеляційний господарський суд вказав на відсутність підстав встановлювати чи спростовувати обставини дійсності договору.
12. Також апеляційний господарський суд вказав, що рішення Ради від 08.07.2008 № 2.10-33/5 про відміну свого попереднього рішення не є підтвердженням незаконності рішення Ради від 22.12.2004 № 11-10/4 про продаж ПП "Іванна" спірної земельної ділянки та, як наслідок, нікчемності договору купівлі-продажу.
13. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний державний акт на право власності на землю видано відповідачу за наявності відповідної правової підстави, існування та правомірність якої позивачем не спростовані.
14. Окрім того, апеляційний господарський суд вказав, що позивачем не оспорена процедура відведення Радою відповідачу в користування земельної ділянки для виробничих потреб за рахунок землі ПТУ-9 та на підставі згоди землекористувача, а також надання відповідачу дозволу на будівництво нерухомого майна, що передувала укладенню договору купівлі-продажу землі від 22.02.2005, а тому дійшов висновку про те, що скасування державного акта від 08.07.2005 серії ЧР №034883, та, як наслідок, скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки з припиненням права власності відповідача на ці земельні ділянки, буде порушувати права ПП "Іванна" як власника об`єктів нерухомості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
15. Ліцей і заступника керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - прокурор) подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 і залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи Ліцею, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
16. У касаційній скарзі позивач зазначає, що спірна земельна ділянка закріплена на праві постійного користування за державним професійно-технічним навчальним закладом і не могла бути вилучена у позивача без згоди Міністерства. Спірна земельна ділянка, за твердженнями Ліцею, є державною власністю і Рада не мала повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою.
17. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України позивач посилається на застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 228 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 09.06.2021 у справі № 922/1141/20.
18. У частині обраного позивачем способу захисту про визнання незаконним та скасування державного акта скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11.
19. Також позивач зазначає, що відповідач як власник нерухомого майна, має право на земельну ділянку, на якій знаходить його майно (площею 15,5 кв.м), а також на частину землі, необхідну для використання майна, проте отримав у власність земельну ділянку яка у 39 разів перевищує площу його нерухомого майна.
Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
20. У касаційній скарзі прокурор також зазначає про відсутність у міської ради повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, а також на відсутність згоди Міністерства освіти і науки України на відчуження цієї земельної ділянки.
21. Прокурор посилається на правові позиції Верховного Суду щодо належного способу захисту у спорах пов`язаних із протиправним переходом у приватну власність об`єктів з обмеженою оборотоздатністю, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.
22. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України прокурор посилається на застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 228 ЦК України, а саме щодо укладення правочину, спрямованого на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної форми власності, у позаконкурентний спосіб, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.
23. Також прокурор посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо визнання недійсними нікчемних правочинів, викладені у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 21.11.2018 у справі №577/5321/17.
24. Прокурор також зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статей 120, 124, 134, 135 ЗК України, викладених у постановах від 04.12.2018 № 32/563, від 22.06.2022 у справі № 920/1222/19, від 08.02.2022 у справі № 922/957/21, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц, від 16.10.2019 № 592/5430/15-ц.
25. Окрім цього прокурор посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення ПП "Іванна" пропущеного строку на апеляційне оскарження. В цій частині скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі у справі № 823/849/17.
26. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України прокурор посилається на відсутність висновків Верховного Суду у питаннях:
26.1 застосування апеляційним судом положень частини 4 статті 84 ЗК України, щодо набуття права власності державою на земельну ділянку під державним навчальним закладом, якому остання виділена на праві постійного користування;
26.2 застосування положень статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо законодавчої заборони відчуження земельних ділянок закладів освіти;
26.3 застосування до спірних правовідносин положень Указу Президента України від 19.01.1999 № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільскогосподарського призначення" (далі - Указ від 19.01.1999 № 32/99), за умови, що відчужені земельні ділянки відносяться до об`єктів освіти та на них відсутнє майно відповідача, тому вказаний Указ, за твердженнями прокурора, не поширюється на даний спір.
Позиція інших учасників справи
27. Міністерство подало відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги Ліцею у повному обсязі. У відзиві третя особа-1 підтримує позовні вимоги та зазначає, що спірна земельна ділянка закріплена на праві постійного користування за Ліцеєм, а тому не могла бути вилучена без дозволу Міністерства.
28. Відповідач подав пояснення на касаційні скарги, які просив врахувати під час розгляду справи, в яких не погоджується з доводами касаційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
29. На підставі рішення виконкому Уманської міської Ради народних депутатів від 11.05.1995 №202 Уманському ПТУ-9 надано в постійне користування земельну ділянку, яка призначена для навчально-виробничих потреб, загальною площею 4,0792 га, в тому числі: ділянка №1 по вул. Енергетичній, 7, в м. Умані площею 3,0036 га; ділянка №2 по вул. Енергетичній, 9, в м. Умані площею 0,2907 га; ділянка №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га; ділянка №4 по провулку Стефановича (до перейменування - Свердлова), 11, в м. Умані площею 0,4562 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 30.06.1995 серії ЧР №23-82, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №33.
30. Суди встановили, що Ліцей є правонаступником Уманського ПТУ-9.
31. Згідно з пунктом 7.9. статуту Ліцею майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплені за професійним ліцеєм на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплено за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.
32. Матеріалами справи підтверджується, що 10.07.2002 директор ПТУ-9 Рибак В. О. звернувся до Ради з клопотанням №341 про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Урицького, 14 площею 0,1514 га ПП "Іванна" за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ-9.
33. Згідно з актом вибору та обстеження земельної ділянки від 13.03.2003 комісія, до складу якої також включений директор ПТУ-9 Рибак В. О., розглянувши клопотання ПП "Іванна", дійшла висновку, що земельна ділянка придатна для виробничих потреб по вул. Урицького, 14.
34. Згідно з рішенням (позачергової) сесії Ради XXIV скликання від 19.06.2003 №4-22/24 (протокол №22) вирішено затвердити проєкти відведення земельних ділянок, а також надати в оренду земельні ділянки, які використовуються для виробничих потреб ПП "Іванна" для обслуговування виробничої бази по вул. Урицького, 14 площею 1440 кв.м, в т.ч. 828 кв.м спільне користування з ПТУ-9, строком на п`ять років за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ-9, залишено в його користуванні 3,9352 га, на підставі згоди землекористувача.
35. Договорів оренди земельної ділянки (земельних ділянок) матеріали справи не містять.
36. Відповідач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 12.08.2004 за №437 надано дозвіл ПП "Іванна" на будівництво складу будівельних матеріалів та гаража на три бокси на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні по вул. Урицького, 14.
37. Виконавчий комітет Уманської міської ради видав ПП "Іванна" свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.10.2004 серія САА НОМЕР_1, відповідно до якого ПП "Іванна" зареєструвало за собою право власності на нежитлову будівлю, склад будівельних матеріалів, що знаходиться за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Урицького, 14. Загальна площа приміщень складає 15,5 кв.м.
38. У подальшому рішенням сесії Ради від 22.12.2004 №11-10/4 земельну ділянку площею 0,0612 га по вул. Грушевського, 14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані вирішено продати ПП "Іванна" на підставі затвердженого обласним управлінням земельних ресурсів технічного звіту про експертну оцінку даної земельної ділянки.
39. 22.02.2005 між Радою (продавець) і ПП "Іванна" (покупець) на підставі рішення Ради від 22.12.2004 №11-10/4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - Договір купівлі-продажу землі), реєстр. №1-468, посвідчений завідувачем Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В. І.
40. За умовами Договору купівлі-продажу землі відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 612 кв.м, яка знаходиться по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані.
41. На підставі Договору купівлі-продажу землі відповідачу Уманським міським управлінням земельних ресурсів видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0612 га по вулиці Урицького, 14 в м. Умані, кадастровий номер 7110800000:02:003:0282 (далі - спірна земельна ділянка), серії ЧР №034883 від 08.07.2005 (далі - Державний акт на право власності на землю).
42. 11.03.2008 прокурором внесено протест на рішення Ради від 22.12.2004 №11-10/4 про продаж землі, оскільки в площу земельної ділянки входила частина земельної ділянки, що належить Ліцеєві.
43. Рішенням сесії Ради від 08.07.2008 №2.10-33/5 на підставі внесеного протесту прокурора відмінено попереднє рішення Ради від 22.12.2004 №11-10/4 про продаж ПП "Іванна" ділянки площею 0,0612 га по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані.
44. У подальшому спірну земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП "Іванна" зареєструвало та згодом поділило на дві земельні ділянки: площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 та площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795. Обидві ці ділянки зареєстровані за ПП "Іванна" в Державному реєстрі речових прав 10.03.2020.
45. Позивач стверджує, що з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру відносно належної Ліцею земельної ділянки №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га, 03.11.2020 звернувся до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з відповідною заявою.
46. Однак, рішенням від 16.11.2020 №РВ-7101247062020 державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т. І. відмовила Ліцею у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, зокрема, із підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
47. У рішенні №РВ-7101247062020 від 16.11.2020 державним кадастровим реєстратором зазначено, що площа перетину ділянок позивача із ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 співпадає на 12,2733% та з ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795 площа співпадає на 6,3419%.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
48. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
49. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурором - з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо касаційної скарги позивача
50. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
51. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
52. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
53. У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає, зокрема, про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 09.06.2021 у справі № 922/1141/20, щодо питання застосування приписів статті 228 ЦК України у контексті доводів позивача про те, що Договір купівлі-продажу землі є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності усупереч прямій законодавчій забороні (порушує публічний порядок).
54. У справі № 923/466/17, на яку посилається скаржник, предметом розгляду були вимоги заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Херсонського державного університету до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області про визнання недійсним та скасування рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду", яким Херсонському державному університету припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га під розміщення Спортивно-оздоровчого табору "Буревісник", вилучено із земель державної власності та переведено до земель запасу Лазурненської селищної ради вказану земельну ділянку у зв`язку з ухваленням рішення Скадовського районного суду від 04.11.2014 у справі № 663/2845/14-ц про визнання недійсним рішення відповідача від 24.10.2006 № 106 та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Херсонському державному університету 14.11.2006.
55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 викладені висновки щодо існуючих спірних питань про належного позивача у спорі щодо вилучення земельної ділянки, на якій розташоване майно державного навчального закладу, а також щодо належності обраного способу захисту шляхом визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування без одночасного заявлення вимоги про скасування правовстановлюючих документів, виданих на підставі цього рішення, яке селищна рада прийняла з перевищенням повноважень.
56. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення місцевого суду у справі № 923/466/17 про задоволення позовних вимог, виходив із того, що на підставі рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, тому вимоги про визнання недійсним рішення селищної ради як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах. Оскільки оспорюване рішення Лазурненської селищної ради суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема статті 321 ЦК України, суд дійшов висновку, що воно в розумінні частини 1 статті 393 цього Кодексу порушує права держави в особі Міністерства освіти і науки України, Херсонського державного університету, якому належить право постійного користування земельною ділянко рекреаційного призначення, тому підлягає визнанню незаконним і скасуванню.
57. Таким чином, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 відсутні висновки щодо нікчемності правочинів щодо набуття права власності на землю, такий правочин взагалі не був предметом розгляду в наведеній справі. Натомість, у наведеній постанові викладено висновок щодо ефективності такого способу захисту, як пред`явлення особою, законний інтерес або право якої порушено, вимоги про визнання рішення ради, на підставі якого видані правовстановлюючі документи, недійсним, що вплине на законність таких документів та відновить порушені права для користувачів спірної земельної ділянки, якому, разом з тим, не відповідає позиція позивача у цій справі № 925/758/21, оскільки позивачем заявлені вимоги про визнання незаконним та касування державного акта з підстав нікчемності Договору купівлі-продажу землі, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, на які частково, за твердженням Ліцею, накладаються земельні ділянки, які перебувають у останнього на праві постійного користування.