ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/574/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Нечая О. В.
від 27 липня 2022 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданової С. О., Кропивної Л. В., Зубець Л. П.
від 14 листопада 2022 року
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси";
2) ОСОБА_2,
про визнання незаконним та скасування наказу,
за участю представників:
від позивача: Дячок І. О.
від відповідача: не з`явилися
від третьої особи-1: не з`явилися
від третьої особи-2: Жабський В. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4254/5 від 09 грудня 2020 року "Про задоволення скарги", яким була частково задоволена скарга ОСОБА_2 від 21 вересня 2020 року та скасовані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 14 вересня 2020 року № 1003279950047001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003279950048001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003279950049001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003279950050001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003271070051001067 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Дереберою Т. О. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" (ідентифікаційний код: 33960377).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ суперечить вимогам чинного законодавства, а саме:
- пункту 7 частини першої статті 4 та пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", частині першій статті 124 Конституції України, оскільки наказ був виданий за наявності між сторонами судового спору у справі № 911/2780/20, що фактично свідчить про втручання відповідача у повноваження суду;
- пункту 9 частини другої статті 129 та частині першій статті 129-1 Конституції України, оскільки наказ був виданий за наявності станом на дату його видачі постановленої Господарським судом Київської області ухвали від 24 вересня 2020 року у справі № 911/2780/20 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації здійснювати реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", що є порушенням обов`язковості судового рішення як основної засади судочинства;
- статті 15, частинам другій та третій статті 17 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 7 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки спірним наказом відповідач задовольнив скаргу особи ( ОСОБА_2 ) за відсутності у неї порушеного права;
- пунктам 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1150 від 24 грудня 2019 року), оскільки Міністерство юстиції України належним чином не повідомило зацікавлених осіб, зокрема і позивача, про розгляд скарги.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т. О. 14 вересня 2020 року вчинив ряд реєстраційних дій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", а саме такі реєстраційні дії:
- № 1003279950047001067 "Скасування реєстраційної дії" о 15:56:55,
- № 1003279950048001067 "Скасування реєстраційної дії" о 15:59:06,
- № 1003279950049001067 "Скасування реєстраційної дії" о 16:00:58,
- № 1003279950050001067 "Скасування реєстраційної дії" о 16:02:51, якими були скасовані попередні реєстраційні дії, а також реєстраційну дію
- № 1003279950051001067 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" о 16:26:48.
Внаслідок проведення зазначених реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 була виключена з числа учасників та бенефіціарних власників Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", були поновлені записи про учасників та бенефіціарних власників ОСОБА_4 із часткою 50%, ОСОБА_1 із часткою 25%, ОСОБА_5 із часткою 12,5% та ОСОБА_6 із часткою 12,5% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", а також був визначений розмір статутного капітала Товариства у попередньому розмірі - 33 200,00 грн; керівником Товариства визначено Турченка Є. Г.
21 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора, в якій просила:
- провести перевірку правомірності прийнятих державним реєстратором - приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу - Дереберою Т. О. рішень та вчинених нею зазначених вище реєстраційних дій,
- скасувати зазначені вище реєстраційні дії від 14 вересня 2020 року, проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Дереберою Т. О. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси",
- анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного округу Київської області Деребері Т. О. доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За результатами розгляду зазначеної скарги, Міністерство юстиції України видало наказ № 4254/5 від 09 грудня 2020 "Про задоволення скарги", яким скаргу ОСОБА_2 задовольнило частково та скасувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зазначені вище реєстраційні дії від 14 вересня 2020 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", вчинені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т. О., а у частині задоволення інших вимог ОСОБА_2 відмовило.
Підставою для прийняття Міністерством юстиції України зазначеного наказу стало те, що оскаржувані реєстраційні дії були проведені державним реєстратором за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, а саме: за відсутності документа, на підставі якого такі реєстраційні дії проводяться - судового рішення.
Крім того, під час розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дереберою Т. О. надавались пояснення, відповідно до яких остання повідомила, що оскаржувані реєстраційні дії нею не вчинялись, внаслідок чого приватний нотаріус звернулась до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення щодо незаконного заволодіння її ідентифікатором доступу до Єдиного державного реєстру, за допомогою якого невідомі особи провели оскаржувані реєстраційні дії.
Також суди встановили, що Господарський суд Київської області ухвалою від 24 вересня 2020 року у справі № 911/2780/20 вжив заходи забезпечення позову до його пред`явлення шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчинення реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", про його керівника (директора) та/або учасника (-ів).
З огляду на вжиття господарським судом у справі № 911/2780/20 зазначених заходів забезпечення позову Міністерство юстиції України у листі № 109/С-26765/33.1.2 від 04 січня 2021 року, адресованому ОСОБА_2, зазначило про неможливість виконання наказу № 4254/5 від 09 грудня 2020 року.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4254/5 від 09 грудня 2020 року "Про задоволення скарги".
3. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій по суті спору оскаржуваних рішення та постанови і мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 27 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року, відмовив у задоволенні позову.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог і відмовляючи у задоволенні позову виходили з того, що:
- позивач, як заінтересована особа був належним чином повідомлений відповідачем (Міністерством юстиції України) про розгляд скарги ОСОБА_2, оскільки відповідач на виконання вимог пункту 11 Порядку розмістив відповідне оголошення на своєму веб сайті, що за висновком судів, є належним і достатнім способом повідомленням заінтересованих осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, а інші передбачені пунктом 11 порядку способи повідомлення є додатковими, обов`язок виконання яких виникає у відповідача лише у разі наявності інформації про засоби зв`язку з такою особою. Проте, у спірних правовідносинах у відповідача такі відомості про позивача були відсутні, що виключає обов`язок відповідача повідомляти заінтересовану особу у додатковий спосіб;
- спірний наказ не суперечить пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки хоча правовідносини сторін за скаргою, поданою ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, та у справі № 911/2780/20 є пов`язаними, проте предмет та підстави спору у зазначений справі є іншими, ніж вимоги скарги ОСОБА_2, поданої до Міністерства юстиції України; вимоги про скасування реєстраційних дій від 14 вересня 2020 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", вчинені приватним нотаріусом Дереберою Т. О., які ОСОБА_2 заявила до Міністерства юстиції України, у справі № 911/2780/20 в якості позовних вимоги не заявлялися;
- спірний наказ в частині скасування реєстраційних дій був виданий відповідачем правомірно, спірні реєстраційні дії підлягали скасуванню на підставі оскаржуваного наказу, оскільки скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі проводиться на підставі судових рішень, а серед поданих приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного округу Київської області Деребері Т. О. документів було відсутнє відповідне судове рішення; станом на момент виникнення спірних правовідносин права ОСОБА_2 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" були порушені внаслідок незаконних дій приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного округу Київської області Деребери Т.О. та підлягали захисту відповідно до статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру ОСОБА_2 станом на момент розгляду її скарги та винесення спірного наказу була єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" з часткою у статутному капіталі товариства 100 %;
- видання відповідачем спірного наказу за наявності факту вжиття господарським судом у справі № 911/2780/20 заходів забезпечення позову не порушує прав позивача та вимоги чинного законодавства, оскільки відповідач у листі № 109/С-26765/33.1.2 від 04 січня 2021 року зазначив про неможливість виконання спірного наказу в силу пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до скасування відповідних заходів забезпечення позову.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27 липня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1, 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункти 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 910/8414/20, від 08 липня 2021 року у справі № 640/18150/19, від 17 січня 2019 року у справі № 826/1632/17, від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували такі норми права:
- статтю 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у логічному взаємозв`язку з положеннями статті 17 Цивільного кодексу України, яка визначає, можливість захисту саме права особи,
- пункт 4 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
При цьому, скаржник зазначив про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Третя особа-2 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги. За твердженням ОСОБА_2 доводи скаржника про те, що відповідач задовольнив скаргу неуповноваженої особи та спірний наказ суперечить статті 15, частинам другій та третій статті 17 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки станом на дату видання відповідачем спірного наказу постанови Північного апеляційного господарського суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2780/20 не існувало, судове провадження щодо скасування реєстраційних дій приватного нотаріуса Деребери Т. О. від 14 вересня 2020 року, яких стосувався спірний наказ, відсутнє. Також ОСОБА_2 послалася на те, що позивач був належним чином повідомлений відповідачем про розгляду скаргу у чіткій відповідності до пунктів 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, а висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм, на які посилається скаржник, є нерелевантними для цієї справи, оскільки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
Відповідач та третя особа-1 відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі та третьою особою-2 у відзиві на касаційну скаргу, дослідивши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 3 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 17 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Спірні правовідносини у цій справі з огляду на їх суть (предмет та підстави позову) та суб`єктний склад учасників справи є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на момент розгляду відповідачем скарги ОСОБА_2 та дату видачі спірного наказу) до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до частин першої - третьої та шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про
1) відмову в задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції; б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів; в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором; в1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини дев`ятої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 25 грудня 2015 року прийняв постанову № 1128, якою затвердив Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Згідно з пунктом 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (пункт 14 Порядку).
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації належить до виключних повноважень Мін`юста та його територіальних органів, за результатами якого приймається відповідне мотивоване рішення, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.
Слід також зазначити про те, що зазначені норми законодавства стосуються позасудового способу захисту та передбачають об`єктом захисту є саме порушене право. Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в порядку статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Міністерства юстиції України, його територіальних органів за захистом порушеного права може звернутися кожна особа, чиї права були порушені внаслідок вчинених суб`єктом державної реєстрації дій, бездіяльності або прийнятих рішень.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішення та постанови суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновку про те, що станом на дату звернення ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України зі скаргою в порядку статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та станом на дату видачі відповідачем спірного наказу права ОСОБА_2 були порушені незаконними реєстраційними діями приватного нотаріуса Деребери Т. О. від 14 вересня 2020 року.
Досліджуючи обставини наявності у ОСОБА_2 станом на дату звернення до Міністерства юстиції України та на дату видачі відповідачем спірного наказу порушеного права, суди попередніх інстанцій врахували встановлені судом в іншій справи обставини того, що 10 вересня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси", а 12 вересня 2020 року на виконання цього договору між його сторонами був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі цього товариства, на підставі якого 12 вересня 2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. до Єдиного державного реєстру був внесений запис за № 1003271070046001067 про ОСОБА_2 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси".
Крім того, суди врахували те, що станом на дату звернення до Міністерства юстиції України та на дату видачі відповідачем спірного наказу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були наявні відомості про ОСОБА_2 як єдиного учасника та кінцевого бенефіціарного власника, якому належала частка у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси".
Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що визначає статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.