ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/317/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" (далі - ТОВ "Терравіта Кемікал", позивач, скаржник) - не з`явився,
відповідача - Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція, відповідач) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Терравіта Кемікал"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 (суддя - Нешик О.С.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - суддя Миханюк М.В., судді: Коломис В.В., Саврій В.А.)
у справі №902/317/22
за позовом ТОВ "Терравіта Кемікал"
до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції
про стягнення заборгованості.
ВСТУП
Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості згідно з Фінансовою аграрною розпискою та наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих на основну суму заборгованості штрафу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Терравіта Кемікал" звернулось до суду з позовом про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції 4 540 575,25 грн - основного боргу, 416 862,47 грн - пені, 1 362 172,58 грн - штрафу, 1 339 035,62 грн - 36 % річних, 914 085,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
1.1.1. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань відповідно до Фінансової аграрної розписки, наданій в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит.
1.2. Крім того, позивач подав до суду заяву "про збільшення та зменшення розміру позовних вимог", згідно з якою ТОВ "Терравіта Кемікал" просило пройняти до розгляду вимоги, якими збільшено розмір процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; а також просив зменшити заявлений розмір пені.
1.2.1. Зазначена заява мотивована тим, що з моменту подання позовної заяви відповідачем грошові зобов`язання в частині основної заборгованості не виконано, а тому позивач збільшив заявлений розмір річних на 434 402,86 грн, інфляційних втрат - на 457 998,80 грн. При цьому позивач зменшив заявлений розмір пені на 54 735,78 грн, мотивуючи це тим, що при зверненні з позовом ним здійснено нарахування з перевищенням строку, визначеного статтею 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою суду від 25.08.2022 заяву позивача "про збільшення та зменшення розміру позовних вимог" прийнято до розгляду та вирішено подальший розгляд справи №902/317/22 здійснювати з урахуванням позовних вимог, що у ній викладені.
2.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" 4 540 575,25 грн основного боргу; 136 217,26 грн штрафу; 41 686,21 грн пені; 133 903,56 грн 36% річних; 903 273,86 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. У задоволенні позову в частині стягнення 1 225 955,32 грн штрафу; 375 176,26 грн пені; 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - відмовлено.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 в оскарженій частині залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Терравіта Кемікал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №902/317/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Терравіта Кемікал" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
4.1.1. А саме:
1) висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладені у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, - в контексті порядку обчислення інфляційних втрат за неповний місяць прострочення;
2) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, - в контексті оцінки обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, на предмет їх винятковості;
3) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №927/704/19 та від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, - в контексті покладення на особу, що заявляє клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, обов`язку доведення обставин, що можуть бути підставою для задоволення такого клопотання, та подання доказів такою особою;
4) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 74 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, - в контексті покладення обов`язку обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, на сторону, до якої застосовується санкція;
5) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 28.07.2022 у справі №332/4439/19, - в контексті того, що суму основного боргу слід вважати збитками при оцінці співвідношення розміру заборгованості та розміру штрафних санкцій при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій;
6) висновок щодо застосування статті 625 та статті 551 ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, - в контексті уточнення критеріїв та тих виключних обставин, за яких може бути застосоване право суду зменшити відсотки річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;
7) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, - в контексті дотримання судом при реалізації дискреційних повноважень балансу інтересів сторін та недопустимості фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав;
8) висновок щодо застосування статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладений у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №914/2/19, - в контексті дотримання принципу змагальності та права сторони бути почутою як одного з ключових принципів процесуальної справедливості.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція відзив до Суду не подавала.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ "Інвестагро-Україна" та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією 15.04.2021 укладено Фінансову агарну розписку, справжність підписів уповноважених представників на якій посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., та зареєстровано в реєстрі за №582, а також внесено до Реєстру аграрних розписок за номером 6748 (далі також - Аграрна розписка).
6.2. Аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання ним зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит 2021 №001-УЛ від 14.04.2021, відповідно до якого кредитор зобов`язався передати (поставити) партіями у власність боржнику продукцію виробничо-технічного призначення для вирощування сільськогосподарської продукції, а Боржник зобов`язується оплатити отриманий товар (пункт 1 Аграрної розписки).
6.2.1. Відповідно до пунктів 2, 3 Аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4 540 575,25 грн не пізніше 15.10.2021.
6.2.2. Згідно з пунктом 5 Аграрної розписки боржник в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією Аграрною розпискою, передав в заставу Кредитору наступне майно:
- майбутній врожай Соняшника врожаю 2021 року з земельної ділянки, що зазначена нижче. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650,6704 тонн (далі також - Предмет застави), що буде вирощена на земельній ділянці, розташованій (за даними ДЗК) на території Люлинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 325,3352 га з кадастровим номером 0521684400:03:000:0001, що знаходиться у постійному користуванні Боржника на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 019539, виданого Калинівською РДА Вінницької області 29.09.2010, дата державної реєстрації іншого речового права 12.06.2018, номер: 26671219.
6.2.3. Відповідно до пункту 11 Аграрної розписки, кредитор має право в будь-який час та на будь-яких умовах передати права за Аграрною розпискою іншій особі шляхом вчинення передавального напису "Відступлено". Зміна Боржника за Аграрною розпискою не передбачена.
6.2.4. Пунктом 12 Аграрної розписки сторонами погоджено, що Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання.
6.2.5. Відповідно до пункту 15 Аграрної розписки: у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником своїх зобов`язань за Аграрною розпискою, Кредитор має право звернути стягнення на Предмет застави. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить законодавству України за вибором Кредитора та на його розсуд, включаючи, але не обмежуючись правом передачі права власності на Предмет застави в рахунок погашення платіжних зобов`язань Боржника з метою подальшої реалізації.
6.2.6. Згідно з умовами пункту 17 Аграрної розписки у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених у пункті 3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника:
- пеню від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним;
- штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми, зазначеної в пункті 2 даної Аграрної розписки;
- штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від суми, зазначеної в пункті 2 даної Аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів;
- 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
6.2.7. У разі порушення Боржником зобов`язань за Аграрною розпискою нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення з Боржника прострочених грошових сум за Аграрною розпискою.
6.2.8. Відсутність або недостатність Предмету застави для задоволення вимог Кредитора не призводить до припинення зобов`язань і обов`язків Боржника за Аграрною розпискою. Боржник відповідає перед Кредитором не тільки Предметом застави, а й усім своїм майном і коштами в порядку, встановленому чинним законодавством.
6.2.9. Позовна давність до вимог Кредитора про стягнення штрафів за Аграрною розпискою встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
6.3. Права кредитора щодо безумовного грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 4 540 575,25 грн згідно з Аграрною розпискою 10.06.2021 відступлені на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" за актом примання-передачі прав кредитора за Фінансовою аграрною розпискою, про що на Аграрній розписці зроблено відповідну відмітку, в зв`язку з чим зміни внесено до реєстру аграрних розписок.
6.4. ТОВ "Терравіта Кемікал" 14.06.2021 направило на адресу Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції повідомлення від 14.06.2021 №01/14-06/21 про зміну кредитора за Аграрною розпискою, яким доведено до відома відповідача про факт відступлення прав кредитора згідно з Аграрною розпискою та реквізити банківського рахунку нового кредитора, на які має бути перерахована сума коштів згідно з Аграрною розпискою.
6.5. ТОВ "Терравіта Кемікал" 05.10.2021 повторно направило на адресу відповідача повідомлення від 04.10.2021 №01/04-10/21 про зміну кредитора згідно з Аграрною розпискою.
6.6. ТОВ "Терравіта Кемікал" 21.10.2021 надіслало на адресу Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання від 20.10.2021 №601 відповідно до Аграрної розписки, у якому висловлено вимогу невідкладно сплатити заборгованість.
6.7. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. 02.12.2021 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №579, про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" на підставі аграрної розписки зобов`язань за Аграрною розпискою у сумі 4 540 575,25 грн.
6.8. Відповідачем долучено до матеріалів справи довідки, часткові наряди, акти приймання-передачі, з яких слідує, що відповідач передав до Збройних сил України два автомобілі та автомобільний причеп.
6.9. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:
- боржник (відповідач) вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем згідно з Аграрною розпискою підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані;
- суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу з мотивів вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" на підставі Фінансової аграрної розписки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення до виконання такого виконавчого напису. При цьому судом враховано, що примусове виконання виконавчих написів нотаріусів неможливе протягом дії воєнного стану згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" №2455-IX від 27.07.2022; а також враховано, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту;
- суд також відхилив доводи відповідача про передачу позивачу від кредитора тільки права на стягнення основної суми боргу з огляду на те, що за змістом акта приймання-передачі прав кредитора згідно з Аграрною розпискою від 10.06.2021: ТОВ "Терравіта Кемікал" "прийняло права кредитора за аграрною розпискою", при цьому зазначений правочин не містить застережень щодо частини переданих прав позивачу, в зв`язку з чим суд вважає, що новому кредитору перейшов весь обсяг прав за цією розпискою, в тому числі і ті, що передбачені пунктом 17 Аграрної розписки (право на стягнення пені, штрафу, 36% річних, інфляційних втрат), що не суперечить положенням Закону України "Про аграрні розписки" та відповідає пункту 11 Аграрної розписки;
- розглянувши вимогу про стягнення 30% штрафу згідно з Аграрною розпискою, суд дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання на понад 30 календарних днів (будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано), відтак заявлений позивачем розмір штрафу у розмірі 1 362 172,58 грн (4 540 575,25 х 30%) є правомірним та обґрунтованим;
- розглянувши вимогу про стягнення пені, нарахованої в сумі 416 862,47 грн за період з 16.10.2021 по 13.04.2022, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах шестимісячного строку щодо стягнення суми пені з відповідача;
- розглянувши вимогу стосовно стягнення 36% річних у сумі 1 339 035,62 грн за період з 16.10.2021 по 11.08.2022, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань, дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 36% річних;
- перевіривши вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з 16.10.2021 по 31.07.2022 в розмірі 914 085,87, суд, врахувавши висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, та, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, дійшов висновку про правомірність нарахування 903 273,86 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. При цьому у задоволенні вимог щодо стягнення 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, відмовлено, оскільки прострочення за жовтень 2021 року складало неповний місяць, а відтак інфляційна складова боргу не враховується;
- розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих до стягнення штрафу, пені, 36% річних на 99%, суд, враховувавши висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно з якими суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника; дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних, при цьому, взявши до уваги такі обставини:
§ відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з російською федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, а також може стати причиною заборгованості з виплати заробітної плати працюючим, яких в Уладово - Люлинецькій дослідно - селекційній станції - 103 працівники;
§ інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;
§ позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем згідно з Аграрною розпискою. При цьому долучені до матеріалів справи копії контракту від 31.08.2021 №23-22FAP-TVC, додаткової угоди до нього, СМR, інвойсу та митної декларації судом не беруться до уваги, оскільки не є належними та достовірними доказами на підтвердження наявності заборгованості перед інших контрагентом, а є документами про здійснення господарських операцій між позивачем та іншою особою (товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях, та документами, які супроводжують вантаж, що відправляється за кордон);
§ загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача;
§ правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання не повинен перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних на 90%.
6.10. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, керувався, зокрема таким:
- ТОВ "Терравіта Кемікал" оскаржувало до суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;
- здійснивши перевірку правильності перерахування заявленої суми інфляційних втрат судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним у розмірі 903 273,86 грн. Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо нарахування інфляційних втрат є лише власною позицією скаржника;
- щодо зменшення судом першої інстанції нарахованих до стягнення штрафу, пені, 36% річних на 90%, судова колегія дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №902/317/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В.П.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі №902/317/22 за касаційною скаргою ТОВ "Терравіта Кемікал" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. ТОВ "Терравіта Кемікал" 01.03.2023 подало на електронну адресу Касаційного господарського суду клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності позивача та його представника, яке підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 01.03.2023. Підпис КУЕП підтверджено та перевірено протоколом створення та перевірки КУЕП від 01.03.2023.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Так, предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №902/317/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
8.5.1. В іншій частині рішення суду, а саме щодо обґрунтованості/необґрунтованості часткового задоволення позовних вимог, жодною із сторін не оскаржується, а відтак, Судом в цій частині не переглядається.
8.6. Скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 28.07.2022 у справі №332/4439/19, від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, від 25.08.2022 у справі №914/2/19.
8.7. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.10.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.11. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Так, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (на яку посилається скаржник), де предметом спору було стягнення коштів, Верховний Суд вказав, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
8.13. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (на яку посилається скаржник), де предметом касаційного оскарження була постанова апеляційного суду, зокрема в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 70 078, 08 грн. інфляційних втрат за період з 15.12.2018 по 30.01.2019, Верховний Суд дійшов таких висновків:
" 25. На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.