ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа №820/4423/18
адміністративне провадження № К/9901/16140/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакс Компані" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: Мельнікова Л.В., Бенедик А.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакс Компані" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакс Компані" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Дакс Компані") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (якого Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2017 №0003451402.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем положень Податкового кодексу України в частині процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також не зазначенням в акті перевірки на підставі яких документів чи інших матеріалів був зроблений висновок про недотримання Товариством вимог законодавства. Посилався на наявність щодо усіх господарських операцій первинних документів, які у повній мірі підтверджують їх реальне виконання.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.10.2018 позов задовольнив, мотивуючи його тим, що правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались у межах укладених договорів підряду та матеріали справи містять первинні документи, які свідчать про їх фактичне виконання сторонами. Водночас, доводи Товариства про незаконність проведення перевірки суд відхилив, зазначивши, що платник податків мав право не допускати посадових осіб контролюючого органу до виїзної перевірки, однак, оскільки допуск відбувся, то така обставина нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених відповідачем.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.05.2019 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив відмовити у задоволенні позову.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що первинні документи, подані позивачем до суду першої інстанції, не були надані контролюючому органу під час перевірки. Також суд врахував, що учасник ТОВ "Дакс Компані" повідомив контролюючому органу про неможливість проведення інвентаризації. Крім того, позивач не довів можливості залучення ним матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або у іншій не забороненій законом формі у період вчинення господарської діяльності за період, що перевірявся.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неповне встановлення обставин справи, необ`єктивний і необґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених як в позовній заяві, так і у відзиві на апеляційну скаргу, внаслідок чого прийнято незаконне рішення.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
Відповідач у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції - обґрунтованим.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Холодногірського районного суду м. Харкова у справі №642/3381/17 (провадження 1-кс/642/1188/17) відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дакс Компані" з питань правильності та законності відрахування і сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 01.07.2017.
За результатами перевірки відповідач склав акт від 23.10.2017 №16237/20-40-14-02-08/39326152, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи пункту 184.7 статті 184, пунктів 189.1, 189.9 статті 189, пунктів 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 2832309,00 грн., у тому числі за травень 2017 року на суму 563 грн., за червень 2017 року на суму 2831746,00 грн.
Підставою для таких висновків слугувала обставина неможливості проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів ТОВ "Дакс Компані", а також відсутність доказів реалізації/ліквідації оборотних/необоротних активів. Крім того, відповідач встановив допущення Товариством помилки при заповненні додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року шляхом задвоєння суми обсягу постачання та суми податку на додану вартість при врахуванні податкової накладної, отриманої від ПП "Будпрокат", що призвело до завищення податкового кредиту на 563 грн.
Надалі податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.06.2016 №0003451402 від 20.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2832309,00 грн. та нараховано штрафні санкцій в розмірі 708077,25 грн.
Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
За приписами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням (пункт 189.9 статті 189 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
За приписами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).
Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Дакс Компані" є організація будівництва будівель (КВЕД 41.10).
За період з 01.01.2017 по 01.07.2017 позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 616679 грн.
Податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2017 року №90246555524 від 20.02.2017, поданою Товариством, зазначено обсяг постачання по податковій накладній №101 від 31.01.2017, виписаній на підтвердження взаємовідносин з ПП "Будпрокат", у розмірі 5625 грн замість 2813 грн та зазначено 1125 грн податкового кредиту замість 563 грн., внаслідок чого завищено податковий кредит на 563 грн.
Крім того, за період з 01.01.2017 по 01.07.2017 позивачем задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 771833 грн, які виникли на підставі надання робіт із монтажу технологічного обладнання.
У періоді, що перевірявся, ТОВ "Дакс Компані" мало господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ "Зварювальний мир", ТОВ "В.Т.С." (постачальники), ТОВ "Спецкран" (орендодавець), ТОВ "Агростолиця", Фермерським господарством "Альянс", ТОВ "ЕЛІТ-ОІЛ", ПрАТ "Агропромислова Компанія", ФГ "Скиф", ПСГП "Явір", ПАФ "Грант", ПрАТ "САД", ФГ "Терра 2", Фермерське господарство "Строгого Олександра Федоровича", ТОВ "Етнопродукт", ТОВ "Будцентр ЛТД", ТОВ "Зоря", ТОВ "Красногірський олійний завод", Ланівська МТС, ТДВ "УКРОЛІЯПРОДУКТ" (замовники за договорами підряду).