ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/5296/19
касаційне провадження № К/9901/9200/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року (головуючий суддя - Каракашьян С.К.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді: Шурко О.І., Кузьменко В.В.)
у справі № 640/5296/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2017 року № 0001742200 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1984896,16 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 992448,08 грн, а також від 09 березня 2017 року № 0001762200 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 1786407,00 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 30 серпня 2019 року позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері господарських операцій із придбання позивачем соняшника, урожаю 2014 року українського походження та урожаю 2015 року українського походження, в Селянського фермерського господарства "Зінковський Леонід Петрович".
Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.
30 жовтня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АТ Каргілл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 30 листопада 2016 року № 2035/28-10-14-01/20010397.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання соняшника, урожаю 2014 року українського походження та урожаю 2015 року українського походження, в Селянського фермерського господарства "Зінковський Леонід Петрович" з огляду на безтоварний характер здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: відсутність реального (законного) джерела походження сільськогосподарських культур (насіння соняшника) в кількості 1425,56 тон у Селянського фермерського господарства "Зінковський Леонід Петрович", які в подальшому відповідно до первинної документації реалізовано платнику; невідповідність обсягів реалізованої продукції (насіння соняшника) реальним посівним площам Селянського фермерського господарства "Зінковський Леонід Петрович"; відсутність документів, які б підтверджували якість поставленого контрагентом товару.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09 березня 2017 року № 0001742200, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1984896,16 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 992448,08 грн; від 09 березня 2017 року № 0001762200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 1786407,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій та господарський характер понесених за ними витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про безтоварний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях. Крім того, суди врахували постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі № П/811/877/16, що набрала законної сили 19 квітня 2017 року, якою підтверджено реальність господарських операцій між Селянським фермерським господарством "Зінковський Леонід Петрович" та ТОВ "АТ Каргілл" в охоплений перевіркою період, встановлено наявність необхідних активів та основних засобів у контрагента для здійснення реалізації соняшника в здекларованих обсягах, підтверджено факт реалізації постачальником позивача виключно власно вирощеної продукції, а також факт зберігання ним соняшника на складах у відповідній кількості.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.