ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 160/17911/21
адміністративне провадження № К/990/20105/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (головуючий суддя - Бондар М.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді: Чепурнов Д.В., Іванов С.М.)
у справі №160/17911/21
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про визнання протиправною бездіяльність.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача під час перевірки, розгляду та надання відповіді на звернення від 03 червня 2020 року, а саме:
- непроведення вчасної перевірки звернення від 03 червня 2020 року, що суперечить вимогам статті 19 Закону України "Про звернення громадян";
- непроведення розгляду звернення від 03 червня 2020 року в межах термінів передбачених статтею 20 Закону України "Про звернення громадян";
- невиконанні вимог статті 40 Конституції України в частині зобов`язання розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
2. Зазначав про те, що відповідь на своє звернення від 03 червня 2020 року отримав через 1 рік і 2 місяці, у той же час Законом України "Про звернення громадян" встановлено максимальний строк розгляду 45 днів.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, позов задоволено.
4. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у якій вказував на неналежний розгляд його електронного звернення до Прем`єр-Міністра України від 14 травня 2020 року, яке "внаслідок незрозумілих маніпуляцій було розглянуте фігурантом звернення", тобто особою, дії чи рішення якої оскаржувалися, чим порушено вимоги статті 7 Закону України "Про звернення громадян".
7. Заява була зареєстрована за № М-8677.3/20 від 03 червня 2020 року.
8. Листом від 06 серпня 2021 року № 22842.4/М-8677.3/20/44 Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надано відповідь, відповідно до якої за отриманою від Львівської ОДА інформацією скарга від 14 травня 2020 року була отримана Львівським обласним контактним центром (вх. № 31-ЗВГ-54-М-3651/20 від 15 травня 2020 року) від Урядового контактного центру та передана на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації. Передача скарги на розгляд заступника директора Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА Василишина М.І., дії/рішення якого оскаржувалися у скарзі, була здійснена Центром відповідно до Порядку розгляду звернень що надходять на "Гарячу лінію області", без резолюції керівництва Львівської ОДА в автоматичному режимі. Внаслідок викладеного не вдалося можливим встановити посадову особу Львівської ОДА, яка в порушення вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян" передала скаргу від 14 травня 2020 року на розгляд Василишина М.І. для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Про це було повідомлено заявника листом Секретаріату Уповноваженого від 15 грудня 2021 року №10487.4/М-8677.3/20/44.
Разом з тим, з метою поновлення прав заявника Секретаріатом на адресу Адміністрації було скеровано лист від 15 грудня 2021 року №10507.4/М-8677.3/20/44 з вимогою повторно розглянути скаргу від 14 травня 2020 року із врахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян".
Листом Секретаріату від 19 квітня 2021 року №10507.4/М-8677.3/20/01 направлено повторний лист до Адміністрації щодо повідомлення про результати розгляду скарги від 14 травня 2020 року.
За інформацією, отриманою від Львівської обласної державної адміністрації, скаргу від 14 травня 2020 року повторно розглянуто та надано відповідь листом від 06 серпня 2021 року №ЗГВ-ВИХ-1717/0/21 за підписом першого заступника голови Львівської обласної держаної адміністрації Андрія Годика.
З огляду на те, що керівництвом Львівської обласної державної адміністрації повторно розглянуто скаргу від 14 травня 2020 року, а мета парламентського контролю досягнута, зокрема, поновлено право на розгляд скарги відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про звернення громадян", відсутні правові підстави для вжиття додаткових заходів реагування за заявою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 03 червня 2020 року.
9. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого нерозгляду його заяви, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється строк розгляду звернень не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
11. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини листом від 06 серпня 2021 року повідомив про результати розгляду звернення позивача від 03 червня 2020 року, отже порушив право на своєчасний розгляд звернення.
12. Суд враховував правову позицію Верховного Суду, викладену у справах №826/13000/18 та №826/13400/16-а.
13. Суд апеляційної інстанції зазначав про те, що враховуючи дату звернення позивача до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою щодо неналежного розгляду його звернення посадовими особами Львівської обласної державної адміністрації - 03 червня 2020 року та дату розгляду зазначеного звернення Уповноваженим - 06 серпня 2021 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідачем порушено право позивача на своєчасний розгляд його звернення.
14. Враховуючи те, що спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які б відрізнялись від визначених у Законі України "Про звернення громадян", положення статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" законодавством не визначено, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що розгляд звернення позивача у будь-які інші строки ніж ті, що визначені цими Законами є порушенням "fair procedure" (справедливої процедури). Такий висновок зроблено на підставі постанов Верховного Суду у справах № 826/13400/16-а та № 819/1566/16.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Відповідач у обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення застосовано статтю 20 Закону України "Про звернення громадян" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року (справа № 160/11446/21). Так, Верховний Суд у цій справі прийшов до висновку, що враховуючи повноваження, якими наділений Уповноважений у взаємозв`язку з приписами Закону України "Про звернення громадян", одне з визначених у статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" рішень при розгляді звернення повинно бути прийнято в межах строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".
16. Що є стосується строків проведення відкритого провадження, то цей строк ані Законом України "Про звернення громадян", ані Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не визначено.
17. Відповідач дотримався вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян" відкривши у місячний строк з моменту отримання звернення позивача від 03 червня 2020 року провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина. Відповідь на звернення позивача від 03 червня 2020 року відповідачем було надано 26 червня 2020 року листом № 17790.4/М-8677.3/20/30.2, тоді як суд апеляційної інстанції помилково зазначив дату надання відповіді 06 серпня 2021 року.
18. Проте листом від 06 серпня 2021 року № 22842.4/М-8677.3/20/44 позивачу було надано додаткову відповідь за результатами його звернення від 03 червня 2020 року в рамках проведення відкритого провадження про порушення прав і свобод людини і громадянина, строк проведення якого ані Законом України "Про звернення громадян", ані Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не визначено.
19. Також вказував на те, що судами першої та апеляційної інстанцій крім неправильного тлумачення положень Законів України "Про звернення громадян" та "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", також не враховано і висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/327/20, відповідно до якого зі змісту пункту 4 частини другої статті 245 КАС України випливає, що суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов`язавши його виправити оскаржувані порушення. Визнавши протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо недотримання строку розгляду звернення громадянина, суд не відновить порушеного, на думку позивача, права на звернення до органу державної влади, оскільки відповідь на це звернення вже ним отримана.
20. ОСОБА_1 отримав відповідь на своє звернення від 03 червня 2020 року, а тому висновок судів про протиправну бездіяльність відповідача є помилковим.
21. Складання протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень відповідача, який на власний розсуд визначає наявність підстав для вжиття такого заходу без узгодження з будь-ким.
22. Також скаржник зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи. Відповідач наділений повноваженнями здійснювати парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, також захищати права кожного на території України. Правильне тлумачення строків вчинення Уповноваженим дій за зверненнями громадян щодо порушення прав і свобод людини і громадянина та послідовності вжиття заходів для поновлення порушених прав заявників є ключовим для ефективного виконання відповідачем своїх функцій.
23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.
24. Вказував на те, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який би виправдовував його протиправну бездіяльність та протиправні тлумачення норм права, які ґрунтуються на бажанні досягнути необмеженої влади та ігнорувати норми Законів та Конституції України.
25. У постанові Верховного Суду у справі № 160/11446/21, на думку позивача, вказано, що складання відповідачем завідомо незаконних адміністративних матеріалів ніби виправдовує його протиправну бездіяльність в частині недотримання строків розгляду звернення.
26. Обґрунтовану відповідь на своє звернення від 03 червня 2020 року він отримав через 1 рік та 2 місяці, що прямо суперечить статті 40 Конституції України, статтям 19 та 20 Закону України "Про звернення громадян".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
28. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та за обставин, наведених у підпункті "а"-"в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.