ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 620/10942/21
адміністративне провадження № К/990/28648/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року, постановлену у складі судді Кузьменка В.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (доповідач), Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, в якому просив:
1.1. визнати протиправною відмову Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в проведенні відносно позивача розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04 січня 2011 року на підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360;
1.2. зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону провести відносно позивача розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04.01.2011 на підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360, та надати Позивачу довідку за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, про отримання ним травми під час виконання обов`язків військової служби.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративну справу № 620/10942/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №620/10942/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.
3.1. Визначено, що справу буде розглядати суддя Кузьменко В.А. в порядку спрощеного позовного провадження.
3.2. Призначено справу до судового розгляду на 13 грудня 2021 року.
4. В судовому засіданні 13 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва заслухав пояснення учасників справи та свідка, вирішив продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
5. Розглядаючи справу в спрощеному провадженні суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим ухвалою від 21 грудня 2021 року залишив позовну заяву без руху та встановив десятиденний строк з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
6. Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки нещасний випадок стався 04 січня 2011 року, а представник позивача звернувся із запитом про проведення службового розслідування лише 14 липня 2021 року. Однак, згідно Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 ОСОБА_1 повинен був негайно сповістити безпосереднього керівника про нещасний випадок, що стався 04 січня 2011 року, подавши рапорт (заяву) для забезпечення можливості проведення службового розслідування нещасного випадку та встановлення причин і обставин отримання травми. Таким чином, суд зробив висновок, що спірні події мали місце ще у січні 2011 року.
7. На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою.
8. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 11 серпня 2022 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії залишив без розгляду у відповідності до вимог статті 123 КАС України.
9. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
11. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та поновити позивачу пропущений строк на звернення до суду у справі №620/109432/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не врахував ту обставину, що після отримання травмування позивач проходив лікування в Чернігівському військовому госпіталі (військова частина НОМЕР_1 ) в період з 06.01.2011 по 14.01.2011, а 14.01.2011 начальником медичної частини вказаного військового госпіталю відповідно до положень Інструкції до Військової прокуратури Центрального регіону України (далі- ВП ЦРУ) було направлено запит про надання довідки про обставини травмування позивача, який надійшов до Військової прокуратури Центрального регіону України (ВП ЦРУ) 19.01.2011 та був зареєстрований у діловодстві за вх. № 333. Згідно резолюції військового прокурора ВП ЦРУ М.Голомши від 19.01.2011 опрацювання запиту було доручено його заступнику полковнику юстиції ОСОБА_4, який в свою чергу доручив його виконання начальнику відділу ВП ЦРУ підполковнику юстиції ОСОБА_3 . Однак зазначене доручення з невідомих причин залишилося не виконаним.
12.1. Таким чином, скаржник зазначив, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини виникли 04.01.2011, проте суд не звернув належної уваги на ту обставину, що про порушення своїх прав, а саме права на отримання довідки про травмування, яка надає право на реалізацію положень ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо отримання одноразової грошової допомоги, позивач дізнався з листа ВП ЦРУ від 23.10.2019 № 11-723вих-19, яким відмовлено позивачу у видачі зазначеної довідки. В подальшому, позивач оскаржив зазначену відмову в судовому порядку, за результатами розгляду були прийняті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 640/24943/19, а також постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 640/24943/19. При цьому, в рішенні апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту позовних вимог та заяви позивача від 30.09.2019 вбачається, що позивач просить надати йому вже існуючий, на його думку, документ - довідку про причини та обставини травми, а не звертається з заявою-повідомленням про нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командування ВП ЦРУ з обґрунтуванням причин такого звернення у строк понад вісім років з дня травмування, або з заявою про ініціювання проведення розслідування нещасного випадку (травмування) за фактом подій, що відбулися 04 січня 2011 року - у випадку, якщо про нещасний випадок було повідомлено у порядку, визначеному Інструкцією, але розслідування не проводилось, відповідний акт про нещасний випадок та довідка не складались.
12.2. Позивач звертає увагу, що факт належного повідомлення відповідно до п. 2.1 Інструкції (як очевидця) Чернігівським військовим госпіталем ВП ЦРУ про нещасний випадок з позивачем, який трапився 04.01.2011, підтверджено долученими до позову доказами, проте ВП ЦРУ в 2011 році не було вжито передбачених законодавством заходів щодо проведення розслідування та складання відповідної довідки про травмування позивача.
12.3. Позивач також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях не правильно витлумачили положення п. 2.1 Інструкції, оскільки звернення медичного закладу (як очевидця), де перебував позивач на лікуванні до ВП ЦРУ щодо надання довідки про обставини травмування позивача, є необхідною та достатньою підставою для призначення службового розслідування відповідно до положень Інструкції, і не потребували додаткового рапорту позивача. Тому помилковим є висновок судів обох інстанцій, що ОСОБА_1 повинен був подати рапорт для проведення службового розслідування, оскільки цей факт керівництву ВП ЦРУ уже був відомий від медичного закладу і вже було відповідне доручення підлеглим від керівника ВП ЦРУ.
12.4. Також скаржник звертає увагу, що помилковими є висновки суду, що він був обізнаний з порушенням свої прав станом на січень 2011 року, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи, а показання свідка ОСОБА_3 не можна брати до уваги, оскільки він є заінтересованою особою (на час допиту перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому міг надати необ`єктивні відомості). Також недоречним є посилання, що скаржник нібито підтвердив свою обізнаність про порушення своїх прав на вказану дату, оскільки характер захворювань позивача (наслідки тяжкої форми інсульту та інфаркту з порушеннях функцій руху) та стан його здоров`я на час судового засідання 13.09.2022 не дозволяли адекватно сприймати інформацію в ході засідання.
12.5. Крім того, позивач зазначає, що правовідносини, з приводу яких виник судовий спір, стосуються питання соціального захисту позивача, який прагне реалізувати своє право на отримання одноразової допомоги, визначеної ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також статус особи з інвалідністю 1-Б групи внаслідок війни.
12.5.1. Відповідно до частини 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Таким чином, звертаючись 07.09.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, позовні вимоги якого стосуються прийняття рішення за наслідками отримання позивачем травмування під час виконання обов`язків військової служби, позивачем не був пропущений строк позовної давності, визначений ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також п. 3, 5 частини першої ст. 268 ЦК України (вимоги, на які позовна давність не поширюється). Зазначений трирічний процесуальний строк є спеціальним, а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення саме ч. 8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та не підлягали застосуванню положення частини другої ст. 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду, як про це зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з чим погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 22 вересня 2022 року.
12.5.2. При цьому, скаржник посилається на правовий висновок, висловлений в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, відповідно до якого неможливо обмежити шестимісячним строком обов`язок України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 ЦК України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
12.5.3. Також скаржник зазначає, що в оскаржуваних ухвалі та постанові суди взагалі не згадали положення частини 8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо трирічного строку позовної давності для звернення до суду у спірних правовідносинах, а помилково послалися на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
15. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
V. Оцінка Верховного Суду
17. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно посвідчення про відрядження Військової прокуратури Центрального регіону України від 29.12.2010 № 240 позивач був відряджений строком на три доби з 04.01.2011 по 06.01.2011 до Новозаводського районного суду м. Чернігова для участі у судових засіданнях, де повинен був підтримувати державне обвинувачення відносно певних обвинувачених.
19. 04.01.2011 перебуваючи у відрядженні в м. Чернігові при виконанні службових обов`язків на позивача було вчинено напад злочинної групи, внаслідок чого спричинені тілесні ушкодження, у зв`язку з чим було порушено кримінальну справу, а позивач проходив лікування в Чернігівському військовому госпіталі (Військова частина НОМЕР_2 ) в період з 06.01.2011 по 14.01.2011, що підтверджується Довідкою від 10.01.2011 № 4 та виписним епікризом.