1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 480/5678/21

адміністративне провадження № К/990/2018/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 (суддя Павлічек В.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 (судді: Русанова В.Б. (головуючий), Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі №480/5678/21 за позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган), з урахуванням уточнень, про визнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2021 №0001370402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені у сумі 1 980 331,09 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неврахування контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення приписів пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ), згідно якого протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску пеня не нараховується, а отже позивачу безпідставно було нараховано пеню за період з 1 березня 2020 року по 29 липня 2020 року на суму 1 980 331,09 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022, позов Товариства задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 29.04.2021 №0001370402 в частині нарахованої пені у сумі 1 980 331,09 грн.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що відповідач протиправно, всупереч вимог пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахував позивачу пеню в розмірі 1 980 331,09 грн за не своєчасну сплату сум страхових внесків з єдиного внеску у період дії карантину, а саме з 01.03.2020 по 29.07.2020.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом прийнято рішення від 29.04.2021 №0001370402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 9286 139,99 грн за період з 23.10.2018 до 29.07.2020 та нараховано пеню за вказаний період у розмірі 16926159,35 грн (а.с. 11 - 20).

Згідно оскаржуваного рішення штраф у розмірі 9 286 139,99 грн за період з 23.10.2018 по 29.07.2020 застосовано до позивача за несвоєчасно перерахований до бюджету єдиний внесок за вересень 2018 року - липень 2019 року у загальному розмірі 49 206 425,28 грн по термінах сплати 22.10.2018, 20.11.2018, 20.12.2018, 21.01.2019, 20.02.2019, 20.03.2019, 22.04.2019, 20.05.2019, 20.06.2019, 22.07.2019, 20.08.2019 (фактично сплата відбулась з 23.10.2018 по 29.07.2020), а також нараховано пеню у розмірі 16 926 159,35 грн.

Із розрахунку нарахованої пені, наданого відповідачем на вимогу суду першої інстанції, судами було встановлено, що за період з 01.03.2020 (початок карантину) по 29.07.2020 (день сплати всієї суми недоїмки) позивачу спірним рішенням нараховано пеню в сумі 1980 331,09 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 9-11 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За позицією відповідача судами першої та апеляційної інстанцій при застосуванні пункту 9-11 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не враховано, того, що порушення законодавства в частині термінів сплати єдиного внеску (несвоєчасної сплати) відбулось позивачем до 01 березня 2020 року, тобто до початку дії мораторію, оскільки граничними термінами сплати єдиного внеску за період вересень 2018 року - липень 2019 року були 22.10.2018, 20.11.2018, 20.12.2018, 21.01.2019, 20.02.2019, 20.03.2019, 22.04.2019, 20.05.2019, 20.06.2019, 22.07.2019, 20.08.2019. Отже відсутні підстави не нараховувати пеню.

Тобто контролюючий орган вважає, що визначальним є момент вчинення порушення, який в даному випадку визначається граничним строком сплати єдиного внеску, і якщо таке правопорушення фактично вчинено до 01 березня 2020 року то відповідно відповідальність у вигляді пені та штрафних санкцій має застосовуватись в повному обсязі.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України №2464 VI визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина восьма статті 9).

Днем сплати єдиного внеску згідно з частиною десятою статті 9 Закону №2464-VI вважається:


................
Перейти до повного тексту