ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 400/4409/21
адміністративне провадження № К/990/33229/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Обслуговуючого кооперативу "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний"
до Миколаївської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою Миколаївської міської ради
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в складі судді Малих О.В. від 11 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В., Єщенка О.В. від 24 грудня 2021 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року Обслуговуючий кооператив "Обслуговуючий гаражний кооператив "Колодязний" (далі - ОК "ОГК "Колодязний", позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська МР, відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської МР "Про відмову ОК "ОГК "Колодязний" у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу у Центральному районі м. Миколаєва" від 22 квітня 2021 року № 4/311.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що питання про відмову ОК "ОГК "Колодязний" в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою Миколаївською МР було розглянуто разом з іншими двома питаннями та менш ніж за 2 хвилини відбулося голосування без обговорення та інших процедур. Позивач зазначив, що таке голосування порушує його права, а також права фізичних осіб як членів кооперативу на належний і відкритий розгляд питання органами влади. Також позивач вказував на те, що спірне рішення ґрунтується на Плані зонування території міста Миколаєва, затвердженому рішенням Миколаївської МР № 6/3 від 11 серпня 2016 року, яке постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року у справі № 814/296/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, визнано незаконним з моменту прийняття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року у справі № 814/296/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, визнано незаконним рішення Миколаївської МР № 6/3 від 11 серпня 2016 року "Про затвердження Плану зонування території міста Миколаїв" з моменту прийняття; рішенням Миколаївської МР від 17 травня 2018 року № 36/13 "Про затвердження плану зонування території міста Миколаєва", зокрема частину третю рішення Миколаївської міської ради від 11 серпня 2016 року № 6/3 "Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва" визнано такою, що втратила чинність.
5. З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підстава відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, зазначена у спірному рішенні від 22 квітня 2021 року № 4/311, а саме - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 11 серпня 2016 року № 6/3, у зв`язку із втратою чинності зазначеної містобудівної документації, не може вважатись правомірною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Миколаївська МР звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у зв`язку із чим суди дійшли помилкових висновків про те, що посилання органу місцевого самоврядування в акті індивідуальної дії на нечинне рішення (нормативно-правовий акт) є достатньою підставою для скасування такого акта індивідуальної дії. Крім того, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, про те, що в рішенні Миколаївської МР від 22 квітня 2021 року № 4/311 наявна технічна помилка в частині зазначення номера та дати рішення Миколаївської МР, яким затверджено План зонування території міста Миколаєва, що не впливає на правомірність та обґрунтованість оскаржуваного акта індивідуальної дії.
8. Миколаївська МР також зауважує про існуючу необхідність врахування при вирішенні спірних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, де Суд вказав, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення; певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: якщо внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або якщо допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності такі порушення не мають); ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
9. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Миколаївської МР не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційну скаргу подано до суду 28 листопада 2022 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 400/4409/21, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для подання сторонами відзиву на касаційну скаргу Миколаївської МР.
12. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 22 серпня 2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом у справі № 400/1931/19 було прийнято рішення, яким адміністративний позов ОК "ОГК "Колодязний" задоволено: визнано протиправною бездіяльність Миколаївської МР щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 18 лютого 2019 року про надання документів дозвільного характеру та зобов`язано Миколаївську МР розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2251 кв. м за адресою: м. Миколаїв, вул. Колодязна, 14-а.
14. На виконання вказаного рішення суду 22 квітня 2021 року Миколаївською МР було розглянуто питання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, відповідно до чого прийнято рішення 4 сесії Миколаївської МР VIII скликання № 4/311 "Про відмову ОК "ОГК "Колодязний" у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу в Центральному районі м. Миколаєва".
15. Абзацом другим пункту 1 рішення відповідача зазначена підстава відмови надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою - частина третя статті 123 ЗК України, а саме -невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації.
16. Згідно з містобудівною документацією - Генеральним планом міста Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської МР від 18 червня 2009 року № 35/18, земельна ділянка відноситься до території багатоквартирної житлової забудови. Відповідно до Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 11 серпня 2016 року № 6/3, земельна ділянка відноситься до зони мішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-4), до переважного та супутнього виду використання якої зазначений об`єкт для зберігання автотранспортних засобів не відноситься. Крім того, зазначено про відсутність правових документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
22. Доводом касаційної скарги є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 118 ЗК України з огляду на неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, про те, що формальні недоліки адміністративного акта не можуть бути єдиною підставою для скасування правомірного по суті рішення суб`єкта владних повноважень.
23. Скаржник зауважує, що неправильність застосування вищезазначеної норми права полягає в тому, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що в спірному рішенні від 22 квітня 2021 року № 4/311 фактично була допущена технічна помилка, а саме - зазначено замість Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 17 травня 2018 року № 36/13, План зонування, затверджений рішенням Миколаївської МР від 11 серпня 2016 року № 6/3, який визнано у судовому порядку нечинним.
24. Водночас, вищезазначена технічна помилка, як стверджує скаржник, не впливає на правомірність спірного рішення Миколаївської МР від 22 квітня 2021 року № 4/311, оскільки в ньому чітко зазначено з посиланням на статтю 118 ЗК України, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, вимогам генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, а саме - зазначено, що містобудівною документацією, зокрема, Генеральним планом м. Миколаїв (який на момент прийняття спірного рішення був та залишається чинним) бажана земельна ділянка відноситься до зони мішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-4), до переважного та супутнього виду використання якої будівництво гаражів та зберігання автотранспортних засобів не відноситься.
25. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
26. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
27. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
28. За змістом статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
29. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
30. Частиною третьою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
31. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
32. Суд враховує, що практика застосування положень статті 118 ЗК України сформована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № П/811/7/18, від 23 листопада 2018 року у справі № П/811/601/18, від 11 червня 2019 року у справі № 803/1212/18, від 20 червня 2019 року у справі № 349/986/18, від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справах № 125/1961/17 та № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 1 червня 2022 року у справі № 580/2092/19.
33. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що у спірному рішенні відповідача від 22 квітня 2021 року № 4/311 підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування автогаражного кооперативу у Центральному районі м. Миколаєва, стала невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, а саме - Генеральному плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 18 червня 2009 року № 35/18, та Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 11 серпня 2016 року № 6/3, відповідно до яких земельна ділянка, щодо якої подано заяву про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель мішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (Ж-4).
34. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ОК "ОГК" "КОЛОДЯЗНИЙ", виходили з того, що План зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 11 серпня 2016 року № 6/3, на який міститься посилання у спірному рішенні Миколаївської МР, судовим рішенням у справі № 814/296/17, що набрало законної сили 30 січня 2018 року, визнано незаконним з моменту прийняття.
35. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
36. Як вбачається зі змісту постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року у справі № 814/296/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та постановою Верховного Суду від 11 січня 2022 року, підставою визнання незаконним Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської МР від 11 серпня 2016 року № 6/3, стала, зокрема часткова невідповідність цього рішення положенням Генерального плану міста Миколаєва, а саме - згідно з Генеральним планом міста Миколаєва землі, охоплені Планом зонування, віднесено до озелененої території загального використання, земель зелених насаджень та території проектного стану рекреаційних установ, об`єктів зеленого господарства, віднесених до території рекреаційного призначення, прибережних територій та захисних смуг, до земель державного лісового фонду, тоді як Планом зонування такі території визначено як: зони садибної житлової забудови (Ж-1), в межах якої передбачається будівництво одноквартирних житлових будинків до 4-х поверхів та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках; зони змішаної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови (Ж-4), в межах якої передбачається будівництво багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 5 до 9 поверхів; ділової зони центрів районного значення (Г-2), в межах якої передбачається розташування адміністративних, ділових, фінансових, торгівельних установ, закладів обслуговування та супутніх до них елементів транспортної інфраструктури; до зони КС-5 та частково до виробничої зони підприємств ІІІ класу шкідливості (В-3), де передбачається будівництво складських підприємств, підприємств з обслуговування автомобілів; до зони інженерної інфраструктури (ІН-2-), в межах якої передбачено розміщення об`єктів каналізації міста.