ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 140/13065/21
адміністративне провадження № К/990/25373/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,
позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивача Грушицького О.І.,
представника відповідача Дорошука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області,
третя особа Волинська обласна рада,
про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Волинського окружного адміністративного суду в складі судді Димарчук Т.М. від 18 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. від 7 липня 2022 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 і ОСОБА_1, позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області (далі - Цуманська СР, відповідач), третя особа: Волинська обласна рада (далі - Волинська ОР, третя особа), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Цуманської СР № 10/2 від 22 жовтня 2021 року "Про передачу майна".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі, проживаючи на території Цуманської СР, користуються всіма благами та послугами, що забезпечує відповідач відповідно до законодавства про місцеве самоврядування. Проте, приймаючи рішення № 10/2 від 22 жовтня 2021 року "Про передачу майна", на думку позивачів, Цуманська СР діяла всупереч інтересам громади та, відповідно порушила права жителів громади.
3. Також позивачі в обґрунтування протиправності спірного рішення зазначають, що останнє прийняте з порушенням процедури, а саме: проект рішення № 10/2 від 22 жовтня 2021 року не розглядався на постійній комісії селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою; не розглядався на постійній комісії селищної ради з питань бюджету, фінансів, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва з питань бюджету з метою вивчення економічного обґрунтування щодо доцільності передачі зазначеного майна; не пройшов громадських слухань з метою вивчення думки громадян, що проживають на території селищної ради; не був завчасно оприлюднений на сайті Цуманської селищної ради; не надавався секретарем ради депутатам Цуманської селищної ради для ознайомлення з текстом рішення, що порушує Регламент відповідної ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2022 року, в задоволені позову відмовлено.
5. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в позові не зазначено, яким чином спірне рішення відповідача впливає чи може вплинути на конкретні матеріальні чи нематеріальні блага позивачів, не наведено, який конкретно-визначений інтерес позивачів, як жителів територіальної громади, порушено спірним рішенням Цуманської СР та в чому полягає таке порушення. З огляду на це, суди дійшли висновку, що спірне рішення ніяким чином не впливає на права чи обов`язки позивачів, не спричиняє негативних наслідків на можливість реалізації прав чи законних інтересів позивачів майнового, екологічного чи будь-якого іншого характеру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування положень статей 26 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", внаслідок чого дійшли помилкового висновку про недоведеність позивачами того, що спірне рішення впливає чи може вплинути на їх конкретні матеріальні чи нематеріальні блага, а також про те, що позивачами не зазначено, який саме конкретно-визначений інтерес порушено та в чому він полягає.
8. Скаржник також наголошує, що судами не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17, щодо компетенції адміністративних судів розглядати публічно-правові спори, що виникають між фізичними чи юридичними особами та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового розгляду.
9. Від Цуманської СР надійшов відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому вказується на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати, що спірним рішенням відповідача порушені конкретно-визначені майнові або немайнові права або інтереси позивачів; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
10. Від Волинської ОР надійшли письмові пояснення, в яких третя особа також просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки такі рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотримання норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Касаційну скаргу подано до суду 19 вересня 2022 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 140/13065/21, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для подання сторонами відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
13. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року справу № 140/13065/21 призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 березня 2023 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що Цуманському селищному голові надійшов лист від 2 березня 2021 року № 393/35/2-21, в якому Волинська ОР з метою збереження, обслуговування та ефективного використання водолікувального комплексу, діагностично-лікувального устаткування, просила розглянути питання про передачу приміщень водолікувального комплексу і термального комплексів та матеріальних активів у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст Волинської області для подальшого використання комунальним підприємством "Санаторій матері і дитини "Пролісок".
15. Зі змісту протоколу № 4 від 9 липня 2021 року судами попередніх інстанцій встановлено, що Комісія з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозабезпечення та транспорту Цуманської СР з метою збереження, обслуговування та ефективного використання водолікувального комплексу, діагностичного лікувального устаткування, вважала доцільним надати згоду на передачу матеріальних активів, що отримані в результаті реалізації проекту IPBU.01.02.00-78-484/11-00 "Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні" головному партнеру проекту Волинській ОР.
16. 22 жовтня 2021 року Цуманська СР, керуючись статтями 26 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи рішення Волинської ОР від 7 вересня 2017 року № 15/37 "Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області приміщень водолікувального і термального корпусів та матеріальних активів, створених за результатами реалізації проекту PBU/0484/l1 "Розвиток співробітництва в галузі санаторно- курортного туризму на польсько-українському прикордонні", клопотання Волинської ОР від 2 березня 2021 року № 393/35/2-21, з метою збереження, обслуговування та ефективного використання водолікувального комплексу, діагностично-лікувального устаткування, вирішила:
1. Передати з комунальної власності Цуманської СР Луцького району Волинської області у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Волинської ОР будівлі у с. Грем`яче Луцького району Волинської області: водолікувального корпусу на вул. Грушевського, 101; громадського будинку (термального басейну) на АДРЕСА_1, та матеріальні активи (згідно з додатком), створені за результатами реалізації проекту PBU/0484/11 "Розвиток співробітництва в галузі санаторно-курортного туризму на польсько-українському прикордонні", а також земельні ділянки: площею 0,1 га (кадастровий номер: 0721881300:04:000:0891), площею 0,2589 га (кадастровий номер: 0721881300:01:001:0537), розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Цуманському селищному голові ОСОБА_3 та голові Волинської ОР ОСОБА_4 забезпечити передачу майна, зазначеного у пункті 1 рішення, у встановленому законом порядку, та в місячний термін підписати акти приймання-передачі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2022 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
22. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування положень статей 26 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки при цьому не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17.
23. На думку скаржника, неправильність застосування вищенаведених норм права зумовило помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірним рішенням відповідача № 10/2 від 22 жовтня 2021 року "Про передачу майна" не порушено права та інтереси позивачів, як жителів територіальної громади Цуманської СР.
24. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
25. За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
26. Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
27. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).
28. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
29. У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
30. Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
31. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
32. При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
33. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
34. У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст (інтерес у вузькому розумінні цього слова) та означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
35. Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, в якій зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;
(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу ;
(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
(ґ) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
Ознаки "потерпілого" від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому; зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
36. Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
37. При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
38. Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).
39. За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
40. У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.
41. Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
42. За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними діями, рішенням або бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
43. Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.
44. Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
45. Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.
46. Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.
47. Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Також, виходячи з положень частини другої статті 264 КАС України, порушення права особи, яка оскаржує нормативно-правовий акт, може бути обґрунтовано застосуванням або можливістю застосування цього акта до цієї особи.
48. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.