ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа №826/16/16
адміністративне провадження № К/9901/14448/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/16/16
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сорочка Є. О., Єгорової Н. М., Федотова І. В.) від 23 лютого 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРОВЕНТ" (далі - ТОВ "АЕРОВЕНТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2015 року №0001052205 та №0001062205.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ "АЕРОВЕНТ" не порушувало вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено.
4. Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
4.1 Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди попередніх інстанцій надали оцінку другорядним документам бухгалтерського обліку. Водночас документи первинного обліку, на підставі яких саме і здійснюється бухгалтерський облік відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення у позивача господарських операцій з досліджуваними контрагентами), не оцінювались в судовому порядку.
4.2 Також суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що один із контрагентів позивача (ТОВ "ЕКРЮ"), щодо якого у відповідача є інформація про його участь в кримінальному провадженні, фігурує в незаконних діях, про що відповідачем зазначено в акті перевірки, водночас, суди попередніх інстанцій, встановивши дану обставину, не надали жодного обґрунтування щодо неї. Неповними також є висновки суду апеляційної інстанції про непідтвердження відповідачем належними доказами виявлений факт невідповідності договорів позивача, укладених з ТОВ "Тренд Лайн М" № 10513 від 13 травня 2013 року та № 506-01/13 від 07 травня 2013 року реальному часу їх укладення (в реквізитах договору зазначено поточні рахунки, які відкриті значно пізніше від дати укладеного договору), оскільки суд апеляційної інстанції не обмежений був витребувати дані докази, та дослідити у належний спосіб.
5. За результатами нового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року позов задоволено.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов залишено без задоволення.
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
9. 14 червня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного управління ДПС у м. Києві, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - без змін.
10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10 серпня 2015 року по 14 серпня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АЕРОВЕНТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙН М", ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС", ТОВ "ЕКРЮ", ТОВ "ДОНСТРОЙ-ПЛЮС" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
12. За результатами перевірки складено акт від 21 серпня 2015 року №342/26-57-22-04/32110708, згідно висновків якого встановлені наступні порушення: підпункт 139.1.1., підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 444 153,00 грн, в тому числі за 2 кв. 2012 р. в сумі 37 069,00 грн, за 3 кв. 2012 р. в сумі 261 157,00 грн, за 4 кв. 2012 р. в сумі 418308,00 грн, за 2013 р. в сумі 1 727 619,00 грн; пункт 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 500 960,00 грн, в тому числі за червень 2012 року на суму 35 304,00 грн, за вересень 2012 року на суму 248 721,00 грн, за листопад 2012 року на суму 247 588,00 грн, за грудень 2012 року на суму 150 800,00 грн, за січень 2013 року на суму 296 618,00 грн, за лютий 2013 року на суму 204 959,00 грн, за березень 2013 року на суму 280 341,00 грн, за липень 2013 року на суму 408 340,00 грн, за вересень 2013 року на суму 212 024,00 грн, за жовтень 2013 року на суму 416 264,00 грн.
13. При цьому, висновок про порушення підприємством вимог чинного законодавства, нереальності та безтоварності господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами зроблено податковим органом на підставі наступного:
- ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙН М" має стан платника " 14" - визнано банкрутом, свідоцтво платника ПДВ від 01 жовтня 2012 року № 200073036 анульоване - 14 квітня 2014 року, відсутні основі засоби, власні та орендовані приміщення, транспорт, трудові ресурси;
- ТОВ "КАПІТАЛБУД СЕРВІС" має стан платника " 1" - припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ від 10 травня 2012 року за № 200045850, анульоване 25 грудня 2013 року, згідно фінансового звіту за 2012 рік основні фонд на підприємстві відсутні;
- ТОВ "ЕКРЮ" є підприємством щодо якого здійснюється кримінальне провадження № 32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, згідно якого встановлено причетність названого товариства до надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту (незаконне обготівкування грошових коштів).
- ТОВ "ДОНСТРОЙ-ПЛЮС" має стан платника " 11" - припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ від 01 липня 2011 року за № 100342892, анульоване 27 серпня 2013 року, згідно фінансового звіту за 2012 рік основні фонд на підприємстві відсутні.
14. Не погоджуюсь з висновками акта перевірки, позивачем було подано заперечення на зазначений акт, за результатом розгляду яких листом від 03 вересня 2015 року № 1459/10/26-57/22-05 контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.
15. На підставі висновків акту перевірки, 04 вересня 2015 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р":
- № 0001062205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3 666 230 грн, в тому числі, за основним платежем 2 444 153 грн та за штрафними санкціями 1 222 077 грн;
- № 0001052205, яким позивачу збільшено суму з ПДВ у розмірі 3 698 483 грн, у тому числі за основним платежем 2 465 655 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ) 1 232 828 грн.
16. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скарги до Головного управління ДФС у місті Києві та до ДФС України, за результатом розгляду яких Головним управлінням ДФС у місті Києві було прийнято рішення № 16873/10/26-15-10-05-35 від 06 листопада 2015 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення та рішення ДФС України № 27658/6/99-99-1001-04-25 від 25 грудня 2015 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішення Головного управління ДФС у місті Києві, а скаргу без задоволення.
17. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 04 вересня 2015 року, ТОВ "АЕРОВЕНТ" звернулось до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з його контрагентами мають всі необхідні ознаки для визнання господарських операцій реальними, а саме: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця (факт подальшої поставки покупцям); наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності (отримання прибутку від операції), документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання (наявна первинна бухгалтерська документація, яка оформлена належним чином); наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем документи формально фіксують виключно результат наданих послуг та виконаних робіт. Будь-яких доказів, які б свідчили про фактичне виконання робіт, їх процес, матеріали справи не містять, а тому спірні господарські операції оформлені лише документально та не мали реального характеру.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
21. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
21.1 Так, скаржник зазначає, що апеляційним судом застосовано п. 138.2 статті 138, п. 139.1 статті 139, п. 198.1 статті 198, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, пп. 201.1,201.2, п.201.4 статті 201 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, від 06 травня 2020 року у справі № 2а-11967/12/2670, від 17 вересня 2021 року у справі № 810/2202/16, від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/20, від 10 листопада 2020 року у справі № 440/3779/20.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
24. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
25. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
26. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
27. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
28. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
29. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
30. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
31. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).