ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2023 року
Київ
справа №640/7644/20
адміністративне провадження №К/990/27607/22, №К/990/27608/22, №К/990/28243/22, №К/990/34120/22, №К/990/34133/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представник позивача - Борецька О. Л.
представник відповідача (ДПС України) - Шуневич-Христенко В. В.
представник відповідача (ГУ ДПС) - Воловоденко Ю. Т.
розглянувши в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 640/7644/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЕВЕН ФУД ЄВРОПА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами:
Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, і Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року (суддя - Бояринцева М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року (головуючий суддя - Собків Я. М., судді: Парінов А. Б., Файдюк В. В.) (провадження № К/990/27607/22, № К/990/27608/22);
Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року (головуючий суддя - Собків Я. М., судді: Парінов А. Б., Файдюк В. В.), ухвалену за наслідками апеляційного перегляду додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року (суддя - Бояринцева М. А.) (провадження № К/990/28243/22);
Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, і Державної податкової служби України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (головуючий суддя - Собків Я. М., судді: Парінов А. Б., Файдюк В. В.) (провадження № К/990/34120/22, № К/990/34133/22),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРЕВЕН ФУД ЄВРОПА" (далі - позивач, ТОВ "МАРЕВЕН ФУД ЄВРОПА", Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 127), просило:
- визнати протиправною бездіяльність ДПС України щодо не відображення в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) збільшення реєстраційної суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на 17923838,00 грн на підставі уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2017 року від 19 березня 2020 року (реєстраційний номер 9058072558) та від 27 березня 2020 року (реєстраційний номер 9064519294);
- зобов`язати ДПС України відобразити в СЕА ПДВ збільшення реєстраційної суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН на 17923838,00 грн на підставі уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2017 року від 19 березня 2020 року (реєстраційний номер 9058072558) та від 27 березня 2020 року (реєстраційний номер 9064519294);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 07 травня 2020 року №0085315004 щодо завищення Товариством розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 17923838,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) не обмежують право Товариства на включення сум бюджетного відшкодування, які підлягають врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) наступних податкових періодів до складу від`ємного значення, яке збільшує розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН. З цих підстав позивач вважає протиправним і зменшення ГУ ДПС спірним податковим повідомленням-рішенням розміру від`ємного значення, адже узгодженість цієї суми підтверджено контролюючим органом раніше.
При первісному розгляді справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 05 жовтня 2020 року адміністративний позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 січня 2021 року задовольнив апеляційні скарги ДПС України, ГУ ДПС, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року скасував, у задоволенні позову відмовив.
Постановою від 13 квітня 2021 року Верховний Суд касаційну скаргу Товариства задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, адміністративний позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами суди встановили такі обставини.
Позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ разом із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування за період з травня 2010 по 2013 рік.
Для перевірки зазначених сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню, контролюючий орган здійснив перевірку заявлених сум у передбаченому законом порядку.
Відповідно до Актів перевірок від 18 серпня 2011 року №4614/23-4/35591588/172, від 21 жовтня 2011 року №5346/23-4/35591588/214, від 01 листопада 2011 року №45/15-3/35591588, від 17 лютого 2012 року №479/23-4/35591588/43, від 07 липня 2012 року №1848/15-4/35591588, від 11 листопада 2013 року №1782/15-2/35591588 контролюючий орган провів документальні позапланові виїзні перевірки Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди з 01 серпня 2010 року по 31 травня 2011 року, з 01 березня 2010 року по 30 червня 2011 року, за вересень 2011 року, з 01 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року та за квітень 2012 року.
За наслідками проведених перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 29 серпня 2011 року №0000210234/1821, відповідно до якого встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на 3010117,00 грн і зазначено, що згідно з пунктом 200.6 статті 200 ПК України вважається, що Товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів;
від 31 жовтня 2011 року №0000340234/2202, відповідно до якого встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на 3260736,00 грн і зазначено, що згідно з пунктом 200.6 статті 200 ПК України вважається, що Товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів;
від 07 листопада 2011 року № 44/15-3/0, відповідно до якого встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на 149264,00 грн і зазначено, що згідно з нормами ПК України вважається, що Товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів;
від 27 лютого 2012 року №312/0000080234, відповідно до якого встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на 9554715,00 грн і зазначено, що згідно з нормами ПК України вважається, що Товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 9550094,00 грн як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів;
від 09 липня 2012 року №1297/0000160154, відповідно до якого встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на 421740,28 грн і зазначено, що згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України вважається, що Товариство добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів.
Загальна сума виявленого заниження суми бюджетного відшкодування становить 16396572,18 грн, а сума, яка підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів, становить 16391951,28 грн.
Згідно з декларацією з ПДВ за серпень 2013 року, з урахуванням Акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 11 листопада 2013 року № 1782/15-2/35591588 (яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 4708 грн), узгоджена сума бюджетного відшкодування становить 1917510,00 грн, яку позивач заявив до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів.
У цій же декларації у рядку 24 зазначено, що залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 750073 грн.
19 березня 2020 року ТОВ "МЕРЕВЕН ФУД ЄВРОПА" подало до ГУ ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, Довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), що підтверджується квитанцією №2 від 19 березня 2020 року.
Відповідно до уточнюючого розрахунку позивач вніс коригування до рядка 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року - показник було збільшено на 8646902,00 грн.
27 березня 2020 року позивач подав ГУ ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2017 року, Довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що підтверджується квитанціями від 27 березня 2020 року.
Шляхом подання цього уточнюючого розрахунку позивач вніс коригування до рядка 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року - показник було повторно збільшено на суму 9276936,00 грн.
Тобто шляхом подання уточнюючих розрахунків від 19 і 27 березня 2020 року позивач відкоригував рядок 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року у бік збільшення на загальну суму 17923838 грн (8646902,00 грн + 9276936 грн), в межах суми раніше заявленого та узгодженого бюджетного відшкодування з ПДВ.
Як зазначило ТОВ "МАРАВЕН ФУД ЄВРОПА", останній задекларував 17923838,00 грн саме в рядок 21 декларації з ПДВ за лютий 2017 року, оскільки повторне декларування цієї суми безпосередньо до відшкодування з бюджету призвело б до зменшення суми, в межах якої позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.
На думку позивача, внесені ним коригування до суми податкового кредиту з ПДВ зобов`язували ДПС України автоматично відобразити в СЕА ПДВ задекларовані показники шляхом збільшення реєстраційної суми.
Однак, станом на дату подання позовної заяви, ДПС України не відобразила в СЕА ПДВ збільшення реєстраційної суми, в межах якої позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на підставі уточнюючих розрахунків, що підтверджується витягом із СЕА ПДВ. Позивач вважає, що сума, вказана ним в уточнюючих розрахунках, повинна була б відобразитися в рядку 7 витягу з СЕА ПДВ та збільшити "Суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".
Також суди встановили, що ГУ ДПС провело камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "МАРЕВЕН ФУД ЄВРОПА" за березень 2020 року, за наслідком якої складено акт від 17 квітня 2020 року №1374/50-04/35591588 (далі - Акт перевірки).
У висновках Акта перевірки контролюючий орган зазначив, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України та Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі - Порядок №21) та, як наслідок, завищено розмір від`ємного значення на 17923838,00 грн.
На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2020 року №0085315004, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 17923838, 00 грн (т. 1 а. с. 135).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції із посиланням на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/7659/16 зазначив, що уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ за звітний період, подані позивачем у березні 2020 року до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, тому сформовані у ньому показники мали бути враховані ДПС України при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від`ємного значення за червень 2015 року. Із посиланням на постанову Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №816/4809/15 суд зазначив, що саме заява платника податків є подією, з якою пов`язане збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні, та одночасне збільшення податкового кредиту. Заповнення такої заяви у складі декларації (починаючи з лютого 2015 року) є достатньою підставою для включення заявлених у ній залишків податку на додану вартість до податкового кредиту в цій же декларації. Платник податків самостійно вирішує, коли (в складі якої декларації) подати заяву та відобразити непогашені залишки податку, а також напрям їх використання. При цьому, всі непогашені залишки податку на додану вартість без проведення перевірок, тобто автоматично, в силу заповнення заяви (додатку 2 до декларації), підлягають врахуванню як у збільшення реєстраційної суми, так і податкового кредиту. Наявність чи відсутність порушень заповнення уточнюючого розрахунку згідно з вимогами Порядку №21, на думку суду, не впливає безпосередньо на визначений ТОВ "МАРЕВЕН ФУД ЄВРОПА" у графі 21 розмір від`ємного значення з ПДВ, оскільки не може позбавляти права останнього на відшкодування або зарахування такої суми від`ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Більш того, ані пункт 33 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, ані План заходів ДФС для забезпечення реалізації норм Закону України № 643-VIII з удосконалення системи електронного адміністрування не містить імперативної норми щодо позбавлення права платника податків на збільшення у СЕА ПДВ суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду. Наявна у позивача сума від`ємного значення з ПДВ, яка підтверджена за результатами перевірок, може бути використана виключно у разі відображення таких сум в СЕА.
У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що задоволення позову буде забезпечувати ефективний захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, право володіти, користуватися та розпоряджатися сумою від`ємного значення з податку на додану вартість, яка, в свою чергу, є підтвердженою відповідачами.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ за звітний період, подані позивачем у березні 2020 року до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, тому сформовані у ньому показники мали бути враховані ДПС України при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від`ємного значення за червень 2015 року.
Додатковим рішенням від 20 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва заяву Товариства про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнив. Стягнув на користь Товариства витрати на правничу допомогу в сумі 49879,56 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України, та 47779,56 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 вересня 2022 року зазначене додаткове рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким заяву Товариства про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув на користь Товариства витрати на правничу допомогу у загальній сумі 50000 грн: 25000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України і 25000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.
02 листопада 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив додаткову постанову, якою, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 грудня 2022 року, стягнув на користь Товариства витрати на правничу допомогу у загальній сумі 30000 грн: 15000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України і 15000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС. У задоволенні заяви в іншій частині відмовив.
Не погодившись з цими судовими рішеннями, ГУ ДПС і ДПС України подали касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, а також відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу.
Касаційні скарги ГУ ДПС і ДПС України на судові рішення по суті позовних вимог обґрунтовані тим, що позивач маніпулює податковою звітністю, адже уточнюючими розрахунками внесено коригування до декларації за лютий 2017 року, в той час як до березня 2020 року від`ємне значення в сумі 17923838, 00 грн не було відображено у попередніх деклараціях з ПДВ. При цьому, не може вважатися належним виправленням самостійно виявлених помилок додавання сум у декларацію за лютий 2017 року відповідно до податкових повідомлень-рішень за 2011-2012 роки, строк давності за якими сплинув. Крім того, за змістом пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України здійснення будь-якої дії з непогашеними залишками сум ПДВ, передбаченої цим пунктом (або збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, або повернення в порядку, визначеному статтею 200 ПК України в редакції, що діяла до 31 грудня 2014 року), можливе виключно за наявності відповідної заяви платника, яка мала бути подана у складі декларації з ПДВ за лютий 2015 року. Більш того, за змістом пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у СЕА ПДВ на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ у період до 31 липня 2015 року.
При обґрунтування доводів касаційних скарг ГУ ДПС і ДПС України посилалися на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим Верховний Суд ухвалами від 01 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за поданими скаргами на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС і ДПС України.
Ухвалою від 02 листопада 2022 року Верховний Суд задовольнив клопотання ГУ ДПС і зупинив виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 640/7644/20 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Касаційні скарги ГУ ДПС і ДПС України на додаткові судові рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу обґрунтовані тим, що заявлені витрати на правову допомогу: явно неспівмірні зі складністю справи; витрачений адвокатом час на виконання цих послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру; ряд послуг які надавалися позивачу не є доцільними та їх відшкодування для ДПС України та ГУ ДПС стане надмірним тягарем. Крім того, позивач на підтвердження витрат на правову допомогу не надав прайс-лист вартості послуг правової допомоги, розрахунку погодинної вартості правової допомоги за певний вид такої допомоги, що не дає можливості встановити вартість години за виконану роботу.
При обґрунтуванні доводів касаційних скарг ГУ ДПС і ДПС України посилалися на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 19 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, у зв`язку з чим Верховний Суд ухвалами від 13 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за поданими скаргами на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС і ДПС України.
Позивач подав відзиви на касаційні скарги відповідачів. Посилаючись на безпідставність їх доводів та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, просить судові рішення залишити без змін, а скарги - без задоволення.
У судовому засіданні представники ГУ ДПС і ДПС України підтримали доводи і вимоги своїх касаційних скарг, просили їх задовольнити з підстав, викладених у них. Наполягали на порушенні платником податків вимог ПК України при поданні уточнюючих розрахунків, а так само на невідповідності його дій вимогам пунктів 33, 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Також неодноразово звертали увагу, що спірна сума обліковується за позивачем в його інтегрованій картці платника податків (далі - ІКП) і може бути використана ним на погашення узгоджених грошових зобов`язань, а тому доводи позивача про те, що він позбавлений можливості використати ці суми не відповідають дійсності.
Представник позивача проти доводів і вимог касаційних скарг заперечував. Зазначав, що після прийняття податкових повідомлень-рішень 2011-2012 років Товариство дійсно повинно було відобразити ці суми в податкових деклараціях, однак, цього не зробило. На переконання представника, це свідчить про допущення позивачем триваючої помилки у податковій звітності (з одного податкового періоду в інший, тобто, у кожному податковому періоді, починаючи з 2011 року), а тому її виправлення виключно у березні 2020 року не може сприйматися як порушення податкового законодавства, а позивач не зобов`язаний подавати уточнюючий розрахунок за абсолютно усі податкові періоди, у яких таку помилку було допущено. Представник позивача зазначав, що допущена помилка могла бути виправлена і шляхом подання уточнюючого розрахунку за інший період, однак, підприємство прийняло рішення про подання у березні 2020 року уточнюючого розрахунку за максимально допустимий попередній податковий період, за який може бути поданий уточнюючий розрахунок згідно з вимогами пункту 50.1 статті 50 ПК України. Також представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу відповідно до статті 143 КАС України протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, надані у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзивів на касаційні скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Зміст спірних у цій справі правовідносин полягає у захисті позивачем свого права на відображення на рахунках в СЕА ПДВ сум бюджетного відшкодування, яке враховується у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів, узгодженість яких підтверджена податковими повідомленнями-рішеннями від 29 серпня 2011 року №0000210234/1821, від 31 жовтня 2011 року №0000340234/2202, від 07 листопада 2011 року № 44/15-3/0, від 27 лютого 2012 року №312/0000080234, від 09 липня 2012 року №1297/0000160154, а також податковою декларацією з ПДВ за серпень 2013 року. Позивач доводить, що податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2020 року №0085315004 є протиправним і безпосередньо стосується спору щодо бездіяльності ДПС України, оскільки саме підтвердження протиправності такого податкового повідомлення-рішення має наслідком зобов`язання ДПС України відобразити суми в СЕА ПДВ на підставі поданих у березні уточнюючий розрахунків до декларації за лютий 2017 року.
Між сторонами не існує спору, що після прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2011 року №0000210234/1821, від 31 жовтня 2011 року №0000340234/2202, від 07 листопада 2011 року № 44/15-3/0, від 27 лютого 2012 року №312/0000080234, від 09 липня 2012 року №1297/0000160154, визначені у них суми бюджетного відшкодування позивач не декларував у жодній з податкових декларацій з ПДВ. Задекларована ж у податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року сума бюджетного відшкодування також в подальшому не відображалася у податковій звітності. Ці обставини позивач класифікує як допущену помилку у заповненні декларацій (т. 3 а.с. 126 оборот). За позицією позивача, ця помилка мала триваючий характер, а спірний розмір від`ємного значення продовжує обліковуватися в його ІКП.