ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 240/383/20
адміністративне провадження № К/9901/21869/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №240/383/20
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, третя особа -Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 (суддя Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 (головуючий суддя Матохнюк Д.Б., судді: Шидловський В.Б., Франовська К.С.),
В С Т А Н О В И В :
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про стягнення на його користь з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної Казначейської служби України 69545,55 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці. З 01.07.2014, на підставі внесених Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII доповнень до статті 164 Податкового кодексу України, його щомісячне довічне утримання судді у відставці підлягало обов`язковому оподаткуванню. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 по справі № 1-6/18 (1-р/18) було визнано незаконним оподаткування пенсій та довічного щомісячного грошового утримання, відповідно норма статті 164 Податкового кодексу України визнана неконституційною та втратила чинність, у зв`язку з чим вважає, що надміру утриманий податок з його утримання у період з 01.07.2014 по 30.06.2016 має бути повернутий.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Так, судами встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
З 01.07.2014 по 30.06.2016 з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці утримувався податок з доходів фізичних осіб в розмірі 64591,77 грн та військовий збір в розмірі 4953,78 грн. Зазначені обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.01.2020 №Т-18.
Рішенням №1-р/2018 від 27.02.2018 Конституційний Суд України визнав положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів таким, що не відповідає частині 1 статті 126 Конституції України, тобто неконституційними.
Відтак, вважаючи дії по утриманню з його довічного грошового утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-р/2018, а отже на час виникнення спірних правовідносин (липень 2014 року - червень 2016 року) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними та підлягали застосуванню. Відтак, здійснюючи відповідні відрахування у вказаний період, пенсійний орган діяв згідно вимог чинного у цей період законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що на час виникнення спірних правовідносин положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними і підлягали застосуванню не відповідають завданню адміністративного судочинства, вказаному у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та суперечать змісту самого рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 по справі № 1-6/18 (1-р/18).
Крім того позивач вказує, що призначене йому щомісячне довічне грошове утримання є його власністю, а відтак, враховуючи положення статті 41 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, він мав законні сподівання на його отримання без відрахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у цій справі.
У відзивах на касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просять залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об`єкта оподаткування щодо доходів.
Згідно пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Законом України від 27.03.2014 №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" статтю 164 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 164.2.19 згідно з яким, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.