ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа №813/1431/18
адміністративне провадження № К/9901/9181/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства культури України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (головуючий суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя: Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Сапіга В.П.) у справі № 813/1431/18 за позовом Військової прокуратури Західного регіону України до Міністерства культури України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Бодекс", Управління історичного середовища Львівської міської ради, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування припису
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
16 квітня 2018 року Військовий прокурор Західного регіону України (далі також позивач) звернувся з позовом до Міністерства культури України (далі також відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Бодекс" (третя особа 1), Управління історичного середовища Львівської міської ради (третя особа 2), Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (третя особа 3) у якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення перевірки на об`єктах "Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова, 16" та "Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16" та видачі припису від 15 березня 2018 року № 16/10-5/74-18;
визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України від 15 березня 2018 року № 16/10-5/74-18, яким зобов`язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єктах "Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова, 16" та "Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16" та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 813/1431/18, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, позов Військової прокуратури Західного регіону України до Міністерства культури України про визнання протиправними дій та скасування припису задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення перевірки на об`єктах "Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул.І.Мечникова,16" та "Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16" та видачі припису від 15 березня 2018 року № 16/10-5/74-18.
Визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України від 15 березня 2018 року №16/10-5/74-18, яким зобов`язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єктах "Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова,16" та "Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова,16" та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
01 квітня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга від Міністерства культури України, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
17 квітня 2019 року від позивача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Інші учасники правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду 14 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1218-р земельну ділянку площею 0,72 га на вул.Мечникова,16 у м. Львові, яка перебуває в постійному користуванні Військової прокуратури Західного регіону України, було внесено до переліку земельних ділянок державної власності, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей.
23 січня 2016 року між позивачем та ТОВ "Виробничо-торгове підприємство "Бодекс" був укладений договір про спільне будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей на вказаній земельній ділянці.
З метою підготовки до будівництва житла було розроблено та погоджено Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради й Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації історико-містобудівне обґрунтування відповідного будівництва.
Також позивач наголошує, що при реалізації проекту з будівництва житла було розроблено відповідну проектну документацію, згідно із затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради від 30 вересня 2016 року № 894, від 13 жовтня 2016 року № 935, містобудівними умовами та обмеженнями.
Далі Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові було видано декларацію та дозвіл на виконання будівельних робіт.
Окрім того, проектні документи отримали позитивні експертні звіти від 9 листопада 2016 року № 14-2665-16, від 05 квітня 2017 року № 14-0362-17, затверджені Філією ДП "Укрдержекспертиза" у Львівській області.
Тому, на думку позивача, будівництво об`єктів за його замовленням провадиться легітимно та без яких-небудь порушень.
Позивач наголошує, що, незважаючи на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 м. Львів і було включено до Списку історичних населених місць України, проте межі та режими використання історичного ареалу міста так і не були затверджені у встановленому порядку.
Позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" (на яке покликається відповідач) не є легітимним документом із цього питання, оскільки чинне на той час законодавство не наділяло такий орган відповідними повноваженнями, а також вони не були йому делеговані.
На думку позивача, твердження відповідача про те, що будівельні та інші роботи за замовленням позивача ведуться саме в межах історичного ареалу м. Львова є хибними, оскільки межі історичного ареалу м. Львова не затверджені в установленому порядку.
Також позивач не згоден із твердженням, наведеним у приписі щодо проведення будівництва без відповідних погоджень і дозволів центрального органу виконавчої влади, позаяк, на виконання статті 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінетом Міністрів України не розроблений порядок надання дозволів.
Відповідач заперечує проти позову та стверджує, що заявлений позов є безпідставним, оскільки дії та рішення (припис) Міністерства культури України повністю відповідають нормам чинного законодавства України, компетенції та завданням міністерства.
Водночас наголошує, що Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Свої повноваження міністерство здійснює відповідно до спеціального законодавства в цій сфері та згідно з нормативно-правовими актами, які регулюють його діяльність.
Також відповідач наголошує, що здійснювані ним заходи по охороні культурної спадщини не регламентуються нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" й вони за своєю суттю є охоронними, а не наглядовими чи контрольними.
Відповідач стверджує, що у м. Львові наявний історичний ареал населеного місця, межі та режим використання якого визначені та затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова", яке є чинним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Бодекс", позовні вимоги підтримала та виклала в поясненнях аргументи, тотожні доводам позивача.
Інші учасники справи пояснень чи міркувань по суті спору до суду не надали.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами встановлено, що позивачу належить право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7208 га на вул. Мечникова, 16 у м. Львові (відповідне право зареєстроване 04 листопада 2015 року).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1218-р указану земельну ділянку площею 0,7208 га на вул. Мечникова, 16 у м. Львові було внесено до переліку земельних ділянок державної власності, що не належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей.
Позивач виконує функції замовника будівництва відповідних об`єктів на земельній ділянці площею 0,7208 га на вул. Мечникова, 16 у м. Львові (багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців із підземним паркінгом), водночас генеральним підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство "Бодекс".
На замовлення позивача ЛККП "Архітектурно-археологічна служба м. Львова" у 2016 році було розроблено Історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців та членів їх сімей на вул. Мечникова, 16 у м. Львові, яке погоджене Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації й Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Згідно з листом Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 04 квітня 2018 року № 16-832, орган охорони культурної спадщини облдержадміністрації (Департамент архітектури та розвитку містобудування), враховуючи позитивний висновок Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 21 квітня 2016 року, погодив відповідне Історико-містобудівне обґрунтування будівництва.
Позивачу був наданий висновок Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 9 серпня 2016 року № 04-1795 про можливість та умови здійснення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень на території історичного ареалу міста у разі реалізації намірів забудови земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Мечникова, 16.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 30 вересня 2016 року № 894, за зверненнями Військової прокуратура Західного регіону України, було затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова, 16 у м. Львові (п.1 рішення).
Пунктом 2 рішення було зобов`язано позивача розробити робочий проєкт будівництва, провести його експертизу, звернутися до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для реєстрації декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
Аналогічні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки було затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13 жовтня 2016 року № 935 на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16 у м. Львові.
9 листопада 2016 року Філією ДП "Укрдержекспертиза" у Львівській області було затверджено позитивний експертний звіт № 14-2665-16 щодо розгляду проектної документації на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова, 16 у м. Львові.
10 листопада 2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові за № 1.7-35073-07 проведено реєстрацію декларації про початок виконання робіт щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. Мечникова, 16 у м. Львові .
05 квітня 2017 року Філією ДП "Укрдержекспертиза" у Львівській області було затверджено позитивний експертний звіт № 14-0362-17 щодо розгляду проектної документації на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16 у м. Львові.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 13 квітня 2017 року було видано замовнику дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ114171031653 на будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей із вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Мечникова, 16 у м. Львові.
Згідно з інформацією, зазначеною в листі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 5 квітня 2018 року № 0006-1192, відсутні порушення містобудівного законодавства при здійсненні будівельних робіт на вул. Мечникова, 16 у м. Львові.
На підставі листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 10 листопада 2017 року № 16-2634 завідувачем сектору контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України 01 грудня 2017 року було проведено візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул. І. Мечникова, 16, про що складено два акти обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова.
В актах обстеження вказано, що земельна ділянка на вул. І. Мечникова, 16 у м. Львові розташована в історичному ареалі м. Львова (рішення Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311) та в межах охоронної (буферної) зони об`єкту "Архітектурний ансамбль історичного центра Львова", включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Також у актах зафіксовано проведення земляних і будівельних робіт на ділянці, а також зазначено, що за результатами перевірки електронної бази документообігу Міністерства культури України встановлено не надання міністерством погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництв, дозволів на проведення будь-яких робіт по вул. І. Мечникова, 16 у м. Львові.
Акти обстеження містять висновок про те, що здійснення робіт з будівництва на території історичного ареалу м. Львова, за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушення статей 6-1, частини третьої статті 32 та частини першої статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
За наслідком відповідних обстежень, 15 березня 2018 року заступником Міністра культури України був виданий Військовій прокуратурі Західного регіону України припис № 16/10-5/74-18, яким зобов`язано негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єктах "Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова, 16" та "Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16", які виконуються в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311) та в межах охоронної (буферної) зони об`єкту "Архітектурний ансамбль історичного центра Львова", включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що ведуться з порушенням вимог частини третьої статті 32, статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України) (п. 1 припису).
Пунктами 2, 3 припису було зобов`язано позивача вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та надати до Міністерства культури України відповідні пояснення.
Не погоджуючись із таким рішенням (приписом) Міністерства культури України, позивач оскаржив його за цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Міністерство культури України не володіє універсальною компетенцією в частині проведення перевірок і обстежень, оскільки її межі окреслені нормами Закону України "Про охорону культурної спадщини". Відтак проведення перевірки чи обстеження території, яка не віднесена в установленому порядку до меж історичного ареалу та вчинення наступних дій щодо прийняття відповідного припису є безпідставним, оскільки виходить поза межі компетенції Міністерства культури України.
Суди критично оцінили покликання відповідача на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова", оскільки, на їх думку, чинне законодавство України станом на 9 грудня 2005 року не наділяло виконавчі органи міських рад повноваженнями щодо затвердження меж історичних ареалів населених місць.
Також суди наголосили, що дії щодо перевірки та винесення припису були вчинені відповідачем не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання Міністерством культури України функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини.
Суди дійшли висновку, що на цей час порядок надання, зазначених у Законі України "Про охорону культурної спадщини" дозволів, погоджень, органом охорони культурної спадщини постановою Кабінету Міністрів України не затверджений.
За позицією судів передніх інстанцій, історичний ареал міста Львова на дату реєстрації Декларація у встановленому законодавством порядку не визначений, відповідно передчасно зазначати про необхідність отримання дозволу Міністерства культури України на виконання робіт в межах історичного ареалу м. Львова.
Також суди дійшли висновку, що затвердженою законодавством формою декларації про початок виконання будівельних робіт, не передбачено необхідність внесення даних щодо отримання відповідних дозволів Міністерства культури України чи іншого органу охорони культурної спадщини або погодження.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
На думку скаржника, суди допустили неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим надали неправильну правову оцінку обставинам справи та відповідно оскарженому рішенню.
У відзиву на касаційну скаргу позивач зазначив, що законодавством не передбачено повноважень виконавчих комітетів рад щодо затвердження меж історичних ареалів населеного пункту. Отже, рішення Львівської міської ради № 1311 від 9 листопада 2005 року не може вважатись належним документом, яким затверджено історичні межі міста Львова без погодження таких меж відповідачем.
У зв`язку із відсутністю затвердженого належним чином історичного ареалу, відсутні підстави для отримання дозволу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 316.
Позивач стверджує, що норма про необхідність погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень в історичних ареалах населених місць існувала в Законі України "Про охорону культурної спадщини" з дати його прийняття - 8 червня 2000 року, проте у подальшому згідно із Законом України від 16 вересня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", статтю 7 Закону України "Про архітектурну діяльність" доповнено частиною третьою, яка передбачає, що проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами культурної спадщини, державної санітарно- епідеміологічної служби і природоохоронними органами.
VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом спору у справі є правомірність припису Міністерства культури України від 15 березня 2018 року № 16/10-5/74-18, яким зобов`язано позивача негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єктах "Будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей на вул. І. Мечникова, 16" та "Будівництво багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців Військової прокуратури Західного регіону України та членів їх сімей з вбудованими громадськими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Мечникова, 16" та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини в силу того, що будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка знаходиться в зоні охорони пам`яток культурної спадщини "ЮНЕСКО".
Вирішення спору передусім залежить від проведення вищезазначених робіт в межах історичного ареалу та встановлення його наявності або відсутності.
Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності (частина перша цієї статті).
Частинами четвертою, п`ятою вищенаведеної норми Основного Закону України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі також Закон № 1805-III ) у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства" від 19 вересня 2013 року № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.
Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно: