ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа №826/17854/17
адміністративне провадження №К/9901/7126/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва", про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 19.02.2019,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2018 року АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) (далі також позивач) звернулося з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі також Національна комісія, НКЦПФР, відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва", у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії цінних паперів та фондового ринку від 28.11.2017 №845 "Щодо врегулювання питання забезпечення обліку прав на цінні папери емітента ВАТ "Хліб Києва" (далі також спірне, оскаржуване рішення).
2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви наводились аргументи про те, що Національна комісія, приймаючи оскаржуване рішення, допустила порушення норм пункту 14 частини другої та частини третьої статті 33 Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства", відповідно до яких питання щодо прийняття рішення про форму існування акцій віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, і такі повноваження не можуть бути передані іншим органам товариства.
3. Вважаючи вказане рішення безпідставним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України і прав АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД на участь у господарському товаристві, тобто протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 позов задоволено повністю.
5. Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення цього позову ґрунтується на тому, що у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутні повноваження та компетенція на прийняття оскаржуваного рішення, а тому, на переконання суду, таке прийняте з перевищенням повноважень відповідача.
6. Судом першої інстанції взято до уваги й те, що представником відповідача не заперечувався факт подання Департаментом комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) не повного пакета документів для прийняття рішення, адже загальні збори товариства щодо прийняття рішення про переведення у бездокументарну форму іменних цінних паперів не проводились.
7. Водночас, суд першої інстанції відхилив твердження відповідача та третьої особи про відсутність порушених прав АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД, оскільки оскаржуваним рішенням позивача позбавлено права на участь в управління акціонерним товариством.
8. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняття рішення стосовно забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі та здійснення дій на виконання прийнятого рішення належить до компетенції уповноважених органів емітента (виконавчого органу, наглядової ради, загальних зборів), а тому оскаржуване рішення Національної комісії є протиправним та підлягає скасуванню.
9. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погодилась й постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 ухвалене Окружним адміністративним судом міста Києва рішення по суті спору скасувала, прийнявши нове судове рішення у цій справі про відмову в позові.
10. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Національної комісії прийнято у межах повноважень, передбачених статтею 8 Законом України від 30.10.1996 №448/96-ВР "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", відповідно до визначеної законодавством мети державного регулювання ринку цінних паперів і на виконання завдань НКЦПФР у цій сфері, зокрема, з метою захисту прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів.
11. Тому, суд апеляційної інстанції констатував, що оскаржуване рішення є законним, оскільки прийнято Національною комісією на виконання її повноважень з метою захисту прав всіх інвесторів у цінні папери емітента ВАТ "Хліб Києва" (у тому числі позивача "АМО Кепітал Партнерз ЛТД"), які позбавлені прав на цінні папери/прав за цінними паперами, за результатами розгляду звернення суб`єкта управління корпоративними права територіальної громади міста Києва, в управлінні якого знаходиться частка в статутному капіталі емітента ВАТ "Хліб Києва" у розмірі 51% (контрольний пакет акцій).
12. Суд апеляційної інстанції також підкреслював, що спірне рішення є актом індивідуальної дії і не містить приписів про виконання АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) яких - небудь дій, не створює для нього жодних додаткових обов`язків, не передбачених законом, сприяє захисту його прав як інвестора у цінні папери емітента, а отже не створює передумов для оскарження такого адміністративного акту позивачем у судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, виконання АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся суб`єкт управління корпоративними права територіальної громади міста Києва - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в управлінні якого знаходиться частка в статутному капіталі емітента ВАТ "Хліб Києва" у розмірі 51% (контрольний пакет акцій).
15. Вищевказане звернення було мотивовано таким.
16. Починаючи з 2010 року ВАТ "Хліб Києва" (далі - Товариство) ігнорує вимоги Закону України "Про акціонерні товариства", а саме, ним не проведено жодних загальних зборів акціонерів товариства, що унеможливило приведення назви, статуту та внутрішніх положень Товариства до норм чинного законодавства.
17. Товариство не виконало вимоги статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та не забезпечило існування акцій емітента у бездокументарній формі.
18. Представником відповідача на підтвердження правомірності своїх дій зазначено, що комісією, з урахуванням змін, що були внесені Законом України від 19.03.2015 №272-VIII до абзацу першого частини другої статті 41 "Про акціонерні товариства", в порядку, встановленому статтею 47 цього ж Закону, неодноразово направлялися на адресу Товариства вимоги про проведення загальних зборів, у яких, зокрема, вимагалося провести загальні збори за визначеним порядком денним та відзвітувати перед акціонерами. Вимоги отримувалися Товариством, про що є відповідні відмітки, однак звернення щодо скликання та проведення зборів акціонерів Товариства ігноруються.
19. Невиконання органами управління Товариств обов`язків, передбачених Законом та Статутом, на думку відповідача призвели до неодноразового прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку постанов про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів;
20. Так, у зв`язку із виявленням порушення емітентами цінних паперів вимог пункту 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" в частині не приведення статуту та внутрішніх положень у відповідні до норм цього Закону рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.12.2014 №1684 "Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів", з 09.12.2014 зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів до усунення порушень, у тому числі, емітента ВАТ "Хліб Києва".
21. У період з 01.01.2012 по 01.12.2017 уповноваженими особами Комісії були винесені постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ВАТ "Хліб Києва" (ідентифікаційний код юридичної особи - 33154039), а саме за: - не скликання річних загальних зборів; - не здійснення емітентом переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування; - не приведення статутів та внутрішніх положень товариства відповідно до норм Закону України "Про акціонерні товариства"; - бездіяльність наглядової ради щодо скликання позачергових загальних зборів акціонерів Товариства тощо.
22. Як свідчать матеріали справи та зазначається представником відповідача, за невиконання вимог законодавства на емітента ВАТ "Хліб Києва" були накладені санкції на загальну суму 85000 грн.
23. У зверненні Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), поданого до Національної комісії, заявник стверджував, що у зв`язку з невиконанням емітентом ВАТ "Хліб Києва" вимог законодавства щодо цінних паперів були порушені права акціонерів товариства в частині реалізації прав на цінні папери, а також реалізації прав за цінними паперами (права на участь у загальних зборах акціонерів, на отримання доходу, інші права, визначені законом) та завдані матеріальні збитки товариству. Вищенаведені обставини призвели до того, що територіальна громада міста Києва в порушення своїх прав, гарантованих Законом України "Про акціонерні товариства", позбавлена можливості приймати участь в управлінні акціонерним товариством, отримувати дивіденди до бюджету міста Києва та належним чином отримувати інформацію про господарську діяльність Товариства.
24. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив свою позицію про те, що за даними з Державного реєстру випусків цінних паперів станом на 27.11.2018. прості іменні акції ВАТ "Хліб Києва" існують в документарній формі.
25. 28.11.2017 Національною комісію з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення № 845 "Щодо врегулювання питання забезпечення обліку прав на цінні папери емітента ВАТ "Хліб Києва", яким, відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", за результатами розгляду документів, надісланих Департаментом комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом від 03.11.2017 №062/12/31-10545 (вх. № 32438 від 07.11.2017), керуючись Положеннями про порядок забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.01.2014 №47, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.02.2014 №241/25018, та з метою захисту прав, які належать територіальній громаді міста Києва, вирішила, зокрема, вважати за можливе виконання суб`єктом управління корпоративними правами територіальної громади міста Києва (якій належать права на 75997940 шт. простих іменних акцій ВАТ "Хліб Києва", що складає 51% статутного капіталу зазначеного емітента) - Департаментом комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та іншими професійними учасниками депозитарної системи дій, пов`язаних з забезпеченням існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі емітента ВАТ "Хліб Києва".
26. Вважаючи вказане рішення безпідставним і таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України і прав АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД на участь у господарському товаристві, тобто протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом про його скасування.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
27. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували (не застосували) норми пункту 14 частини другої та частини третьої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", якими встановлено, що питання стосовно прийняття рішення про форму існування акцій віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, і такі повноваження не можуть бути передані іншим органам товариства, а згідно з нормами частини першої статті 52, пункту 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону питання щодо прийняття рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію) та забезпечення вчинення відповідних дій у визначеній вказаною нормою послідовності - до компетенції наглядової ради.
28. АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD) звертає увагу й на приписи статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якої власнику акції (акціонеру) надається сукупність прав, зокрема, участь в управлінні акціонерним товариством: отримання дивідендів та інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
29. У касаційній скарзі акцентується й увага на приписах частини першої статті 167 Господарського кодексу України, якою визначено, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають, зокрема, правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
30. Скаржником також підкреслюється, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи, серед іншого, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
31. Позивач наголошує, що акції, якими володіє позивач (у кількості 36 211 000 штук), мають безсумнівну економічну цінність та становлять "майно" в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положення якої та практику Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
32. Наводячи положення статті 1 Протоколу першого до Конвенції, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, скаржник зауважує, що зазначена норма виражає принцип поваги до права власності, у тому числі невтручання органів державної влади у здійснення володільцями майна правомочностей власника.
33. З цього приводу скаржником викладається висловлена Європейським судом з прав людини позиція про те, що "...акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова не йде лише про непрямий контроль за акціонерними товариствами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції" (рішення ЄСПЛ у справі "Товариство 8. і Т. Проти Швеції" від 11.12.86, №11189/84).
34. Касаційна скарга обґрунтована й посиланням на норми частини першої статті 100 Цивільного кодексу України, згідно з якою право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
35. Наголошується скаржником і на тому, що право учасників господарського товариства брати участь в управлінні товариством закріплене й положеннями статті 116 Цивільного кодексу України та статтею 88 Господарського кодексу України.
36. При цьому, скаржник зазначає, що відповідно до приписів статей 92, 159 Цивільного кодексу України та статті 89 Господарського кодексу України управління господарським (акціонерним) товариством здійснюється через його органи, вищим з яких є загальні збори, у яких мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Це є цивільним правом, які за приписами частин першої, другої статті 12 Цивільного кодексу України здійснюється його володільцем вільно і на власний розсуд, а нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення.
37. Позивач вважає, що внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення його позбавлено можливості здійснювати вільно на власний розсуд своє суб`єктивне право на участь в управлінні господарським товариством шляхом участі у загальних зборах товариства, акціонером якого він є. Таке позбавлення полягає у прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення, яке підмінює собою рішення загальних зборів товариства, а отже і робить непотрібним скликання та проведення загальних зборів, обов`язковим учасником яких є позивач.
38. На думку АМО КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС ЛТД (AMO CAPITAL PARTNERS LTD), апеляційний суд в оскаржуваній постанові вищевикладених норм права не врахував і їх не застосував, хоча мав би це зробити.
39. На переконання скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції і того, що чинним законодавством України не передбачено повноважень відповідача на ухвалення рішення про форму існування акцій, оскільки повноваження на прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. За позицією позивача не має відповідач повноважень й на прийняття рішення про переведення акцій товариства, які існують у документарній формі, у бездокументарну форму, оскільки такі повноваження належить до компетенції наглядової ради, а наділення (передача) повноваженнями, які згідно з законом належать емітенту (тобто, відповідним органам управління товариства - загальним зборам, наглядовій раді), іншого суб`єкта - окремого акціонера товариства - не допускається.
40. Посилаючись на вищевикладене, скаржник резюмує, що відповідач не має повноважень органів управління (загальних зборів, наглядової ради тощо) товариства (ВАТ "Хліб Києва), а тому не має права на передачу таких повноважень кому б то не було (у тому числі окремому акціонеру товариства).
41. Прийняте Національною комісією рішення, на думку скаржника, порушує принцип римського права - ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам.
42. У даному ж випадку як стверджується у касаційній скарзі під передачею повноважень розуміється сприйняття відповідачем звернення усього лиш одного із акціонерів ВАТ "Хліб Києва" (листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.11.2017) у якості звернення уповноваженого органу емітента попри ту обставину, що окремий акціонер не має повноважень представляти інтереси акціонерного товариства в цілому.
43. Позивач переконаний, що чинним законодавством також не передбачено таких виняткових (надзвичайних) повноважень відповідача - здійснювати функції управління товариством - навіть у надзвичайних ситуаціях, навіть з метою захисту прав будь-кого із акціонерів чи то самого товариства. Принаймні, суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про правомірність (відповідність чинному законодавству) спірного рішення, посилань на відповідні норми чинного законодавства не зробив.
44. Наведеними вище аргументами, на думку скаржника, спростовується висновок апеляційного суду про те, що "позивач не довів наявності у нього порушеного права з боку Комісії", оскільки таке порушення є очевидним та вбачається саме у позбавленні позивача належного йому права, позаяк до прийняття Національною комісією оспорюваного рішення позивачу належало право участі у загальних зборах ВАТ "Хліб Києва" та прийнятті у складі зборів рішень щодо управління товариством, зокрема, щодо форми існування акцій товариства, узгодження порядку та алгоритму дій органів товариства при здійсненні процедур з переведення існуючих акцій товариства (власником 36 211 000 штук яких є позивач) із документарної в бездокументарну форму, обранні депозитарної установи тощо. Ці права з прийняттям відповідачем спірного рішення позивачем втрачені.
45. З урахуванням наведеного, скаржник констатує, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку повноважень та компетенції щодо прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим обґрунтовано визнав його таким, що прийняте з перевищенням повноважень цього органу і позбавляє позивача права на участь в управлінні акціонерним товариством. Саме в цьому й полягає порушення його суб`єктивного права, за захистом якого він звернувся до суду, що також не враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.
46. Це вказує на правильність позиції суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спірного рішення протиправним і його скасування.
47. Містить касаційна скарга й посилання на низку порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вимог статті 242, 322 Кодексу адміністративного судочинства України щодо критеріїв законності та обґрунтованості судових рішень, змісту постанови суду апеляційної інстанції.
48. Крім того, за твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції взагалі не здійснив оцінки оскаржуваного рішення, правомірність якого є предметом спору в даній справі, на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, навівши при цьому суперечливі висновки про те, що воно прийняте відповідачем "з метою захисту прав всіх інвесторів у цінні папери емітента ВАТ "Хліб Києва", що, однак, спростовується змістом самого спірного рішення, де зазначено, що воно прийняте "з метою захисту прав, які належать територіальній громаді міста Києва", тобто одному із акціонерів товариства, а також відсутністю посилання на конкретну правову норму, якою визначено повноваження Комісії на вчинення саме таких дій (прийняття відповідного рішення) за зверненням одного із акціонерів від імені товариства.
49. Судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушено й норми частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено принцип презумпції вини відповідача у адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень. А саме - висновок суду апеляційної інстанції про те, що "позивач не довів наявності у нього порушеного права з боку Комісії" спростовується очевидністю порушення права, яке полягає у позбавленні позивача належного йому права на участь в управлінні акціонерним товариством самим фактом прийняття спірного рішення. Всупереч вимогам вищезгаданої норми процесуального права, суд апеляційної інстанції переклав тягар доказування на позивача попри те, що факт порушення права позивача підтверджується змістом спірного рішення та відсутністю волевиявлення емітента у формі відповідних рішень загальних зборів акціонерів (обов`язковим учасником яких є позивач) та наглядової ради акціонерного товариства.
50. У відзиві на касаційну скаргу Національна комісія наголошує на її безпідставності та вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв у цій справі законну та обґрунтовану постанову, яка, за наведеного, скасуванню не підлягає.