ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 580/8568/21
адміністративне провадження № К/990/36260/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Мороз Л.Л., судді Стеценка С.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Кульчицького С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Горяйнова А.М. та Пилипенко О.Є.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, скаржник, ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання протиправними дій щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 85% до 80% сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18 травня 2021 року №33/44/1-П-124/08-1637, починаючи з 1 грудня 2019 року, зобов`язання здійснити відповідний перерахунок пенсії з урахуванням виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при перерахунку пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова №103) та "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704) її максимальний розмір має обчислюватися, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію.
4. У зв`язку із цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача під час здійснення її перерахунку з 1 грудня 2019 року з 85% до 80% грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18 травня 2021 року №33/44/1-П-124/08-1637. Окрім того, наявність у позивача відповідного права встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №580/25/19.
5. Також судами попередніх інстанцій були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 вересня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положення статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), у зв`язку з чим дійшли помилкового та необґрунтованого висновку щодо визнання протиправними дій Управління та зобов`язання Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, виходячи з 85% розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18 травня 2021 року № 33/44/1-П-124/08-1637, починаючи з 1 грудня 2019 року з урахуванням виплачених сум.
8. Крім того, Управління наголошує, що ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року, у зв`язку з наявністю підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, висловленої у рішенні від 4 лютого 2019 року у справі № 240/5401/18, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 380/24477/21, предметом розгляду якої є перерахунок пенсії у процентному співвідношенні відповідних сум грошового забезпечення, що є подібним до предмету спору у даній справі.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до Суду 21 грудня 2022 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №580/8568/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 березня 2023 року.
12. З касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
13. 5 січня 2023 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
14. У відзиві, зокрема, зазначається, що відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії. Отже, при перерахунку пенсії змінною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначено при її призначення, є незмінним.
15. Також позивач вказує, що аналогічні висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 (провадження №11-198заі19).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
17. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №580/25/19, яке набрало законної сили 15 травня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 85% від основного розміру грошового забезпечення з 1 січня 2016 року та зобов`язано пенсійний орган провести такий перерахунок та виплату пенсії.
18. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі №580/3939/21, яке набрало законної сили 17 серпня 2021 року, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 51, 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18 травня 2021 року №33/44/1-П-124/08-1637 та зобов`язано відповідача здійснити такий перерахунок з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до статей 43, 51, 63 Закону № 2262-ХІІ, а також здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 1 грудня 2019 року.
19. На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18 травня 2021 року №33/44/1-П-124/08-1637.
20. 28 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії в розмірі 85% сум грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18 травня 2021 року №33/44/1-П-124/08-1637.
21. Листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 21 вересня 2021 року №6676-6604/П-03/8-2300/21 повідомлено, що позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" від 18.05.2021 №33/44/1-П-124/08-1637 в розмірі 80% оновленого грошового забезпечення. Зобов`язань провести перерахунок пенсії позивача з розрахунку 85% грошового забезпечення згідно вказаної довідки на відповідача вказаним рішенням суду покладено не було.
22. Позивач, не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача стосовно зниження відсоткового розміру пенсії, звернувся до суду із позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
28. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
29. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
30. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
31. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
32. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
33. Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
34. Конституційний Суд України неодноразово розв`язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
35. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
36. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
37. Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, які є значущими для розгляду справи №300/5520/21, а саме: "З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; "виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
38. Конституційний Суд України в Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзаци шостий, сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
39. Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
40. Конституційний Суд України в аспекті частини п`ятої статті 17 Конституції України також наголошував, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
41. Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, "юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття "виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії "Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
42. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
43. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
44. З доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач погоджується із правом позивача на перерахунок пенсії, водночас основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 80 % від суми грошового забезпечення, а не 85 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
47. Статтею 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції від 1 січня 1992 року, тобто на момент прийняття вказаного Закону, було передбачено, що Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
48. 25 березня 1996 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 103/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", яким внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме, частину другу вказаної статті викладено в такій редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів".