Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа №642/7417/18
провадження № 61-8303св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тарасова Юлія Петрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумова Алла Валентинівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області
Тарасова Ю. П., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумова А. В., про визнання договору іпотеки недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 вересня 2011 року. Разом з тим, 10 грудня 2018 року до вказаної квартири намагався вселитися ОСОБА_2, вказуючи, що він є власником зазначеного майна на підставі договору іпотеки від 09 лютого 2016 року. Проте, ОСОБА_1 договір іпотеки не укладала та не уповноважувала інших осіб на вчинення такого правочину.
Вказувала, що 03 лютого 2016 року вона видала ОСОБА_3 довіреність, якою уповноважила останнього бути її представником у всіх державних, комерційних, адміністративних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, галузевої належності у тому числі з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням та користуванням належним їй майном з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось, укладати всі дозволені законом правочини по розпорядженню її майном. При цьому, ОСОБА_3 не був уповноважений довіреністю на представництво інтересів позивача перед фізичними особами.
За договором позики від 09 лютого 2016 року ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_2 550 800,00 грн, що еквівалентно 20 400,00 дол. США, та зобов`язався повернути кошти до 09 лютого 2017 року. З метою забезпечення виконання договору позики, ОСОБА_3 на підставі вищевказаної довіреності 09 лютого 2016 року передав ОСОБА_2 в іпотеку належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що спірний договір іпотеки був укладений для забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики та не в інтересах позивача. Тобто ОСОБА_3, уклавши договір іпотеки, керувався не інтересами довірителя, а власними інтересами щодо забезпечення виконання основного зобов`язання, за яким він отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 550 800,00 грн (20 400,00 дол. США). Вказані дії ОСОБА_3 не відповідають інтересам позивача, суперечать змісту і правовій природі договору доручення та є очевидним перевищенням ним своїх представницьких повноважень.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір іпотеки від 09 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тарасовою Ю. П., зареєстрований у реєстрі за № 127; скасувати запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ; поновити реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 29 серпня
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Після набрання рішенням законної сили, накладений ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 28 грудня 2018 року арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом заборони останньому та будь-яким іншим особам чинити перешкоди ОСОБА_1 щодо володіння та користування цією квартирою, скасовано.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що видача ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 довіреності, якою останнього уповноважено на укладення та підписання від її імені цивільно-правових договорів, правочинів про користування та розпорядження усім її майном, а також договорів купівлі-продажу цього майна, міни, застави, свідчить про спрямованість волі позивача на відчуження належної їй квартири чи передачі її в заставу за ціною та на умовах і на розсуд довіреної особи. На таку спрямованість волі ОСОБА_1 свідчить розписка від 09 лютого 2016 року, яка складена позивачем. Укладаючи від імені ОСОБА_1 спірний договір іпотеки, ОСОБА_3 діяв у межах наданих повноважень.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_3 було надано право від імені довірителя вирішувати питання, пов`язані з укладенням правочинів цивільно-правового характеру щодо користування та розпорядження усім майном ОСОБА_1 . Позивач не довела суду, що ОСОБА_3, підписуючи спірний правочин, діяв виключно у власних інтересах. За змістом виданої довіреності ОСОБА_3 не був обмежений в укладенні правочинів, зокрема шляхом передачі в заставу майна довірителя.
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кулабухов О. В., задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин, що мають істотне значення для вирішення зазначеної справи, не вирішив спір по суті та конфлікт між сторонами не усунув, а відтак не виконав покладених на нього завдань цивільного судочинства щодо справедливого та своєчасного вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів заявника. Висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові є передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
При новому розгляді справи, постановою Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки від 09 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області
Тарасовою Ю. П., зареєстрований у реєстрі за № 127.
Позов в частині вирішення спору про скасування запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та поновлення реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2018 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_3 вчинив правочин всупереч інтересам довірителя та допустив настання несприятливих для ОСОБА_1 наслідків, зокрема можливості втрати нею права власності на квартиру, яка є її зареєстрованим місцем проживання з 13 вересня 1976 року.
Оскільки ОСОБА_5 при підписанні оспорюваного договору іпотеки від імені ОСОБА_1 забезпечував виконання власних грошових зобов`язань за рахунок вартості належного позивачу майна, а не в інтересах довірителя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки
від 09 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування запису у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за
ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та поновлення реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту у справі, що переглядається, є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44296073 від 28 листопада
2018 року, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Бакумовою А. В.
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 15 серпня
2022 року стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3379,08 грн судових витрат за подачу заяв та скарг до суду та 14 000 грн витрат на правничу допомогу, а разом 17 379,08 грн, тобто по 8 689,54 грн з кожного.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18, провадження № 61-16849св19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, провадження № 12-88гс19, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, провадження № 61-30020св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при розгляді вказаної справи потрібно було встановити дві істотні умови його укладання ОСОБА_1 (від імені якої по довіреності діяв ОСОБА_3 ), а саме: її спрямованість та наявність вольової дії для укладання вищевказаного договору іпотеки; її інтересу в укладанні цього договору іпотеки.
При цьому, про спрямованість волі ОСОБА_1 на вчинення правочинів щодо розпорядження її майном шляхом укладання ОСОБА_3 (її довіреною особою) договорів щодо дарування, купівлі-продажу, застави, займу, свідчить розписка від 09 лютого 2016 року, власноруч складена нею.
Дата складання даної розписки та передання її ОСОБА_2 під час укладання договору позики та іпотеки, а саме 09 лютого 2016 року, в свою чергу свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо вчинення даних правочинів від її імені ОСОБА_3 .
При цьому саме ОСОБА_1 була заінтересована в отриманні коштів по договору позики саме ОСОБА_3, оскільки відповідно до довіреності від 03 лютого 2016 року, яку посвідчив приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ключнікова В. О., зареєстрованої в реєстрі за № 199) ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 на одержання належних їх грошей та майна та розпорядження даним майном та грошима.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона фактично не отримувала грошових коштів по договору позики від 09 лютого 2016 року, не можуть бути підставою для визнання договору іпотеки від 09 лютого 2016 року недійсним, оскільки доводи щодо неналежного виконання грошового зобов`язання за договором позики можуть свідчити про неналежне виконання умов договору саме позики, а не про недійсність договору іпотеки, яким забезпечено зобов`язання по договору позики.
З огляду на доводи касаційної скарги, ОСОБА_2 оскаржує постанову апеляційного суду тільки в частині задоволення позову, а тому в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_3, яка посвідчена Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ключніковою В. О. та зареєстрована в реєстрі за № 199.
Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 представляти її в усіх державних, комерційних, адміністративних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах
і організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, галузевої належності у тому числі з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням та користуванням належним їй майном, з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось. Зокрема представляти її інтереси в органах державної реєстрації, держгеокадастру, нотаріату, Департаменту архітектури, містобудування та генерального плану, в бюро технічної інвентаризації. Також у довіреності зазначено, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 розписуватись від її імені та укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру щодо користування та розпорядження усім її майном; розписуватись від її імені на договорах цивільно-правового характеру, що укладатимуться, зокрема, на одержання належних їй грошей та майна.
Згідно з розпискою від 09 лютого 2016 року ОСОБА_1 проінформована ОСОБА_3 про те, що належна їй на праві власності квартира буде виступати в угоді в якості об`єкта дарування, продажу, застави, займу.
За договором позики від 09 лютого 2016 року ОСОБА_3 отримав
у борг від ОСОБА_2 550 800 грн, що еквівалентно 20 400 дол. США, та зобов`язався повернути кошти до 09 лютого 2017 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності, 09 лютого 2016 року уклали договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тарасовою Ю. П. і зареєстрований в реєстрі за № 127.
Відповідно до умов указаного договору іпотеки ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 09 лютого 2016 року.
Довіреність від 03 лютого 2016 року була припинена 26 грудня 2018 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей.
2. Мотивувальна частина