Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 362/6592/20
провадження № 61-9716св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2021 року у складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про стягнення орендної плати та неустойки, визнання договорів дарування недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір оренди житлового будинку та земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що ОСОБА_2 здійснювала оплату оренди до червня 2019 року із невеликими простроченням.
У липні 2019 року відповідач прострочила оплату оренди більше 10 днів і перестала платити, у зв`язку із чим він надіслав останній повідомлення про розірвання договору з вимогою сплатити заборгованість та повернути орендоване майно. Однак ОСОБА_2 не повернула йому об`єкти оренди, акт повернення згідно пункту 7.4 договору також не підписала.
Крім того, після звернення до суду з даним позовом було виявлено факт відчуження ОСОБА_2 майна, а саме дарування своїй матері - ОСОБА_3 належних їй на праві власності земельних ділянок.
Позивач вважав, що вказані договори дарування є фраудаторними правочинами, тобто такими, що вчинені боржником на шкоду кредитору, а тому мають бути визнані судом недійсними.
Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд:
стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31 жовтня 2018 року в сумі 763 583,50 гргн та неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктами оренди за час прострочення їх повернення в сумі 9 045 764,91 грн;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 10 грудня 2020 року номер 312, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55638097 від 10 грудня 2020 року 19:58:35;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 12 грудня 2020 року номер 321, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55670405 від 12 грудня 2020 року 18:06:16;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 12 грудня 2020 № 323, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55670301 від 12 грудня 2020 року 17:38:55;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, від 10 грудня 2020 року № 308, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637367 від 10 грудня 2020 року 18:56:15.
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, від 10 грудня 2020 року № 310, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637698 від 10 грудня 2020 року 19:21:55.
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договорів удаваними правочинами.
Просила визнати удаваними правочинами, що приховують договір позики в іноземній валюті з виплатою процентів, а саме, договір купівлі-продажу житлового будинку від 31 жовтня 2018 року, укладений між нею і ОСОБА_1, договори купівлі-продажу земельних ділянок від 31 жовтня 2018 року, а також договори оренди житлового будинку та земельних ділянок від 31 жовтня 2018 року, укладені між нею і ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 758/2008/19, провадження № 61-11788св21, від 13 січня 2021 року у справі № 161/15725/18, провадження № 61-23133св19, від 24 лютого 2021 року у справі № 404/10645/14-ц, провадження № 61-22206св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що постановляючи ухвалу, місцевий суд послався на пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Проте, судом не враховано, що позивач мав право подати таку заяву саме до початку розгляду справи по суті.
Вказує, що заява представника ОСОБА_6 подана 27 жовтня 2021 року з пропуском процесуального строку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договорів удаваними правочинами.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).