Постанова суду № 362/6592/20 від 15.03.2023 про стягнення орендної плати та неустойки, визнання договорів дарування недійсними

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 362/6592/20

провадження № 61-9716св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2021 року у складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про стягнення орендної плати та неустойки, визнання договорів дарування недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір оренди житлового будинку та земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що ОСОБА_2 здійснювала оплату оренди до червня 2019 року із невеликими простроченнями.

У липні 2019 року відповідач прострочила оплату оренди більше 10 днів і перестала платити, у зв`язку із чим він надіслав останній повідомлення про розірвання договору з вимогою сплатити заборгованість та повернути орендоване майно. Однак, ОСОБА_2 не повернула йому об`єкти оренди, акт повернення згідно пункту 7.4 договору також не підписала.

Крім того, після звернення до суду з даним позовом було виявлено факт відчуження ОСОБА_2 майна, а саме дарування своїй матері - ОСОБА_3 належних їй на праві власності земельних ділянок.

Позивач вважав, що вказані договори дарування є фраудаторними правочинами, тобто такими, що вчинені боржником на шкоду кредитору, а тому мають бути визнані судом недійсними.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд:

стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31 жовтня 2018 року в сумі 763 583,50 грн та неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктами оренди за час прострочення їх повернення в сумі 9 045 764,91 грн;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 10 грудня 2020 року номер 312, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55638097 від 10 грудня 2020 року 19:58:35;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 12 грудня 2020 року номер 321, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55670405 від 12 грудня 2020 року 18:06:16;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 12 грудня 2020 № 323, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55670301 від 12 грудня 2020 року 17:38:55;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, від 10 грудня 2020 року № 308, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637367 від 10 грудня 2020 року 18:56:15.

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, від 10 грудня 2020 року № 310, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637698 від 10 грудня 2020 року 19:21:55.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31 жовтня 2018 року в сумі 763 583,50 грн, неустойку в розмірі подвійної плати за користування об`єктами оренди за час прострочення їх повернення в сумі 9 045 764,91 грн.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 10 грудня 2020 року № 312, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55638097 від 10 грудня 2020 року 19:58:35.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 12 грудня 2020 року № 321, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55670405 від 12 грудня 2020 року 18:06:16.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 12 грудня 2020 року № 323, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55670301 від 12 грудня 2020 року 17:38:55.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, від 10 грудня 2020 року № 308, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637367 від 10 грудня 2020 року 18:56:15.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі від 10 грудня 2020 року № 310, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637698 від 10 грудня 2020 року 19:21:55.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Стягуючи з відповідача заборгованість з орендної плати за користування майном, місцевий суд виходив із того, що зобов`язання відповідача сплатити орендну плату відповідно до договору оренди є невиконаними, тому така заборгованість має бути стягнута на користь позивача.

При цьому відповідно до частини другої статті 785 ЦК України позивач має право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної ставки за користування об`єктами нерухомого майна за час прострочення їх повернення.

Визнаючи недійсними договори дарування земельних ділянок, місцевий суд виходив із того, що відповідач не мала права вчиняти правочини щодо вказаного майна, оскільки не є їх власником, тому що продала їх позивачу 31 жовтня 2018 року.

У серпні 2022 року з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 27 жовтня 2021 року звернувся ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що він не брав участі у справі, хоча оскаржуваним рішенням зачіпаються його права.

Рішення суду в даній справі, яким визнаний недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, від 10 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ухвалене 27 жовтня 2021 року.

Разом із тим, з 09 серпня 2021 року він є власником вказаної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_10 .

При укладенні договору з ОСОБА_10 нотаріус перевірив документи на право власності останньої на земельну ділянку.

Враховуючи наведене просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, від 10 грудня 2020 року № 308, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 55637367 від 10 грудня 2020 року 18:56:15.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та адвоката Федосіна А. В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, залишено без задоволення.

Закрито провадження за апеляційною скаргою адвоката Мостепана Є. В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2021 року.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що таке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Мостепана Є. В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_5, апеляційний суд виходив із того, що на земельну ділянку, яка з 09 серпня 2021 року належить останньому, звернути стягнення неможливо, оскільки договір купівлі-продажу, укладений між ним та ОСОБА_11, не оспорювався, тому питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 рішенням місцевого суду не вирішувались.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 .

У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 .

У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктами оренди за час прострочення їх повернення залишити без розгляду; в частині позовних вимог щодо визнання недійсними договорів дарування направити на новий розгляд до місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 478/690/18, провадження № 61-18333св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, як на підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що до подання позову у вказаній справі, тобто 28 грудня 2020 року, позивачем 18 грудня 2020 року подано до Солом`янського районного суду м. Києва позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 31 жовтня 2018 року в сумі 763 583,50 грн та стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктами за час прострочення їх повернення в сумі 9 04 764,91 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року позов у справі № 760/27991/20 було направлено до Васильківського міськрайонного суду Київської області. Вказану позовну заяву повернуто ухвалою суду від 02 червня 2021 року.

Місцевий суд, будучи обізнаний про те, що тотожний позов було подано раніше до Солом`янського районного суду м. Києва, всупереч положенням ЦПК України не задовольнив клопотання про залишення вказаного позову без розгляду.

Також заявник посилається на те, що суди належним чином не дослідили, що предметом договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_12, та договорів дарування земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є різні земельні ділянки з відмінними кадастровими номерами.

Таким чином, помилковий висновком судів попередніх інстанцій про те, що на час дарування земельних ділянок ОСОБА_2 не була їх власницею.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 910/19473/17, від 09 вересня 2019 року у справі № 910/16362/18, від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, провадження № 12-37гс18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів, не дослідив зібрані у справі докази, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що договір оренди, на який послався позивач як на підставу стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки, є удаваним правочином, який насправді приховує в собі договір позики в іноземній валюті з виплатою процентів.

Суди не врахували, що житловий будинок та сім земельних ділянок до 31 жовтня 2018 року належали їй на праві власності та в цей же день були продані ОСОБА_1 . При цьому в цей же день, тобто 31 жовтня 2018 року, було укладено з ОСОБА_1 та нею договір оренди цієї нерухомості.

Також заявник вказує на неправильне застосування судами положень частини другої статті 785 ЦК України, що призвело до незаконного стягнення з ОСОБА_2 неустойки в розмірі 9 045 764,91 грн.

Суди не звернули уваги на її доводи про те, що вона протягом всього часу оренди не користувалась і не могла користуватися майном, оскільки таке не було придатне до життя, при цьому не існувало практичної необхідності в оренді семи земельних ділянок, кожна з яких становила 0,2500 га.

Крім того, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, визнаючи договори дарування, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсними, посилались на те, що такі є фраудаторними, тобто правочинами, які вчинені на шкоду кредитору.

Разом із тим, суди не врахували, що договори дарування, які були визнані недійсними, були вчинені до моменту подання позовної заяви про стягнення заборгованості, вжиття заходів забезпечення позову та призначення першого судового засідання.

ОСОБА_2 не укладала вказаних договорів на шкоду кредитору, діяла добросовісно і не зловживала правом.

Також зазначає про грубе порушення судами норм процесуального права, оскільки не враховано, що заява позивача про зміну предмета позову є новим позовом, тому що позивачем було змінено одночасно предмет та підстави позову.

У касаційній містяться посилання про те, що місцевим судом відкрито провадження у цій справі за наявності іншої цивільної справи № 760/27991/20 між тими сторонами спору, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, від 10 грудня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не порушені права ОСОБА_5, та закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Касаційна скарга мотивована тим, що частиною другою статті 362 ЦПК України визначено, що про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

В порушення вказаної норми апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 не ухвалою, а оскаржуваною постановою, тобто здійснив це у неналежній процесуальній формі судового рішення.

Вказаним порушенням апеляційний суд позбавив ОСОБА_5 можливості оскаржити ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою до здійснення розгляду апеляційної скарги по суті.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 09 серпня 2021 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, остання набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221483301:03:001:0011 відповідно до договору дарування від 10 грудня 2020 року № 308.

Таким чином, оскаржуваним до апеляційного суду рішенням місцевого суду скасовано правочин, на підставі якого продавець земельної ділянки, яка зараз належить ОСОБА_5, відчужила її, тобто скасовано документ, на підставі якого у продавця виникло право власності на майно.

Таким чином, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, згідно якого оспорення ланцюгу договорів не вимагається, тому висновок апеляційного суду про те, що рішенням місцевого суду права ОСОБА_5 не зачіпаються, є помилковим.

Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки були відсутні, отже ОСОБА_5 діяв добросовісно та згідно приписів законодавства України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3221483301:03:001:0011 є фраудаторним правочином.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 850,1 кв. м, житловою площею 298,6 кв. м.

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0002, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 104-107).

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0003, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 108-111).

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2002 га, кадастровий номер 3221483301:01:033:0003, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 112-115).

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0004, за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 116-119).

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0001, за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 119-123).

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:01:033:0006, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 124-127).

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:01:033:0007, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О. (т. 1, а. с. 128-131).

31 жовтня 2018 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено договір оренди житлового будинку та земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О., вказані об`єкти нерухомості знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 8-11)

01 листопада 2018 року позивач передав, а ОСОБА_2 прийняла згідно договору в оренду сім земельних ділянок та будинок разом із майном у ньому, що оформлено відповідним актом приймання-передачі. При цьому відповідачем засвідчено в акті, що майно в переліку нове, ділянки доглянуті, будинок в придатному для проживання стані (т. 1, а. с. 12).

Відповідно до пункту 2.1 договору строк оренди починається з 01 листопада 2018 року і діє до 31 жовтня 2020 року.

Згідно п.3.1 договору щомісячна орендна плата за об`єкт оренди вноситься в гривні на розрахунковий рахунок орендодавця та вираховується як: а) сума орендної плати та б) компенсації за комунальні платежі. Орендна ставка складає 345 800 (триста сорок п`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що буде становити еквівалент 12 350 (дванадцяти тисячам триста п`ятдесяти) доларів США 00 центів по курсу продажу доларів відділенням ПАТ КБ "Приватбанк" на день оплати чергового платежу за договором та підлягає щомісячному корегуванню.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата за перший та наступні місяці оренди сплачується орендарем до 10 числа місяця, наступного за місяцем користування об`єктами оренди.

Згідно з пунктом 2.3 договору термін договору може бути скорочений, а договір достроково припинений: а) за згодою сторін; б) з ініціативи орендодавця через 10 (десять) календарних днів з дня прострочення орендарем оплати чергового платежу за договором. При цьому орендодавець надає орендарю три календарних дні для вивозу особистих речей останнього. Після чого орендодавець в односторонньому порядку відновлює право користування об`єктами оренди.

Як вбачається із наданих копій банківських виписок (т. 1, а. с. 13-19) у липні 2019 року ОСОБА_2 прострочила оплату оренди більше 10 днів і перестала платити орендну плату.

29 серпня 2019 року на підставі пп. "б" пункту 2.3 договору позивач надіслав ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договору з вимогою сплатити заборгованість та повернути орендоване майно (т. 1, а. с. 20-21).

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 239332244 від 29 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 54-58, 203-213) встановлено факт відчуження ОСОБА_2, а саме дарування ОСОБА_3, належних їй на праві власності наступних земельних ділянок:

1) площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування серія та номер: 312, виданий 10 грудня 2020 року, видавник: Литвиненко О. М. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55638097 від 10 грудня 2020 року 19:58:35, приватний нотаріус Литвиненко О. М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

2) площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування серія та номер: 321, виданий 12 грудня 2020 року, видавник: Литвиненко О. М. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55670405 від 12 грудня 2020 року 18:06:16, приватний нотаріус Литвиненко О. М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

3) площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування серія та номер: 323, виданий 12 грудня 2020 року, видавник: Литвиненко О. М. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55670301 від 12 грудня 2020 року 17:38:55, приватний нотаріус Литвиненко О. М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

4) площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, на підставі договору дарування серія та номер: 308, виданий 10 грудня 2020 року, видавник: Литвиненко О. М. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55637367 від 10 грудня 2020 року 18:56:15, приватний нотаріус Литвиненко О. М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

5) площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, на підставі договору дарування серія та номер: 310, виданий 10 грудня 2020 року, видавник: Литвиненко О. М. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55637698 від 10 грудня 2020 року 19:21:55, приватний нотаріус Литвиненко О. М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково, а касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 - залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частинами першою та третьою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому (частини перша та друга статті 812 ЦК України).

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судами встановлено, що 31 жовтня 2018 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено договір оренди житлового будинку та земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р. О., вказані об`єкти нерухомості знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 8-11).

Згідно розділу 1 вказаного договору орендодавець надає орендарю в оренду належне йому на праві особистої власності наступне майно: житловий будинок загальною площею 850,1 кв. м, житловою площею 298,6 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0004, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі;

земельну ділянку площею 0,2002 га, кадастровий номер 3221483301:01:033:0003, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0002, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі,;

земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221483301:03:001:0001, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі;

земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер 3221483301:03:001:0003, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер 3221483301:01:033:0006, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,3500 га, кадастровий номер 3221483301:01:033:0007, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 договору строк оренди починається з 01 листопада 2018 року і діє до 31 жовтня 2020 року.

Згідно п.3.1 договору щомісячна орендна плата за об`єкт оренди вноситься в гривні на розрахунковий рахунок орендодавця та вираховується як: а) сума орендної плати та б) компенсації за комунальні платежі. Орендна ставка складає 345 800 (триста сорок п`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що буде становити еквівалент 12 350 (дванадцяти тисячам триста п`ятдесяти) доларів США 00 центів по курсу продажу доларів відділенням ПАТ КБ "Приватбанк" на день оплати чергового платежу за договору та підлягає щомісячному корегуванню.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вказував, що із невеликими простроченнями відповідач здійснювала оплату оренди до червня 2019 року, а у липні 2019 року прострочено оплату більше 10 днів і припинено оплату згідно договору оренди.

У зв`язку з простроченням орендної плати позивач 29 серпня 2019 року, керуючись підпунктом "б" пункту 2.3 договору, надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору з вимогою сплатити заборгованість та повернути орендоване майно.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що зобов`язання відповідача сплатити орендну плату відповідно до договору оренди є невиконаними, тому така заборгованість має бути стягнута на користь позивача у розмірі 763 583,50 грн.

З урахуванням викладеного, наданих позивачем доказів сплати за спірний період відповідачем орендної плати, які не спростовано відповідачем, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 763 583,50 грн.

................

Перейти до повного тексту