Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 201/8086/21
провадження № 61-8068 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2022 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та святкові дні, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2017 року він прийнятий на роботу на посаду начальника технічного відділу відповідача із зазначенням тривалості робочого дня 40 годин з окладом 201 243 грн 00 коп. При цьому його було повідомлено, що фактично буде шестиденний робочий тиждень з робочим часом з 8.00 до 19.00 з перервою для відпочинку та харчування протягом однієї години, в суботу - з 8.00 до 18.00 з перервою для відпочинку та харчування протягом однієї години, обґрунтовуючи це особливостями діяльності (будівництво метрополітену).
Таким чином, фактично робочий тиждень мав тривалість 59 годин на тиждень. Крім того, було зазначено, що положення статті 73 КЗпП України щодо визначення святкових та вихідних днів не застосовуються, оскільки і в ці дні позивач має працювати, однак пізніше це буде оплачено відповідно до статей 106-107 КЗпП України. Протягом трьох років було подано заяви про продовження строку дії трудового договору, про що відповідачем було винесено накази.
30 липня 2021 року йому був вручений наказ № 294-д "Про переміщення працівника", в якому зазначалось, що його робоче місце переміщається в структурний підрозділ представництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з 31 липня 2021 року.
31 липня 2021 року він з`явився на нове робоче місце, де було з`ясовано, що йому не було належним чином обладнано робоче місце, відсутня оргтехніка, доступ до документів, не видано засобів захисту на будівництві, тобто не створені належні і безпечні умови праці. Згідно зі списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, будівництво метрополітенів належить до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, однак всупереч вимогам статті 163 КЗпП України йому не було видано спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту; не було проведено медичний огляд для того, щоб визначити, що робота, яка була доручена на об`єкті, не протипоказана йому за станом здоров`я, як це вимагає частина друга статті 32 КЗпП України.
Крім того, у відповідача станом на кінець липня 2021 року був борг по виплаті йому основної заробітної плати в розмірі 445 936 грн 56 коп., що підтверджується розрахунковим листком за липень 2021 року, а також по оплаті роботи за надурочний час та у святкові дні.
Він звернувся до керівництва з питанням про виплату заборгованості по заробітній платі, оплаті роботи за надурочний час і у святкові та вихідні дні, однак отримав відповідь, що борг буде накопичуватись, а виплата заборгованості по заробітній платі буде здійснена лише після звільнення без оплати надурочного часу та часу, відпрацьованого у святкові та вихідні дні. Дізнавшись про це та враховуючи шкідливі умови праці, в які перемістили його без попередження та визначення відповідності такої роботи стану його здоров`я 02 серпня 2021 року ним було подано заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням законодавства про працю. У той же день було видано наказ № 224-к про припинення трудового договору (контракту), яким його було звільнено з посади керівника проекту на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, зазначивши в якості підстави власну заяву, в якій він просив звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Вказував, що відповідач не мав права звільняти його за частиною першою статті 38 КЗпП України, оскільки ним було подано заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Крім того, позивачеві не було сплачено вихідну допомогу, а також заборгованість по оплаті надурочного часу та роботу у святкові та вихідні дні. Позивач зазначив, що оплата за надурочний час у період жовтня 2017 року - липень 2021 року у робочі дні з понеділка по п`ятницю становить 5 997 986 грн 00 коп.; у той же період за відпрацьовані надурочні години по суботах 1 677 445 грн 00 коп. Також позивачу не було сплачено за відпрацьовані святкові та вихідні дні з урахуванням уточнень 611 846 грн 59 коп.
На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: змінити формулювання підстави звільнення з посади начальника технічного відділу з 02 серпня 2021 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та вважати звільненим його з посади начальника технічного відділу з 2 серпня 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з приведенням даного запису в трудову книжку; стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяця в сумі 603 729 грн, суму заборгованості по оплаті надурочного робочого часу у будні та по суботах в сумі 7 675 431 грн, суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період січень-липень 2021 року у розмірі 13 798 грн, суму заборгованості по оплаті за роботу у святкові та вихідні дні у розмірі 611 846 грн 59 коп., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, визначивши розмір такого відшкодування.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено формулювання підстави звільнення позивача з посади начальника технічного відділу з 02 серпня 2021 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та визнано ОСОБА_1 звільненим з посади начальника технічного відділу з 02 серпня 2021 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з приведенням даного запису в трудову книжку. Стягнуто з АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяці у сумі 603 729 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем було подано заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, а тому його звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України є неправомірним.
З урахуванням зміни підстави звільнення позивача у нього з`явилось право на отримання вихідної допомоги, а, відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення компенсації за затримку у виплаті заробітної плати, суд послався на те, що позивачем в позові не зазначено в якому місяці 2021 року відповідно мало місце затримка при розрахунку у виплаті заробітної плати та виходячи з якої формули було здійснено розрахунок. Також позивачем не надано доказів, що під час роботи він пред`являв претензії до адміністрації підприємства з приводу несплати йому за надурочні часи, за роботу у вихідні та святкові дні
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачем було подано заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, а тому його звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України є неправомірним.
З урахуванням зміни підстави звільнення позивача у нього з`явилось право на отримання вихідної допомоги, а, відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми заборгованості по оплаті в надурочний час, у вихідні та святкові дні до суду апеляційної інстанції не оскаржив.
Також судом зазначено, що в суді першої інстанції позивач не заявляв позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а такі вимоги були викладені тільки в апеляційній скарзі, тому з цих підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 201/8086/21 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами встановлено, що під час звільнення позивача з ним не було проведено остаточного розрахунку, оскільки не була виплачена вихідна допомога.
Однак, незважаючи на подану ним заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з моменту звільнення до моменту ухвалення судового рішення, у рішенні суду першої інстанції було зазначено, що ця вимога є передчасною, а в постанові апеляційного суду вказано, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не заявляв позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Судом апеляційної інстанції не враховано вимоги статті 117 КЗпП України та не враховано, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття його на роботу до АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" на посаду начальника технічного відділу за строковим трудовим договором з 11 жовтня 2017 року по 10 жовтня 2018 року.
10 жовтня 2017 року АТ "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" був виданий наказ № 92 про прийняття його на роботу на посаду начальника технічного відділу із зазначенням тривалості робочого дня 40 годин з окладом 201 243 грн 00 коп.
03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було подано заяву про продовження строку дії трудового договору з 11 жовтня 2018 року по 10 жовтня 2019 року, про що 08 жовтня 2018 року був виданий наказ № 30-д.
27 вересня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про продовження строку дії трудового договору з 11 жовтня 2019 року по 10 жовтня 2020 року, про що 01 жовтня 2019 року було видано наказ № 57-д.
01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про продовження строку дії трудового договору з 11 жовтня 2020 року по 10 квітня 2021 року, про що в той же день було видано наказ № 120-д.
08 квітня 2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про продовження строку трудового договору з 11 квітня 2021 року по 10 липня 2021 року, на підставі якої 09 квітня 2021 року було видано наказ № 118-д.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про продовження строку трудового договору з 11 липня 2021 року по 10 жовтня 2021 року, на підставі якої 09 липня 2021 року було видано наказ № 258-д.
30 липня 2021 року ОСОБА_1 було вручено наказ № 294-д "Про переміщення працівника", в якому зазначалось, що його робоче місце переміщається в структурний підрозділ представництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 31 липня 2021 року. У той же день йому видали розпорядження-повідомлення № 4, згідно з яким він був зобов`язаний передати закріплені за ним матеріальні цінності, а саме: ноутбук (інв. № 685), монітор (інв. № 686), стаціонарний телефон (інв. № 560) адміністратору системи ОСОБА_6 (а.с. 35-36, т. 1)