Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 759/10375/19
провадження № 61-8762св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант", ОСОБА_2,
треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Татаринцева Євгенія Анатоліївна, приватний нотаріус Коптєлова Оксана Ростиславівна, ОСОБА_5, Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду
м. Києва, в складі судді Горбенко Н. О., від 13 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф.,
Желепи О. В., Кравець В. А., від 02 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" (далі - ТОВ "Колекторська компанія "Гарант"), ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом витребування майна.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що їй на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_5 умов кредитного договору від 04 липня 2005 року № 27/10-399І.
24 листопада 2015 року ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", як новий кредитор, на підставі вимог статті 38 Закону України "Про іпотеку" здійснило продаж квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка за договором від 24 березня 2017 року № 0398 продала її ОСОБА_4, а та, в свою чергу, за договором від 04 серпня 2047 року № 1010 відчужила квартиру ОСОБА_2
ОСОБА_1 звертала увагу на наступні обставини:
- рішенням Господарського суду м. Києва від 22 травня 2019 року у справі № 910/13326/18 визнано недійсним договір від 02 вересня
2015 року № 002 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту "Дельта М" (далі - ТОВ "Агенція комплексного захисту "Дельта М") та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", за кредитним договором від 04 липня 2055 року № 27/10-399І;
- до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті
38 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору від 27 липня 2055 року № 027/ДЗ4561, а не на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу № 0555
від 24 листопада 2015 року;
- відповідач не виконав обов`язок в частині належного письмового повідомлення іпотекодавця шляхом особистого вручення вимоги про усунення порушень;
- на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу № 0555
від 24 листопада 2015 року діяв Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті";
- відсутні докази наявності у позичальника кредитної заборгованості, що унеможливлює застосування положень Закону України "Про іпотеку" для примусового позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки;
- відсутні виконавчі написи нотаріуса стосовно стягнення грошових сум та витребування іпотечного майна перед посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу № 0555 від 24 листопада 2015 року;
- сплив трирічний строк загальної позовної давності;
Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір від 24 листопада 2015 року № 0555
купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" та ОСОБА_3 ;
- відновити становище, яке існувало до порушення права ОСОБА_1 на приватну власність житлової нерухомості шляхом віндикації нерухомості за положеннями статей 387, 388 ЦК України із поверненням у користування однокімнатної квартири;
- відновити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 29 березня 1999 року № 136/2554 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо права власності ОСОБА_1 та скасування записів у Державному реєстрі про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності на необґрунтованості.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" розповсюджуються на примусову реалізацію майна, у той час як у спірних правовідносинах звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено в позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного договору. Крім того, суд встановив, що відчужена ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" квартира АДРЕСА_1 не використовується позивачем як місце постійного проживання.
Укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та
ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" договір від 02 вересня 2015 року № 002 про відступлення права вимоги (цесії) не є предметом спору у справі, яка переглядається, у зв`язку з чим факт визнання його недійсним не може бути підставою для задоволення позову.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували відсутність у позичальника ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 визнав, що заборгованість за кредитним договором в повному обсязі ним не погашена.
Дослідивши надані приватним нотаріусом Татаринцевою Є. А. документи, на підставі яких був укладений оспорюваний договір, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" вимог законодавства щодо звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку. Неповідомлення позичальника та майнового поручителя про продаж предмета іпотеки не є безумовною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.
До касаційної скарги відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України, включені скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва
від 13 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року щодо попереднього визначення розміру судового збору за пред`явлення позовної вимоги про витребування квартири.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того посилається на відсутність висновку Верховного Суду, щодо застосування положень Закону України "Про іпотеку" в контексті порушення гарантій, передбачених статтями 30, 41, 47 Конституції України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та вказує на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів та встановленні обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Звертає увагу, що у випадку якщо нормативні акти суперечать нормативним актам вищої юридичної сили, то такі норми не можуть бути застосовані.
Наполягає на виконанні принципу верховенства права та забезпечення конституційних гарантій, про що вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19. Зазначає, що поза увагою судів залишились судові рішення, які є преюдиційними та становлять собою доказову базу для підтвердження її позовних вимог.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поясненнях, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, Національний банк України посилається на те, що встановлена судом недійсність договору про відступлення права вимоги (цесії) від 02 вересня 2015 року № 002, укладеного між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", за кредитним договором від 04 липня 2005 року № 27/10-399І відповідно до вимог статей 216, 236 ЦК України свідчить про відсутність правових підстав для володіння ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" переданих йому
ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" активів. З огляду на це, вчинені на підставі недійсного договору дії ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", у тому числі звернення стягнення у позасудовому порядку на предмет іпотеки, який виступає забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором від 04 липня 2005 року № 27/10-399І, не створюють юридичних наслідків.
У листопаді 2022 року ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" подало відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, за відсутності клопотання про продовження цього строку та наведення причин його пропуску.
Фактичні обставини справи встановлені судами
На підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 1999 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .
04 липня 2005 року між акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (далі - АБ "Банк регіонального розвитку") та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 27/10-399І, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 68 389 дол. США, а позичальник зобов`язався сплачувати за користування кредитом проценти із розрахунку 13 % річних, комісійну винагороду та повернути кредит в терміни і на умовах, встановлених вказаним договором. Цільове призначення кредитних коштів: інвестування у житлове будівництво згідно інвестиційного контракту та придбання квартири.
Додатковою угодою № 7 до вказаного кредитного договору збільшено кредитну лінію до 110 000 дол. США; кінцевий термін повернення кредиту погоджений сторонами у додатковій угоді № 8 від 15 листопада 2012 року та визначений 03 липня 2015 року.
27 липня 2005 року між АБ "Банк регіонального розвитку" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 027/ДЗ4531, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю. П., зареєстрований в реєстрі за № 5715, згідно з яким іпотекодавець зобов`язується відповідати за виконання ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором від 04 липня 2005 року № 27/10-399І.
Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору в іпотеку передається квартира
АДРЕСА_1 .
Пунктом 4.4 та підпунктом 4.4.2. іпотечного договору передбачено, що за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та статей 36-38 Закону України "Про іпотеку". Позасудове врегулювання може відбуватися зокрема шляхом використанням іпотекодержателем права наданого цим пунктом договору від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", продаж відбувається за ціною, що дорівнює або перевищує 3/4 вартості предмету іпотеки, що зазначена в даному договорі, але не більше розміру заборгованості боржника та/або іпотекодавця, яка підлягає задоволенню за рахунок предмета іпотеки станом на дату продажу. Договір купівлі-продажу, укладений відповідно до умов цього пункту договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
02 вересня 2015 року між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу
"Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" укладений договір
№ 002 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором
від 04 липня 2005 року № 27/10-399І, за умовами якого управитель ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" у відповідності до вимог статті 512 ЦК України передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором від 04 липня 2005 року № 27/10-399І.
Відповідно до пункту 1.1.1 вказаного договору від 02 вересня 2015 року одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредиторам (заставодержателяем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, в тому числі, але не виключно іпотечним договором № 027/ДЗ4531, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю. П., зареєстрованим в реєстрі за № 5715.
24 листопада 2015 року між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" та ОСОБА_3, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. в реєстрі за № 555.
24 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.
04 серпня 2017 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу відчужила спірну квартиру ОСОБА_2
22 травня 2019 року у справі № 910/13326/18 Господарський суд м. Києва ухвалив рішення за позовом Національного банку України до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу Дельта М", ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, яким визнав недійсним договір від 02 вересня 2015 року № 002 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" за кредитним договором від 04 липня 2005 року № 27/10-399І.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.