Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 757/23589/21-ц
провадження № 61-441св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Міністерство охорони здоров`я України, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня",
третя особа - Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів:
Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до Міністерства охорони здоров`я України(далі - МОЗ України), Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (далі - КНП "Київська обласна клінічна лікарня"), третя особа - Департамент охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовну заяву мотивували тим, що Міністерство охорони здоров`я України
не забезпечило надання належної медичної допомоги їхній матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не забезпечило контроль за лікарнями щодо дотримання правил карантину, дотримання
КНП "Київська обласна клінічна лікарня" правил карантину, допущено виписку з лікарні особи, що потребувала госпіталізації, необхідність отримання комплексного стаціонарного лікування від COVID-19.
На переконання позивачів, зараження ОСОБА_3 на COVID-19 відбулось
під час стаціонарного лікування в КНП "Київська обласна клінічна лікарня" через недотримання правил карантину цим комунальним закладом, незабезпечення Міністерством охорони здоров`я України достатньої кількості ліжкомісць, відсутністю контролю за лікарнями в сфері охорони здоров`я щодо дотримання правил карантину.
У зв`язку з цим позивачами було прийнято рішення та надано згоду на переведення ОСОБА_3 до стаціонару covid Софія МЦ "Добробут-Поліклініка", у зв`язку з отриманням позитивного результату ПЛР SARS-COV-2.
До 07 листопада 2020 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні. У зв`язку із захворюванням на COVID-19 будь-яке лікування онкологічного захворювання було протипоказано, згідно з висновками засідання мультидисциплінарного онкологічного консиліуму та консультації онколога від 22 жовтня 2020 року. Захворювання на COVID-19 значно погіршило загальний стан ОСОБА_3 . На фоні COVID-19 розвинулася бактеріальна інфекція, пневмонія та відбулося прогресування онкологічного захворювання.
07 листопада 2020 року ОСОБА_3 була переведена до відділення інтенсивної терапії МЦ "Добробут-поліклініка" для лікування наслідків
COVID-19 (дихальна недостатність (рівень сатурації без кисню - 81 %), бактеріальна інфекція, позагоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла у відділенні інтенсивної терапії МЦ "Добробут-поліклініка", внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
Вартість лікування ОСОБА_3 у відділенні covid Софія ТОВ "МЦ "Добробут-Поліклініка" становить 825 246,00 грн, що були сплачені позивачами у касі
ТОВ "МЦ "Добробут-Поліклініка" та онлайн в додатку "Добробут" з власних коштів. ОСОБА_1 сплатила 523 525,00 грн, ОСОБА_2 сплатила
301 300,00 грн.
У зв`язку зі смертю матері, її тривалим лікуванням без можливості її побачити, позивачі зазнали значної моральної шкоди, яка виразилася у емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. Позивачі і тепер відчувають постійний душевний біль, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт через смерть своєї матері, внаслідок чого позивачі і досі знаходяться у стані постійного стресу та нервозності.
Додаткових моральних страждань позивачам також завдавало і відсутність вільних місць з киснем для лікування COVID-19 та необхідність оплачувати дороговартісне лікування, позичати гроші, вкласти всі наявні доходи та збереження для лікування матері. Внаслідок вказаних обставин позивачам завдано моральну шкоду, яку кожен з них оцінює у розмірі 500 000,00 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
- стягнути солідарно з Міністерства охорони здоров`я України
та КНП "Київська обласна клінічна лікарня" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 523 525,00 грн;
- стягнути солідарно з Міністерства охорони здоров`я України
та КНП "Київська обласна клінічна лікарня" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 301 300,00 грн;
- стягнути солідарно з Міністерства охорони здоров`я України
та КНП "Київська обласна клінічна лікарня" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн та на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 01 грудня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачі скористались своїм правом, гарантованим статтею 38 Основ законодавства про охорону здоров`я, та самостійно обрали заклад охорони здоров`я, у якому лікувалась їхня мати ОСОБА_3 . Під час розгляду справи позивачі не довели співвідношення моральних страждань і покладених в основу позову фактичних обставин із діяльністю відповідача, а також доказів причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачам.
У задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив з підстав недоведення наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки відповідачів, завдання шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
17 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 203/1487/16, від 15 листопада 2018 року
у справі № 761/24076/15, від 22 травня 2019 року у справі № 128/2994/15.
В обґрунтування касаційної скарги зазначили, що саме Міністерство охорони здоров`я України є головним розпорядником субвенцій на забезпечення подачею кисню ліжкового фонду закладів охорони здоров`я, які надають стаціонарну медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом, здійснює розподіл цих коштів, контролює їх використання. При цьому у держави існує позитивний обов`язок щодо гарантування права на охорону здоров`я громадян України та права на отримання безоплатної медичної допомоги.
Проте Міністерством охорони України не було забезпечено достатню кількість місць з киснем в лікарнях для хворих на COVID-19 та відповідно безкоштовне лікування COVID-19, не контролювалось дотримання лікарнями, зокрема
КНП "Київська обласна клінічна лікарня", правил карантину та було виписано з лікарні особу, що потребувала госпіталізації.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності компетенції Міністерства охорони здоров`я України щодо контролю за дотриманням правил карантину лікарнями та забезпечення лікарень киснем, зроблено судами з порушенням норм матеріального права.
Під час розгляду справи суди не врахували, що стаціонарне лікування
не є первинною медичною допомогою згідно зі статтею 35-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, а є вторинною (спеціалізованою) медичною допомогою (стаття 35-2 Основ законодавства України про охорону здоров`я). Те, що ОСОБА_3 потребувала госпіталізації та продовження лікування в стаціонарі, свідчить медична картка № 5885 стаціонарного хворого, згідно з якою ОСОБА_3 була госпіталізована за терміновими показниками. Тобто очевидним є те,
що виписка ОСОБА_3 без переведення в іншу лікарню була незаконною. Суди дійшли помилкових висновків, що позивачі самі обрали лікарню для стаціонарного лікування в реанімації та онкологічному відділенні та не проаналізували необхідність лікування COVID-19 і його наслідків з 17 жовтня 2020 року до дати смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, яким ОСОБА_3 була заражена у КНП "Київська обласна клінічна лікарня", через відсутність вільних місць з киснем у стаціонарних відділеннях державних лікарень.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про вільне обрання позивачами закладу охорони здоров`я та відсутності підстав для задоволення матеріальної шкоди з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування практики Європейського суду з прав людини,
що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Висновки судів про недоведення позивачами обставин та розміру завданої їм моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо стягнення моральної шкоди з Міністерства охорони здоров`я України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2023 року КНП "Київська обласна клінічна лікарня" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечувало проти доводів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 жовтня 2020 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була госпіталізована з місця проживання (
АДРЕСА_1 )
до відділення інтенсивної терапії КНП "Київська обласна клінічна лікарня"
у зв`язку із судомами.
12 жовтня 2020 року ОСОБА_3 була переведена для лікування до інсультного центру КНП "Київськаобласна клінічналікарня".
15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 виписана з лікарні з рекомендацією продовження лікування в стаціонарі за місцем проживання з діагнозом: вогнищеве ураження головного мозку: об`ємне утворення лівої скроневої області в області гіпокампа; стан після епістату (07 жовтня 2020 року); дисциркуляторна, дисметаболічна енцефалопатія ІІІ ст., цукровий діабет тип 2, стадія медикаментозної субкомпенсації, Са правої молочної залози; СПО: мастоктомія (2016); вторинне ураження печінки, токсичний гепатити; синдром цитолізу; ІХС: атеосклеротичний кардіосклероз; СН 0 ст., з показниками: аспартатаміеотрансфераза 70,5 (норма 10-35), аланінамінотрансфераза
40,80 (норма 10-35), білірубін непрямий 17,9 (норма 3,4-13,7), білірубін прямий 11,20 (норма 1-3,4), білірубін загальний 29,10 (норма 5-21), глюкоза
14,5 (норма 3,9-6,1), гаммаглутамілтрансфераза 1051,20 (норма 1-38), калій 1,95 (норма 3,5-5,1) (Додаток № 4, 5).
Епікриз із медичної картки стаціонарного хворого № 107646/10325
від 15 жовтня 2021 року ОСОБА_3, вказує на те,
що пацієнтка була виписана для продовження лікування в умовах стаціонару за місцем проживання в КНП "Вишнівська міська лікарня" ВРМ Києво-Святошинського району Київської області.
15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 з Київської обласної клінічної лікарні була госпіталізована до відділення інтенсивної терапії МЦ "Добробут-Поліклініка". ОСОБА_3 був зроблений швидкий тест на COVID-19, який виявився негативним, та ПЦР тест на SARS-COV-2 COVID-19, який робиться протягом двох діб.
16 жовтня 2020 року ОСОБА_3 була переведена до відділення онкології МЦ "Добробут-Поліклініка".
17 жовтня 2020 року до МЦ "Добробут-Поліклініка" надійшов результат позитивного результату ПЛР на SARS-COV-2 COVID-19 від 16 жовтня 2020 року.
17 жовтня 2020 року у ОСОБА_3 розвились явні ознаки хвороби
COVID-19: підвищена температура тіла, кашель, низький рівень сатурації -
87 %, дихальна недостатність.
До 07 листопада 2020 року ОСОБА_3 проводилося стаціонарне лікування COVID-19. У зв`язку із захворюванням на COVID-19 будь-яке лікування онкологічного захворювання було протипоказано згідно з висновкамизасідання мультидисциплінарного онкологічного консиліуму та консультації онколога від 22 жовтня 2020 року.
07 листопада 2020 року ОСОБА_3 була переведена до відділення інтенсивної терапії МЦ "Добробут-Поліклініка" для лікування наслідків
COVID-19 (дихальна недостатність (рівень сатурації без кисню - 81 %), бактеріальна інфекція, позагоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла у відділенні інтенсивної терапії МЦ "Добробут-Поліклініка" внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Згідно з пунктами "а", "д", "ї" частини першої статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення,
який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Основ законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.