Постанова
Іменем України
16 березня 2023 року
м. Київ
справа № 129/2399/19
провадження № 61-17701св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними нотаріальних дій державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н. П. щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно в цілому.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 вересня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким усе її майно заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. ОСОБА_2, який мав право на обов`язкову частку у спадщині, 23 квітня 2013 року подав заяву про відмову від її прийняття.
ОСОБА_1 посилалась на те, що вона зверталась до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте постановою державний нотаріус Петух Н. П. від 06 вересня 2016 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у цілому без визначення обов`язкової частки у спадщині спадкоємців, які прийняли спадщину та мають право на обов`язкову частку у спадщині.
Разом із цим, нотаріус пропонувала ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні їй 3/4 частки у спадщині ОСОБА_3 . Такі дії нотаріуса, на думку ОСОБА_1, є протиправними, оскільки відмова від прийняття спадщини непрацездатного ОСОБА_2 викладена у адресованій нотаріальній конторі заяві від 23 квітня 2013 року, незалежно від її змісту є безумовною та беззастережною в силу закону, зокрема приписів частини п`ятої статті 1273 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
визнати протиправними та незаконними дії нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н. П. щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії від 06 вересня 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно в цілому;
визнати незаконою та скасувати постанову нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н. П. від 06 вересня 2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно в цілому.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 31 травня 2021 року у складі судді Кривенка Д. Т. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною та скасовано постанову нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Петух Н. П. від 06 вересня 2016 року про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно в цілому.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при формуванні висновку щодо позовної вимоги, яка стосується саме такого об`єкту судового оскарження як відмова у вчиненні нотаріальних дій, а не нотаріального акта, суд не знайшов фактів недотримання державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області Петух Н. П. вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України чи навіть порушення процедури здійснення нотаріальної дії.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 31 травня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нотаріус не може бути відповідачем у цій справі, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у ОСОБА_2 права на обов`язкову частку у спадщині, що визнано нотаріусом, як підстава для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 в цілому.
При цьому визначений позивачем процесуальний статус ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідає змісту спірних правовідносин, оскільки саме він заперечує право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_3 в цілому та змісту частини першої статті 53 ЦПК України, тому що цим рішенням суд першої інстанції вирішив питання безпосередньо про його права, а процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, передбачає лише можливість впливу рішення суду на права та обов`язки такої особи щодо однієї із сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 129/2482/16-ц, а також зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункти 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_1 вважає, що у нотаріуса при винесенні оскаржуваного нотаріального акта були відсутні законні підстави, за яких можна було б відмовити позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно в цілому.
На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не звернув та не взяв до уваги рішення суду у справі № 129/3821/13-ц щодо цих обставин, які вже додатково прямо з`ясовувались і встановлювали пряму наявність невідкликаної відмови ще з 2013 року у цієї особи ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Липовецького районного суду Вінницької області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви завідувача Гайсинської державної нотаріальної контори Петух Н. П. на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
У лютому 2022 року до Верховного суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 у якій зазначено, що вона підтримує доводи своєї касаційної скарги і вважає судове рішення суду апеляційної інстанції незаконним та необґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 вересня 2012 року ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори Кобилянською О. А., заповіла усе її майно ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Право на обов`язкову частку у спадщині, відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України мав непрацездатний вдівець спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2
11 грудня 2012 року ОСОБА_1 подала до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини за заповітом від 27 вересня 2012 року, що відкрилася після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (непрацездатний чоловік ОСОБА_3 ) подав до Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області заяву, у якій зазначив, що він відмовляється від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, оскільки вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_3, він на 1/2 його частину не претендує, нотаріусом йому роз`яснено зміст статті 1241 ЦК України про те, що він як непрацездатна особа має право на обов`язкову частку у спадщині, яку він приймає.
У цій заяві ОСОБА_2 зазначив, що йому нотаріусом було роз`яснено, що відмова від спадщини є безумовною та беззастережною.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 вересня 2016 року державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори Петух Н. П. було відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно в цілому, без визначення обов`язкової частки у спадщині спадкоємців, які прийняли спадщину та мають право на її обов`язкову частку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 49 Закону України "Про нотаріат" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до пунктів 3 та 4 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.