Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 199/1467/21
провадження № 61-9471св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ворон Артем Ігорович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.
у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О. В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О. А., в якому просила визнати виконавчий напис № 1395 вчинений 28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 972 644,25 грн таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 16 грудня 2015 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого останній зобов`язався передати їй позику (грошові кошти) у сумі 707 500 грн, строком до 01 квітня 2016 року.
У листопаді 2019 року після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 57908640, що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О. А., вона дізналась про те, що 28 вересня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1395, яким звернуто стягнення боргу з неї на користь ОСОБА_2 у розмірі 972 644,25 грн, що складається із: боргу (суми неповернутої позики) - 707 500 грн, 12 % річних - 55 999,11 грн, інфляційних втрат - 199 515 грн, витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - 9 630,14 грн. Строк, за який провадиться стягнення - з 01 квітня 2016 року до 17 вересня 2018 року.
Вона вважає, що нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого порушив її права, а у відповідача відсутні підстави для звернення стягнення на заборгованість, оскільки виконавчий напис вчинений із порушенням вимог закону та порядку його вчинення, заборгованість не була безспірною, так як доказом на підтвердження безспірності вимог може бути лише документ, яким боржник визнає суму заборгованості перед кредитором, проте нотаріус цього не перевірив, а надані відповідачем документи не свідчили про безспірність боргу. Так, в порушення умов пункту 1.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, не всі документи надано відповідачем нотаріусу. Крім того, нотаріус не врахувала, що вона, як боржник, не отримувала повідомлення-письмову вимогу про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису), що об`єктивно виключало можливість вчинення виконавчого напису і позбавило її можливості надати свої заперечення. Таким чином, виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 28 грудня 2021 року позов задовольнив.
Визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1395 вчинений 28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 972 644,25 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума основного зобов`язання є 707 500 грн, що визнано і представниками сторін у судовому засіданні.
Водночас, підрахунок штрафних санкцій не є безспірним, що не заперечували сторони у судовому засіданні.
В матеріалах наданих приватним нотаріусом Бунякіною О. В., на підставі яких вчинено виконавчий напис, міститься претензія направлена нотаріусом на адресу ОСОБА_1 17 вересня 2021 року. Водночас, відсутні докази отримання останньою такої претензії.
Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень об`єктивно позбавило її можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги стягувача.
Суд врахував висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень, викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №357/12818/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16, від 18 жовтня 2019 року у справі №591/6609/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 08 вересня 2022 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Ясира С. А., та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіної О. В. задовольнив.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року скасував.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами спору не регулюються підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким передбачено необхідність надіслання повідомлення боржнику, оскільки у даному випадку позикодавець не є кредитором або фінансовою установою, та зобов`язання не були забезпечені іпотекою, тобто боржник не є іпотекодавцем.
Вимога про повідомлення боржника стосується лише правовідносин, які існують між іпотекодержателем та іпотекодавцем.
Таким чином, у даному випадку нотаріусом повністю дотримано процедуру вчинення виконавчого напису, а саме: отримано договір позики, розрахунок позичальника, направлено вимогу про усунення порушення, виконавчий напис вчинено у межах встановленого законом строку.
Наявність боргу та сума заборгованості позивачем в позовній заяві не оскаржувалась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ворон А. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17.
Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином копії документів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису.
Позивачем у своїй позовній заяві було зазначено, що позивач не визнає заборгованість за процентами та інфляційними втратами, проте апеляційний суд на вказане уваги не звернув.
Разом з тим, неповідомлення належним чином позивача про вчинення виконавчого напису позбавило останню можливості сплатити борг у добровільному порядку, надати свої заперечення щодо самого розрахунку боргу та його складових.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Коростельов С. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Вказує те, що неотримання вимоги про усунення порушення може бути пов`язане з недобросовісністю боржника при виконанні ним обов`язку за взятими на себе зобов`язаннями. Тому можна зробити припущення, що вимога про усунення порушення свідомо не отримувалось боржником за договором позики або інформація про її неотримання не відповідає дійсності.
Приватним нотаріусом фактично враховано інтерес боржника та підтверджено безспірність заборгованості шляхом направлення боржнику повідомлення про усунення порушення в день надходження заяви кредитора про вчинення виконавчого напису та до моменту вчинення виконавчого напису.
Чинним законодавством передбачено обов`язок направлення повідомлення боржнику при вчиненні виконавчих написів лише про звернення стягнення на заставне майно та на предмет іпотеки. При вчинені виконавчого напису за договором позики, обов`язок направлення повідомлення боржнику взагалі не передбачений.
Разом з тим, позивач не спростовує розрахунок заборгованості належними і допустимими доказами, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, отже сума заборгованості позивачем не заперечується.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Справа № 199/1467/21 надійшла до Верховного Суду 09 грудня 2022 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 3477, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався передати ОСОБА_1 позику (грошові кошти) у сумі 707 500 грн, строком до 01 квітня 2016 року.
Згідно з пунктом 11 договору позики сторони домовилися, що документом, який підтверджуватиме безспірність заборгованості, буде заява позикодавця, передана зі зворотним повідомленням позичальникові у порядку, передбаченому статтею 84 Закону України "Про нотаріат".
ОСОБА_2 17 вересня 2018 року подав заяву приватному нотаріусу, в якому просив вчинити виконавчий напис на договорі позики від 16 грудня 2015 року, за яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму боргу у розмірі 963 014,11 грн.
17 вересня 2018 року приватним нотаріусом Бунякіною О. В. направлена вимога про усунення порушень умов договору на адресу ОСОБА_1
28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О. В. вчинено виконавчий напис № 1395 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 972 644,25 грн.
Сума основного зобов`язання є 707 500 грн, що визнано і представниками сторін у судовому засіданні.
Водночас, підрахунок штрафних санкцій не є безспірним, що не заперечували сторони у судовому засіданні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.