Постанова
Іменем України
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 596/302/21
провадження № 61-12438св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Служба у справах дітей Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року у складі судді Лисюк І. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю, посилаючись на те, що у шлюбі з відповідачем в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, який наразі проживає з батьком. Внаслідок систематичного зловживання ОСОБА_2 спиртними напоями і застосування щодо неї фізичного та психологічного насильства у вигляді нанесення побоїв, принизливого ставлення до неї, висловлювання образ і погроз фізичною розправи вона зверталася до правоохоронних органів, і відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Оскільки застосування фізичного та психологічного насильства носило систематичний характер, вона звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та мала намір забрати сина. Під час спроби забрати дитину 27 грудня 2020 року відповідач застосував до неї фізичне насильство та спричинив їй тілесні ушкодження. За вказаним фактом 28 грудня 2020 року Чортківським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - Чортківський РВ поліції ГУНП в Тернопільській області) щодо ОСОБА_2 розслідується кримінальне провадження № 12020215070000106 за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в якому вона визнана потерпілою. Розпорядженням голови Гусятинської районної державної адміністрації Чортківського району Тернопільської області було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю за місцем її проживання, однак відповідач відмовився виконувати рішення органу опіки та піклування та передати їй дитину. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, в липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, в якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що дитина проживає з ним з народження, бачитися та спілкуватися з матір`ю відмовляється. Домоволодіння за вказаною адресою перебуває в його власності і є звичним середовищем проживання сина. В той же час мати постійно змінює своє місце проживання, не має житла на праві власності чи користування, тому не може забезпечити гарантування дитині житлових прав. Задоволення зустрічного позову виключить необхідність змінювати місце проживання дитини, розривати її сталі соціальні зв`язки з батьком, дідом та бабою, які були для неї щоденним оточенням, та позбавляти сина звичного для нього соціального середовища.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, з якою він проживав з народження, відповідатиме забезпеченню його якнайкращих інтересів. В результаті неприязних стосунків з колишнім чоловіком та його батьками ОСОБА_1 має обмежений доступ до спілкування з сином, оскільки в цьому спілкуванні їй чиняться перешкоди, а також - насильство до неї, в окремих випадках - у присутності дитини, що є неприпустимим та наносить непоправну шкоду дитині. У присутності малолітнього ОСОБА_3 відповідач та його батьки негативно висловлюються про позивача, налаштовуючи сина проти матері, впливають на його думку про матір та подавляють його волю. ОСОБА_3 є малолітнім, тому нездатний аналізувати події і піддається впливу батька, діда та баби. Також ОСОБА_2 не робить спроби та не сприяє налагодженню контактів сина з матір`ю, з боку батька здійснюється негативний психологічний вплив на дитину.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. В результаті впливу батька та його рідних на дитину в неї сформувався негативний образ рідної матері, яку він любив, і це підсилює страхи і тривожність хлопчика, спричиняючи шкоду його психологічному здоров`ю, спонукає дитину відмовитися від контактів з нею. За встановлених в цій справі обставин проживання сина разом з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини з огляду на його вік, потребу в материнській турботі, догляді, повноцінному вихованні та розвитку, а також - з урахуванням поведінки батька та членів його сім`ї.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 761/29113/14-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 185/6994/15-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18, від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19, від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19, від 10 вересня 2021 року у справі № 761/33136/19, від 13 вересня 2021 року у справі № 215/4052/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили його клопотання про опитування дитини для з`ясування її думки про визначення місця проживання, а також - апеляційний суд необґрунтовано відхилив його клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, які не могли бути долучені раніше (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Вважає, що наявність між сторонами конфліктних відносин не свідчить про те, що батько перешкоджає матері брати участь у вихованні сина. Суди не мотивували необхідність вилучення дитини зі звичного середовища і помилково послалися на вирок суду щодо нього у кримінальному провадженні, оскільки справа про визначення місця проживання дитини не є справою про правові наслідки кримінального правопорушення. Крім того, вирок на даний час оскаржується в касаційному порядку, його виконання зупинено.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Гусятинського районного суду Тернопільської області.
09 січня 2023 року справа № 596/302/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 18 липня 2015 року по 16 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Сторони зареєстровані та проживали в будинку АДРЕСА_1 . З листопада 2020 року ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2018 року у справі № 596/1338/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн за те, що він 08 серпня 2018 року близько 21 години, перебуваючи в нетверезому стані за місцем проживання, вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_1, чинив на неї моральний та психологічний тиск, погрожував фізичною розправою та спричинив їй фізичний біль.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2019 року у справі № 596/1638/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Під час розгляду справи встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю, а питання добровільного утримання дитини батьком не врегульовано.
Розпорядженням голови Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області від 16 січня 2021 року № 4/02-34 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю за місцем її проживання в будинку АДРЕСА_2 .
Актом від 27 січня 2021 року, складеним на виконання розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області від 16 січня 2021 року № 4/02-34, підтверджується, що комісією здійснено виїзд за адресою місця проживання дитини: АДРЕСА_1, в якому зафіксовано, що розпорядження щодо визначення місця проживання дитини батьком не було виконано.
У висновку органу опіки та піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 20 травня 2021 року № 754/04-14, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_7, зазначено, що органом опіки та піклування встановлено відмову батька виконувати розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації Гусятинського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю від 16 січня 2021 року та передати дитину матері.
ОСОБА_1 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на посаді продавця-консультанта з 01 серпня 2021 року. За період роботи зарекомендувала себе позитивно, цілеспрямована і відповідальна. За характером спокійна та врівноважена, знаходить спільну мову з клієнтами, скарг від покупців не надходило, лише позитивні відгуки. З особистих якостей слід відзначити її старанність, надійність, неконфліктність, прагнення проявити ініціативу і ефективно вирішувати складні ситуації. В колективі користується повагою та авторитетом.
На підставі договору оренди квартири від 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_3 .
Актом обстеження умов проживання від 07 грудня 2021 року підтверджується, що комісією у складі: завідувача сектора "Служби у справах дітей Гусятинської селищної ради" Скопецьким І. Є., спеціаліста сектора Троян О. В., директора Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Бабій М. І. проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_3 та встановлено, що житло розміщене на п`ятому поверсі будинку, складається з двох жилих кімнат. У квартирі затишно і чисто, є окрема кухня, туалет, ванна, балкон, а також - меблі, необхідні для проживання: ліжка, шафи, тумбочки, столи. Освітлення в хорошому стані. В кухні є плита, холодильник, інші необхідні засоби. Для виховання дитини створено всі умови: є окреме ліжко, стіл, шафа для одягу, сервант, дитячі іграшки та одяг.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від 10 лютого 2022 року № 62, складеним на виконання ухвали суду першої інстанції, на час дослідження при спостереженні за поведінкою дитини відмічається різне ставлення до кожного з батьків. З мамою хлопчик надає перевагу рухливим іграм, до тата звертається для задоволення своїх потреб (похід в туалет, роздягнутися, вдягнутися, напитися води) та емоційної підтримки. Загальний психологічний розвиток малолітнього ОСОБА_3 відповідає його віку. Додаткової уваги потребує підвищена рухливість, прояви негативізму. Малолітня (чотирирічна) дитина не може мати самостійних оціночних суджень, в тому числі і відчуття прихильності до одного з батьків. В досліджуваній ситуації, коли ОСОБА_3 проживає з батьком, він і його родина утворюють для нього соціально-підтримуюче оточення. При психологічному дослідженні обоє батьків демонструють практично рівноцінні можливості та умови сприятливого для розвитку дитини виховання. Через малолітство ОСОБА_3 не може мати оціночного судження про сім`ю, в якій він проживає на даний час. Враховуючи вікові особливості ОСОБА_3, він не може свідомо визначатися у виборі свого місця проживання. Індивідуально-психологічних особливостей обох батьків, які б суттєво впливали на їх поведінку, не виявлено. Обоє батьків мають достатній рівень інтелектуальної ефективності, збереженість діяльності процесів мислення. В особистісній сфері - активність, комунікабельність, схильність до домінування, непоступливість, самовпевненість. Малолітній ОСОБА_3 в умовах психологічного дослідження демонструє більш довірливий контакт та особисту прив`язаність до батька та недостатній емоційний контакт з матір`ю. Розлучення батьків може позначатися на емоційному стані дитини (замкнутість, дратівливість, агресивність, зниження успішності), який може ускладнюватися ситуацією (додатковий стрес), коли батьки не можуть прийняти самостійне рішення з приводу визначення місця проживання. Будь-яка зміна звичного для дитини сімейного середовища та місця проживання може тимчасово змінити її психологічний стан, тривалість якого та ступінь вираженості залежатиме від індивідуально-психологічних та вікових особливостей дитини, соціального оточення, педагогічних навиків опікунів. В даному випадку при визначені місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю на період адаптації рекомендована фахова психологічна допомога.
Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 січня 2022 року у справі № 596/413/21 (кримінальне провадження № 12020215070000106), залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 30 березня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді арешту на строк два місяці. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 670 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди.
За результатами розгляду кримінального провадження судом встановлено, що 27 грудня 2020 року близько 11 години ОСОБА_1 з метою відвідати свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, увійшла до домогосподарства, яке розташоване в АДРЕСА_1, в якому перебувала біля 5 хвилин. Надалі ОСОБА_1, взявши на руки свого сина ОСОБА_3, понесла його в сторону виходу з домогосподарства. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 наздогнав свою колишню дружину біля входу в домогосподарство та з мотивів неприязних відносин умисно наніс кулаком правої руки один удар в потиличну ділянку голови ОСОБА_1, від якого остання із сином на руках впала на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, стоячи з правого боку від потерпілої, умисно кулаками обох рук наніс не менше десяти ударів в ділянку голови ОСОБА_1, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, підтвердженої об`єктивною неврологічною симптоматикою; закритого перелому кісток спинки носа із незначним зміщенням, підтвердженого рентгенологічно; синців на обличчі, волосистій частині голови, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких з короткочасним розладом здоров`я. Окрім наведеного, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 однією з ніг умисно наніс потерпілій декілька ударів в ліву підпахвинну ділянку та ліве плече, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: синців на лівій підпахвинній ділянці, на лівому плечі та у середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.