ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 522/16911/16-ц
провадження № 61-12242св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Істамова Ірина Володимирівна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Науменка А. В., та постанову Одеського апеляційного суду
від 14 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічними позовами
У вересні 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк (далі -
АТ КБ) "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позову вказувало, що в ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у Південному головному регіональному управлінні
АТ КБ "ПриватБанк" на посадах водіїв-інкасаторів-охоронців на підставі трудових договорів.
АТ КБ "ПриватБанк" уклало з кожним з відповідачів договори про повну матеріальну відповідальність.
Вказувало, що 15 грудня 2015 року на зміну заступив екіпаж інкасації Південного головного регіонального управління АТ КБ "ПриватБанк" у складі водіїв-інкасаторів-охоронців ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з укладенням договору про колективну (бригадну) відповідальність від 15 грудня 2015 року, який набрав чинності о 16 год12хв цього дня.
16 грудня 2016 року під час інкасації відділення № 30 виявлено відсутність сейф-пакету з грошовими кошами у розмірі 7 600 доларів США та 800 евро.
Враховуючи положення укладених з відповідачами договорів, вказані кошти підлягають відшкодуванню останніми у рівних частках, а саме по 2533,34 доларів США та по 266,67 евро з кожного.
Посилаючись на правові підстави статей 130, 134, 135-1 та 135-2 КЗпП України, просило стягнути з відповідачів грошові кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди.
У січні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2017 року вказаний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та ухвалою цього ж суду від 26 лютого 2020 року зустрічний позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України (позивачі до початку розгляду справи по суті подали заяви про залишення позову без розгляду).
Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року про залишення без розгляду зустрічного позову в апеляційному порядку не оскаржувалася.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 рокупозов АТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду.
Суд першої інстанції зазначив, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, його представник не повідомив про причини неявки та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для залишення позову без розгляду, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи та нормам процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій
статті 257 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не закрив підготовче засідання та не призначив справу до судового розгляду, тому фактично залишив позов без розгляду в підготовчому засіданні, що не відповідає вимогам вказаної норми процесуального права.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 жовтня 2019 року
у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19), від 11 березня
2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), про те, що "аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19) та
від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).