ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 347/1514/19
провадження № 61-16010св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
В обґрунтування позову вказував, що він, його батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_4 та брат - ОСОБА_5 проживали у домоволодінні АДРЕСА_1 . Він постійно надавав батькам допомогу у веденні домашнього господарства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 -
ОСОБА_4 .
Після смерті батьків позивач, відповідно до чинного на той час законодавства, вступив у володіння спадковим майном і володіє ним до цього часу. Батьки позивача не залишили заповіту щодо належного їм майна, тому спадкоємцями першої черги за законом є він та його брат ОСОБА_5 .
З 2013 року позивач зареєстрував місце проживання у домоволодінні
АДРЕСА_2 .
Вказував, що до 15 вересня 2018 року він та ОСОБА_1 володіли і користувались вказаним домоволодінням та спільно утримували його у належному стані.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, після чого позивач довідався, що після смерті ОСОБА_4 брат звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після матері (спадкова справа № 536) і 9 жовтня 2002 року отримав свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого набув у власність вказане домоволодіння.
Позивач вважає видане свідоцтво про право на спадщину незаконним, оскільки до нього безпідставно включено частку домоволодіння, яку він успадкував після матері.
ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_5, тому позов пред`явлено саме до неї.
За таких обставин просив визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 9 жовтня 2002 року, видане ОСОБА_5 . державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної Івано-Франківської області Кабин А. Р., та свідоцтво про право власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року, ухваленим у складі судді Крилюк М. І., позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане
9 жовтня 2002 року державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Кабин А. Р. ОСОБА_5 .
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Ухвалюючи рішення в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції виходив з того, що з 20 вересня 2000 року позивач фактично прийняв спадщину після матері, вступивши у володіння і користування майном, із заявою про відмову від спадщини позивач не звертався. Суд врахував, що, подаючи заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, брат позивача - ОСОБА_1 приховав інформацію про усіх спадкоємців ОСОБА_4 .
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що до оспорюваного свідоцтва про право на спадщину безпідставно включена частка майна, спадкомцем якої є позивач, тому це свідоцтво підлягає визнанню недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, суд першої інстанції зазначив про ненадання позивачем доказів видачі ОСОБА_1 такого свідоцтва.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року і ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що вирішення даного спору стосується прав та законних інтересів ОСОБА_6, яка прийняла спадщину після
ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зазначив про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі ( ОСОБА_6 ), що є обов`язковою підставою для скасування рішення і ухвалення нового судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 17 вересня 2020 року і залишити в силі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції з підстав незалучення до участі у справі ОСОБА_6 . До закінчення підготовчого засідання в суді першої інстанції ОСОБА_2 не вказувала про те, що ОСОБА_6 є спадкоємцем ОСОБА_1, не заперечувала позов такими обставинами та свідомо приховала їх.
Вказує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо прийняття на стадії апеляційного перегляду справи нового доказу - довідки приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області від 10 вересня 2020 року.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 (провадження № 61-15499св18), згідно з яким свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом, зокрема, порушенням у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.
Також заявник вказує про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 8 травня 2018 року
у справі № 672/455/17 (адміністративне провадження № К/9901/30750/18).
Позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, який не підлягає врахуванню Верховним Судом, оскільки в порушення частини другої статті 178 ЦПК України вказаний відзив не підписаний відповідачем або її представником.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 (провадження № 61-15499св18) та від 8 травня 2018 року у справі № 672/455/17 (адміністративне провадження № К/9901/30750/18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та батько відповідача - ОСОБА_1 є рідними братами. Їх батьком був ОСОБА_3, а матір`ю - ОСОБА_4
ОСОБА_3 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, посвідченого
Кутською державною нотаріальною конторою 31 березня 1954 року за № 665 належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого ОСОБА_4 прийняла спадщину після нього, але її не оформила.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .
Суди встановили, що за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заповіт не складали, а їх спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_1 та батько відповідача - ОСОБА_5 .
8 серпня 2002 року батько відповідача ОСОБА_5 звернувся до Косівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4, у якій зазначив про відсутність інших спадкоємців.
9 жовтня 2002 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області за № 1493, відповідно до якого ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. ОСОБА_6 звернулася із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорчук Л. В., яка 13 березня 2019 року завела спадкову справу № 34 (номер у спадковому реєстрі 63030143).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.